Учебное пособие: Застосування з'єднань та військових частин (підрозділів) армійського корпусу в спеціальних операціях

Загальне планування вогневого ураження противника здійснюється у штабі АК, детальне – в штабах з'єднань, частин.

Організація вогневого ураження противника проводиться відповідними посадовими особами на протязі всього процесу вироблення рішення і організації бойових дій в цілому, тобто під час усвідомлення завдання, оцінки обстановки, вироблення замислу, визначення завдань підрозділам, планування бойових дій, організації взаємодії, забезпечення та управління.

Основу організації вогневого ураження противника складає визначення мети, методу, порядку вогневого ураження найважливіших угруповань диверсійно-розвідувальних сил, позазаконне створених збройних формувань і об'єктів, що підлягають ураженню, завдань та ступеню вогневого ураження.

Найважливішим обов’язком усіх командирів і штабів всіх рівнів є організація взаємодії та підтримання її під час ведення бойових дій. Складність її організації обумовлюється відсутністю або недостатністю інформації про НЗФ і можливий характер їх дій, необхідністю дотримання прихованості підготовки бойових та спеціальних дій, обмеженістю можливостей щодо організації взаємодії на місцевості, наявністю цивільного населення у районі конфлікту та екологічно небезпечних об’єктів, руйнування яких неприпустиме.

Взаємодія організується командиром бригади – безпосередньо в операційному районі (секторі відповідальності) між військовими формуваннями, які знаходяться в межах району(сектору), а також з місцевими органами влади.

Взаємодія досягається узгодженням зусиль військових частин за завданнями, напрямками, рубежами, об’єктами, часом і способами дій щодо кожного з визначених у рішенні районів дій. Порядок організації взаємодії в операції переважно залишається таким, як і під час підготовки та ведення загальновійськового бою. Водночас він матиме свої принципові особливості, які полягають у необхідності узгоджувати зусилля не тільки між приданими та взаємодіючими підрозділами під час виконання ними нетипових завдань, але з військовими формуваннями, які належать до інших державних структур, а також з правоохоронними органами і місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, в деяких випадках з представниками міжнародних гуманітарних організації, спостерігачами ООН. При цьому, необхідно враховувати різного роду обмеження щодо недопущення ураження об’єктів, знищення яких може привести до втрат серед мирного населення, екологічних і техногенних катастроф; стан і бойові можливості військових частин і підрозділів інших міністерств та відомств, що оперативно підпорядковуються військовому командуванню.

Загальними питаннями, які потребують узгодження під час організації взаємодії є: порядок підпорядкування командиру приданих підрозділів, інших військових формувань та правоохоронних органів, основи управління ними; порядок взаємного обміну інформацією про обстановку, порядок і сигнали взаємного розпізнавання, порядок забезпечення висування і виходу на визначені рубежі (в райони, єдина система сигналів управління та оповіщення; порядок здійснення усіх видів забезпечення під час виконання спільних завдань, у тому числі використання транспортних засобів, комунікацій, систем зв’язку, витрат матеріальних засобів; місце розміщення пунктів управління і порядок обміну оперативними групами; порядок спільних дій із підтримування режиму воєнного (надзвичайного) стану в районі конфлікту.

-  з органами МВС і з'єднаннями (військовими частинами) Внутрішніх військ: завдання і порядок їх спільного виконання, перелік з'єднань, військових частин (підрозділів) Внутрішніх військ, які передаються в підпорядкування командиру бригади; райони (ділянки), де формування Внутрішніх військ виконують завдання залишаючись у підпорядкуванні свого командування; завдання формуванням Внутрішніх військ із пошуку та знищення ДРС та НЗФ; перелік районів, охорона та оборона яких повністю покладається на Внутрішні війська, та об’єкти, охорона яких підсилюється силами і засобами бригади; порядок участі у підтриманні режимів надзвичайного або воєнного стану; порядок організації дорожньо-комендантської служби і забезпечення безпеки дорожнього руху; порядок забезпечення дій Внутрішніх військ силами і засобами бригади; заходи щодо відселення населення із прикордонної зони (району конфлікту), створення контрольно-перепускних пунктів, таборів біженців, їх охорони і матеріального забезпечення; порядок підтримання громадського порядку в районах, у яких введено надзвичайний (воєнний) стан;

-  з Державною прикордонною службою України: спільні завдання, порядок розвідки з метою виявлення ознак проникнення через державний кордон ДРС противника на НЗФ, планування проведення ним збройних провокацій, а в разі ескалації конфлікту – ознак підготовки його до нападу; порядок підсилення прикриття та охорони державного кордону; підрозділи, що виділяються для забезпечення заходів щодо підсилення режиму в межах контрольованих прикордонних районів та в пунктах пропуску через державний кордон; порядок пропуску через державний кордон своїх розвідувально-диверсійних формувань; обсяг, порядок і термін інженерного обладнання районів оборони і місцевості в прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах;

зі Службою безпеки України: порядок ведення розвідувальної та інформаційно-аналітичної роботи в інтересах проведення операції; заходи щодо підсилення охорони та оборони об’єктів, на які можуть бути спрямовані розвідувальні та диверсійні дії противника; порядок забезпечення правового режиму воєнного стану; порядок забезпечення засекреченим і шифрованим зв’язком державних органів і посадових осіб;

-  з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій порядок залучення сил і засобів для ведення розвідки та обміну інформацією про обстановку, особливо поблизу АЕС і підприємств хімічної промисловості; питання радіаційного, хімічного, біологічного, інженерного та медичного захисту населення від наслідків воєнних дій, аварій (руйнувань), зумовлених застосуванням засобів ураження, терористичними актами та диверсіями; заходи щодо проведення аварійно-рятувальних робіт та інших невідкладних робіт за наслідками бойових дій; порядок відселення населення з небезпечних районів та їх життєзабезпечення під час ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха; порядок залучення військ до виконання окремих робіт з інженерного обладнання місцевості;

-  з місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування: порядок евакуації (відселення) і надання гуманітарної допомоги населенню із залученням військ (сил); порядок обміну інформацією про дії ДРС і НЗФ, оповіщення і підтримання зв’язку; порядок оборони об’єктів життєзабезпечення мирного населення; заходи щодо створення в населених пунктах комендатур і підтримування їх діяльності; порядок встановлення «комендантської години, перепускного режиму, паспортного контролю, забезпечення безпеки функціонування органів місцевої влвди та самоврядування, супроводження і охорони автомобільних колон під час переміщення населення, організації патрулювання в населених пунктах.

Під час організації всебічного забезпечення дій підрозділів з ліквідації (локалізації, нейтралізації) збройного конфлікту необхідно враховувати автономність їх дій, відсутність суцільної лінії фронту, осередковий характер бойових дій, можливість застосування з боку НЗФ диверсійних і терористичних методів боротьби.

Командири бригад під час організації всебічного забезпечення повинні узгодити порядок забезпечення боєприпасами та іншими матеріальними засобами військових частин і підрозділів інших військових формувань, а також відновлення їх озброєння і військової техніки; організувати тісну взаємодію з центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади автономної Республіки Крим та органами самоврядування з питань матеріально-технічного забезпечення військ (сил).

Особлива увага має бути приділена морально-психологічній підготовці особового складу з урахуванням специфіки збройних конфліктів.

Необхідно відзначити важливість підготовки особового складу і правовому відношенні. Військовослужбовці повинні чітко знати правові аспекти участі у спеціальній операції. Це дає можливість уникнуть протиправних дій і забезпечити впевненість у діях під час виконанні поставлених завдань.

В операційній районі (секторі відповідальності) система управління розгортається таким чином, щоб забезпечити безперервне, стійке управління частинами і підрозділами, які ведуть бойові дії, здійснюють охорону (оборону) важливих об'єктів, комунікацій, ізоляцію району збройного конфлікту, супроводження автомобільних колон, проводять заходи щодо підтримання режиму воєнного (надзвичайного) стану.

Для виконання такого обсягу завдань необхідно, щоб кількість складу на КП, ЗКП бригад, була одноковою, а не 80% і 20%, як це передбачено діючими настановами, при цьому повинна забезпечуватися робота складу у 2–3 зміни на всіх пунктах управліннях.

Підготовка командирів, штабів, частин (підрозділів) до виконання завдань становить комплекс заходів, проведення яких повинно забезпечити всебічну і своєчасну готовність до виконання завдань. З цією метою штабами з'єднань планується проведення додаткових заходів бойової підготовки штабів, частин (підрозділів). В планах передбачається відпрацювання питань підготовки штабів, частин (підрозділів) до виконання спеціальних завдань. Для цього, за відповідною тематикою проводяться КШН, ШТ., стрільби, водіння бойових машин, тактико-стройові, тактичні заняття, навчання, в тому числі і з бойовою стрільбою, та інші заходи. Особлива увага приділяється підготовці і тренуванню у спільних діях підрозділів, частин різних видів Збройних Сил, органів і внутрішніх військ МВС, СБУ, Прикордонних військ і інших військових формувань щодо виконання покладених завдань.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9