Учебное пособие: Застосування з'єднань та військових частин (підрозділів) армійського корпусу в спеціальних операціях

Ешелон негайного реагування призначений для посилення та надання допомоги ешелону ізоляції, пошуково-ударному ешелону та ешелону охорони комунікацій і важливих об'єктів під час виконання ними поставлених завдань. До його складу буде входити з'єднання аеромобільних військ, морської піхоти, спеціального призначення. Розташовується в базових районах операційної зони (району).

Загальновійськовий резерв призначається для виконання несподівано виникаючих завдань в операційні районі.

Він може бути в складі посиленого мб і розташовуватись в базовому районі.

Протидесантний резерв – призначений для розгрому повітряних (морських) десантів противника. Може включати 1–2 механізованих роти.

Протитанковий резерв, рухомий загін загородження можуть створюватися в складі підрозділів прикриття державного кордону і виконують завдання притаманні для оборони, їх може бути 2–3 в залежності від обстановки.

Рухомий загін загороджень, може створюватись для виконання завдань щодо встановлення мінно-вибухових загороджень під час ведення бойових дій в операційній районі (секторі відповідальності) з розгрому (знищення) диверсійно-розвідувальних сил, незаконно створених збройних формувань. Розташовується в базовому районі.

Підготовка бригади проводиться на підставі розпоряджень командира корпусу. Вона починається з усвідомлення отриманого завдання, в ході якого необхідно чітко зрозуміти дозволені межі ведення бойових дій та їх просторовий розмах, мінімально необхідну кількість підрозділв, що залучаються, імовірні терміни початку воєнних дій та інші особливості виконання завдання крім того, моделюванням можливих сценаріїв розвитку конфлікту здійснюється прогнозування можливих наслідків ескалації конфлікту.

Послідовність роботи командира бригади під час підготовки бойових дій залишається такою ж, як при підготовці загальновійськового бою з врахуванням певних особливостей. Вона починається з усвідомлення командиром отриманого завдання, в ході якого необхідно чітко зрозуміти мету, дозволені межі ведення бойових дій та їх просторовий розмах, особливості виконання поставлених завдань та інші особливості.

В подальшому, командира бригади:

-  оцінює обстановку;

-  приймає рішення, за необхідності проводить рекогносцировку;

-  затверджує рішення у старшого начальника;

-  здійснює постановку завдань військам;

керує плануванням бойових дій і організує:

-  взаємодію;

-  всебічне забезпечення;

-  управління військами;

-  прийом у склад бригади визначених частин, підрозділів і надалі здійснює підготовку штабу, підрозділів, району зосередження, базового району бригади та контроль готовності підрозділів до виконання завдань.

Організація бойових дій включає:

-  прийняття рішення;

-  рекогносцировку (за необхідності);

-  постановку завдань підрозділів;

-  планування бойових дій;

-  організацію вогневого ураження противника;

-  організацію взаємодії;

-  організацію всіх видів забезпечення;

-  організацію управління підрозділами.

Проводячи роботу по виробленню рішення, командир під час оцінки обстановки повинен більше уваги приділити аналізу особливостей воєнно-політичної обстановки в районі збройного конфлікту, складу населення, його відношення до подій, що відбуваються, ставлення до збройних формувань, які діють на боці противника, інформаційно-психологічний вплив, який здійснюється на ті чи інші групи населення; заходи, які проводилися раніше в районі виконавчою владою, органами місцевого самоврядування, органами, військами МВС, СБУ, МНС іншими силовими структурами і їх результати. На основі ретельного вивчення особливостей обстановки, що склалася, з урахуванням прогнозу її можливого розвитку приймається рішення на бойових дій.

У рішенні командира бригади на участь в спеціальній операції визначають:

-  замисел операції;

-  завдання підрозділам;

-  основні питання організації взаємодії, всебічного забезпечення та управління.

У замислі визначаються:

-  етапи бойових дій;

-  завдання, на виконанні яких мають бути зосереджені основні зусилля;

-  способи виконання найважливіших завдань із визначенням порядку вогневого ураження противника, інформаційної боротьби та заходів щодо введення противника в оману;

-  бойовий порядок бригади, порядок їх нарощування;

-  порядок висування і розгортання в районі збройного конфлікту;

-  особливості організації взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

-  заходи правового режиму воєнного (надзвичайного) стану, які планується проводити. Замисел операції доводиться до обмеженого кола посадових осіб.

Крім того, додатково можуть визначатись:

-  перелік об’єктів, які не підлягають ураженню у зв’язку з екологічною небезпекою;

-  порядок розгортання підрозділів бригади у важливих районах;

-  встановлення рубежів, за які не можуть просуватись угруповання військ та визначення районів, у яких забороняється вести бойові дії;

-  обмеження щодо застосування певних видів озброєння;

-  заходи щодо забезпечення безпеки населення у районі конфлікту;

-  порядок надання гуманітарної допомоги і евакуації. У цілому в рішенні має відображатись сукупність бойових дій та бойової діяльності, узгоджених із заходами, що здійснюються виконавчою владою та органами місцевого самоврядування.

На підставі прийнятого рішення командири приймають рішення на застосування підпорядкованих підрозділів, сил і засобів, а також визначають способи виконання поставлених завдань.

Під час поставлення бойових завдань командирам, відповідальним за операційні зони, вказується:

-  можливий характер дій ДРС противника на НЗФ у зоні (районі) та у районах, що прилягають до неї;

-  межі операційної зони (району відповідальності);

-  склад сил та засобів; напрямки (райони) зосередження основних зусиль;

-  райони на утриманні яких зосередити основні зусилля, важливі об’єкти, що підлягають охороні та обороні;

-  послідовність і способи відбиття вторгнення противника та розгрому (роззброєння) НЗФ;

-  порядок вогневого ураження противника, боротьби з його ДРС і повітряними (морськими, повітряно-морськими) десантами;

-  порядок інженерного обладнання районів;

-  кількість боєприпасів, що виділяються на операцію;

-  льотний ресурс авіації;

-  завдання, що виконуються старшим начальником у зоні;

-  місце і час розгортання командних пунктів угруповання;

-  заходи щодо забезпечення безпеки цивільного населення;

-  обмеження щодо районів бойових дій та застосування зброї;

-  основні питання організації всебічного забезпечення;

-  заходи щодо введення противника в оману;

-  термін готовності до операції.

Для уточнення рішення прийнятого по карті, як правило, проводиться рекогносцировка на місцевості в районах запланованих дій. Рекогносцировка проводиться рекогносцирувальними групами, приховано під охороною спеціально виділених підрозділів.

На основі прийнятого рішення визначаються завдання підрозділам.

Постановка завдань здійснюється бойовими наказами і розпорядженнями.

При постановці бойових завдань командирам, відповідальним за сектора, вказуються:

-  можливий характер дій диверсійно-розвідувальних сил та незаконно створених збройних формувань противника в секторі та у районах, що прилягають до неї;

-  межі сектору відповідальності;

-  розташування базових районів частин (підрозділів), що діють на території операційного району (сектору відповідальності);

-  склад сил та засобів, що додатково підпорядковуються та порядок підпорядкування;

-  райони (напрямки) зосередження основних зусиль;

-  ділянки сухопутного кордону (морського узбережжя), що необхідно прикрити та надійно обороняти;

-  важливі об'єкти, що підлягають охороні та обороні;

-  маршрути висування до сектору відповідальності, порядок організації комендантської служби;

-  порядок боротьби з диверсійно-розвідувальними групами і повітряними десантами противника;

-  порядок встановлення і підтримки режиму воєнного стану та участь у підтримці надзвичайного стану;

-  порядок інженерного обладнання районів (позицій, опорних пунктів);

-  кількість боєприпасів, що виділяються на бойові дії;

-  льотний ресурс авіації;

-  завдання, що виконуються старшим начальником у районі;

-  місце і час розгортання командного пункту;

-  заходи щодо забезпечення безпеки цивільного населення та об'єктів, що мають статус захищених;

-  порядок здійснення цивільно-військових відносин;

-  обмеження щодо районів бойових дій та застосування озброєння;

-  термін готовності.

Планування бойових дій здійснюється за районами (напрямками) дій і за завданнями, що виконуються частинами і підрозділами.

Особливістю планування бойових дій під час підготовки і особливо в ході її ведення є те, що у штабі бригади планування здійснюється з ретельною деталізацією порядку дій підрозділів під час виконання поставлених завдань та забезпечення бойових дій. Це пов'язано зі швидкою зміною обстановки, високою мобільністю і швидкоплинністю характеру дій диверсійно-розвідувальних сил та незаконно створених збройних формувань, що потребує постійного корегування і уточнення рішення, внесення змін у плани. Планування традиційними методами, які притаманні під час підготовки оборони і наступу призводить до зростання загального часу на планування в усіх інстанціях; надмірної централізації; сковування ініціативи підлеглих; зростання ймовірності витоку інформації про замисел ї і завдання частин і підрозділів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9