Курсовая работа: Карпатська Україна
Вже о п’ятій
годині вечора 15 березня, міністерство закордонних справ Німеччини вислало
телеграму своєму дипломатичному представникові в Хусті телеграму, з повідомленням,
що угорські війська вже просуваються вглиб території і німецький уряд радить
йому не робити опору. [2]
Цю телеграму
передано президентові А. Волошину саме під час святкового засідання Сойму
Карпатської України. Уряд не прийняв ці домагання Німеччини та Угорщини з
подібною заявою.
Формування
власних збройних сил Карпатської України зайнялася організація Карпатська Січ.
Спочатку вона задумовувалася як немілітарна організація і лише з здобуттям
автономії почала набирати військових рис. Бойовий склад формувався переважно з
галицьких емігрантів. З Галичини члени ОУН масово переїжджали в Підкарпаття.
Тут вони сподівалися добитися створення незалежної української держави, яка б
була плацдармом для звільнення Галичини й Волині від Польщі.
З числа корінного
населення Закарпаття до складу Січі вступала переважно молодь, яка погано знала
військову справу. Тому навчання січовиків особливо в березні 1939 р.
проводилося цілодобово.
Головною
проблемою Карпатської Січі на шляху формування її як військового формування
була відсутність достатньої кількості зброї. Штаб Карпатської Січі багато
працював над поповненням запасів зброї. Робилися спроби захопити склади зі
зброєю, яка належала чеським частинам, які були успішними лише 15 березня 1939
р.
Сутички між
січовиками та чеськими військами 13-14 березня в Хусті стали саме виявом
боротьби січовиків за отримання зброї. Бойовики ОУН таємними способами добували
зброю в Німеччині, Румунії, Югославії, Польщі. Іноді для закупівлі зброї
використовувалися надані в формі допомоги Карпатській Україні від організацій
діаспори. Зброї катастрофічно не вистачало. З початками боїв з угорськими
військами отриману силою зброю від чеських військ відразу ж роздавали групам
січовиків, які йшли на фронт.
Кількість
січовиків була незначна, й за даними М. Вегеша складала від 2 до 4 тисяч
чоловік . [3]
Командування
Карпатської Січі очолював М. Климпуш, але з початком боїв командування на себе
перебрали М. Колодзінський та З. Косак.
Отже, Карпатська
Січ на середину березня 1939 року була збройною силою, яка хоч і складалася з
патріотів, готових до бою за Батьківщину, за українську державність, але булла
позбавлена відповідних умов для виконання місії.
Внутрішнє
становище Карпатської України бажало кращого.
Економічна криза
загострила відносини між політичними силами.
Найбільш гостро
на середину березня 1939 р загострилися ситуація між чеською адміністрацією,
зокрема командуючими військами генералом Л. Прхалою і властями
Карпатської України.
Л. Прхала не
приховував свою русофільську орієнтацію і всіляко протистояв автономному уряду.
Це вилилося в кілька конфліктів з владою автономії в січні-березні 1939 р.
Особливо гострий конфлікт розгорівся 13 - 14 березня в Хусті. Очевидна
підготовка угорських військ до нападу, прикордонні інциденти 13 березня
зумовили організацію Карпатською січчю оборони. Для цього вночі 13 січня
командування Організації Народної Оборони Карпатська Січі вислала делегацію до
прем'єра з проханням видати зброю для озброєння загонів січовиків і
відправлення їх на фронт.
_________________
1. П. Стерчо .... с. 213
2. Там же .... с.217
3. Вегеш М. М. Карпатська Україна в 1938 - 1939 рр. :
Соціально- економічні аспекти - Автореферат дисертації, кандидата історичних
наук -- Ужгород. 1994 с.16
Січовики, які зібралися
біля будинку влади попали в засідку чеських військ і захопили будинок. Війська генерала
Л. Прхали почали бої з січовиками в Хусті, які тривали на протязі цілого дня. Особливо
жорсткі бої були за Січову гостинницю та головного коша Карпатської Січі, де січовики
зазнали відчутну поразку.
Внутрішній
конфлікт напередодні вторгнення угорських військ, конфронтація обох сторін
вносила розлад у реальні збройні сили, які могли б протистояти наступу угорців.
Уряд А. Волошина не зумів успішно організувати оборону та співпрацю сил ОНОКСу
та чеських військ.
О полудні 14
березня стало відомо, що Словаччина проголосила незалежність, і Чехословацька
федерація припинила своє існування. Відразу ж угорські війська безпосередньо зосередженні
на кордонах почали нападати на територію Карпатської України.
Воєнні дії 14
березня ще не мали характеру загального наступу, а були скоріше перевіркою сил
ворога шляхом прикордонних сутичок.
А. Волошин
оголосив мобілізацію, звістка про яку одначе була серед населення лише 15-16
березня. Генерала Сватека, який перебував у Сваляві призначено комендантом всіх
збройних сил Карпатської України. Фактично ж чеськими військами керував ген. Л.
Прхала, і тому ген. Сватек відмовився вислати війська на кордон.
Загін угорських
військ спробував захопити 14 березня села Дравці, Баранинці, Часлівці, та
Коритяни, що знаходяться недалеко від Ужгорода, але чеські війська, які
просувалися в напрямку Словаччини спільно з січовиками здійснили збройний опір
і відбили напад.
Січовики
здійснили кілька спроб прорватися до Ужгорода, але били відкинуті угорськими
збройними силами.[1]
___________________
1. Нариси Історії Закарпаття ..... с. 331
Друга сутичка
мала місце в районі с. Велика Добронь і Чомонин Ужгородського району. В окремих
місцях угорські війська просунулися на 5-8 кілометрів і досягли сіл Страбічово
і Горонда. Сутичка з січовиками і відсутність наказу про наступ зумовило
відведення військ до с. Велика Добронь.
Найбільш
інтенсивні бойові дії під вечір 14 березня 1939 р. Мали місце навколо Мукачева.
Із с.Росвичова угорська армія почала наступ на с. Клячаново, Іванівці, Нове
Давидково, Великі Лучки. Друга група військ рухалася в напрямку сіл Кольчино,
Чинадієво, Лавки, Підстряловь і Ромочевиця де зустріла жорсткий опір і змушена
була відступити до Мукачева. [1]
Подібні військові
акції в другій половині дня 14 березня мали місце в районах населених пунктів
Шаланки, Чорнотисово, Королево та ін. Незначними сутичками угорське
командування намагалося визначити готовність до оборони чеських військ і
січовиків. Чеські війська були неготові до оборони по причині виведення військ
в напрямку Словаччини, та ще особистим небажанням вступати в військові дії, а
січовики по причині нестачі зброї і незначної кількості січовиків.
Наступ угорських
військ та розпад ЧСР зумовили потребу організації оборони країни. Вже 14
березня А. Волошин дав письмове розпорядження жандармерії передати зброю в
руки Карпатської Січ, однак Чехи не дуже поспішали це робити.
Телеграма з
проханням допомоги в боротьбі проти угорської агресії була надіслана 14 березня
до чеського уряду. Відповіді на неї не надійшло. Командуючий чеськими військами
в Закарпатті Л. Прхала, який загалом вороже ставився до Карпатської Січі,
заявив про свою співпрацю з урядом А. Волошина, але майже нічого не зробив для
підготовки військ до оборони. [2]
Це також
зумовлювалося вказівкою з Праги, яка надійшла вечором 14 березня 1939 р. і в
якій рекомендувалося не чинити опору угорській армії та відводити війська
через Словаччину та Румунію до Чехії. За вказівкою, треба було здавати зброю
угорським, польським та словацьким військам або знищувати її на місцях. [3]
Стало ясно, що
ніякої підтримки Карпатська Україна не одержить. Із Праги представник уряду
Карпатської України В. Шандор повідомляв, що звертався до дипломатичних
представників різних країн, але ніхто не виявив інтересу до подій у Карпатах.
[4] Уряд Карпатської України міг розраховувати лише на власні сили
Карпатської Січі та всього народу краю.
В такій ситуації
у владному будинку зібралася на нараду січова старшина, під головуванням міністра
оборони С. Клочуряка. Утворена військова рада оборони держави. Створено штаб
військової ради, яку очолили полковник С. Єфремов та К. Гузар, члени -
поручники Бабіля, Філо-нович, Парчай, Гулянич, Чорний, Вайда, Щука, Роман -
всього 11 чоловік .[1] Штаб створено за наказом міністра С. Клочуряка 15
березня 1939 р. Того ж дня проголошено Організацію Народної Оборони "
Карпатські Січі "
регулярною армією
Карпато - Української республіки. Головнокомандуючим став А. Волошин. Цей
наказ мав вже не так значення внутрішнього, як державно-правового характеру.
З моменту видання
цього наказу фактично майже нічого не змінилося в справі внутрішньої
організації збройних сил Карпатської України та фактичному керуванні
операціями на фронті. Він мав більше значення у державно-правовому розумінні
тому, що Карпатська Січ оформилася як регулярна армія.
_____________________
1. Нариси Історії Закарпаття .... с.331
2. П. Стерчо .... с.214
3. В. Гренджа-Донський ..... \\ www.litopys.org
/grendzh/grendzh_07.htm
4. Нариси Історії Закарпаття .... с.333
Ввечері 15
березня проголошено загальну мобілізацію видану в газеті " Нова Свобода
". В мобілізаційному заклику йдеться мова про скликання всіх колишніх
військових старшин, вояків до головної команди війська. В кінці заклик -
" ... служили ми цісарям, всяким чужим президентам, то послужіть тепер
своєму народові. " [2]
В дійсності зміст
цього заклику не дійшов кожної української хати Закарпаття. Народні маси, до
яких цей голос дійшов стали масово збиратися на збірних пунктах. Але їм часто
відмовляли, мотивуючи відсутністю зброї та уніформи, щоб їх відправити на фронт.
Січовики всю свою
активність спрямували для здобуття зброї. Чеські війська при евакуації не
хотіли віддавати зброю січовикам. Наприклад, сорок п'ятий піший полк який
розташовувався в Хусті, серед подвір'я частини солдати розбивали і палили
рушниці, документи, стрілецький порох. [3] Деякі чеські війська вивозили з
собою зброю на Словаччину, інші передавали її Румунам, Полякам, Угорцям.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 |
