Учебное пособие: Застосування з'єднань та військових частин (підрозділів) армійського корпусу в спеціальних операціях
З
прийняттям нових концепцій ведення війни, дії ССО об'єднуються загальним
задумом використання ЗС і інтересами проведення масштабних повітряно-наземних
операцій (Перська затока). ССО, які застосовуються в тилу противника,
збільшують глибину бойового впливу на нього, заставляють противника відволікати
значну кількість бойових з'єднань і частин на контрдії, захист і оборону
тилових районів, вказують безпосередній вплив на хід збройної боротьби;
7.
Заходи з питань цивільних справ (СА) – координація проведення військових
операцій з іноземними цивільними офіційними особами, цивільними установами США
і міжнародними урядовими та приватними організаціями;
8.
Нетрадиційні бойові дії (UW), зокрема:
а). диверсійно-підривна
діяльність – сукупність спланованих за місцем, часом і завданням акцій, спрямованих
на дестабілізацію обстановки в будь-якій країні, а також заходів щодо знищення
або виводу з ладу елементів оборонного потенціалу певної держави;
б).
організація партизанської діяльності в тилу противника, яка спрямована на
створення партизанських формувань з подальшим їх навчанням, забезпеченим
озброєнням і бойовою технікою. (бойові партизанські дії (операції)
передбачається здійснювати у військовий час);
9.
Інформаційні операції (ІО) – тривалі операції, які підсилюють та зміцнюють
бойові можливості ЗС США або їх союзників (збір, обробка та використання
інформації з метою досягнення переваги в будь-яких операціях;
10. Будь-яка
інша діяльність, яка класифікована президентом або МО США, як спеціальна
операція.
Воєнно-політичне
керівництво США планує також використовувати ССО в нетрадиційних сферах
зовнішньої діяльності, зокрема;
1.
Підтримка коаліційної діяльності (CS) – підготовка і навчання
особового складу та цивільного населення дружніх держав;
2.
Бойові пошуково-рятувальні операції (СSAR);
3.
Боротьба з розповсюдженням наркотиків (СДА);
4.
Заходи з розмінування (НДА), або спеціальні дії з
інженерно-саперного забезпечення;
5.
Гуманітарна допомога (НА);
6.
Заходи щодо надання допомоги з питань безпеки (SA), а також стримування та
поширення регіональної нестабільності.
Скритність
підготовки і проведення операцій військ СпП досягається шляхом ретельного
підбору особового складу цих військ, суворою дисциплінарною практикою,
застосуванням заходів скритності радіообміну (використання шифрів, кодів,
щоденно змінних позивних, індивідуальних паролів, змінних адресно-показових
груп, суворі обмеження на ознайомлення з інформацією з питань бойового
застосування і використання військ СпП і т.і.).
Планування,
підготовку та керівництво бойовим застосуванням і використанням військ СпП на
ТВД здійснює обєднане командування спеціальних операцій. Безпосереднє
управління діяльністю частин і підрозділів СпП в інтересах проведення операції
на ТВД здійснює командування спеціальних операцій в зоні.
Принцип
децентралізованого застосування військ СпП вимагає організації декількох
ешелонів управління бойовим застосуванням частин і підрозділів СпП, а також їх
бойового і тилового забезпечення.
Група
СпП розгортає операційну базу військ СпП, за допомогою якої здійснюється командування,
управління і забезпечення діяльності оперативних підрозділів СпП. В складі бази
створюються, як правило, три центри: оперативний, тиловий та звязку. Керує
базою командир групи СпП.
За
рішенням командира групи СпП в інтересах більш ефективного керівництва
оперативними загонами можуть створюватись 1–3 передові операційні бази (на
основі загонів «С»). В деяких випадках може створюватись окрема операційна база
(на основі батальйону СпП), при цьому вона підпорядковується безпосередньо
штабу спеціальних операцій на ТВД або штабу АК (ГрА), якому приданий батальйон СпП.
В залежності від умов обстановки передова операційна база може виконувати
функції допоміжної ланки управління, передового пункту по засиланню оперативних
загонів в тил противника, радіо ретрансляційного пункту і т.і.
На
озброєнні розвідників-диверсантів є найрізноманітніші найновіші і ефективні
засоби для ведення розвідки та озброєння:
-
швидкодіюча прийомопередавальна радіоапаратура з необмеженою
дальністю звязку (через штучні супутники землі);
-
військово-транспортні літаки з системою пристосування до рельєфу
місцевості для подолання великих відстаней на висотах 100–300 м;
-
зверхмалі підводні човни, які використовуються з надводних,
підводних і повітряних носіїв та здатних діяти в руслах річок;
-
безшумна і без полум’яна автоматична стрілецька зброя.
Приймач
глобальної дії РНС (GPS) за допомогою трьох штучних супутників Землі миттєво
визначає точну довготу і широту будь-якої точки на Землі. Крім того,
індивідуальні приймачі (GPS) можуть бути перепрограмовані для вказівки
напрямку руху, відстані до цілі та оцінки часу шляху).
Бойове
застосування ССО передбачається здійснювати поперед усього в інтересах перших
ударів початкового періоду війни. Найвища активність дій ССО планується за 3–30
діб до розв'язування конфлікту.
В
плані підготовки ССО до виконання бойових завдань значна увага приділяється
розробці тактики дій розвідувально-диверсійних формувань в прифронтовій і
фронтовій зонах на глибину до 500 км, а також організації і проведенню
широкомасштабних заходів диверсійно-підривного характеру загонами
психологічного і адміністративного впливу. В теперішній час появилась реальна
можливість використовувати розвідувально-диверсійні загони ССО (в основному
типу «Рейнджерс» та «Командос» (в інтересах військ для
розвідувально-диверсійного забезпечення бригад на глибину до 40 км,
дивізій до 100 км. корпусів – у межах 300 км і груп армій – 700–800 км.
Заслання
в тил противника бойових загонів ССО може виконуватись шляхом переходу кордонів
(лінії фронту), повітряним шляхом (літаки, вертольоти, дельтаплани) і морем
(бойові кораблі, в т.ч. малі та зверх малі підводні човни, катери, рибальські
шхуни і т.і.). При десантуванні райони збору призначаються в 5–10 км від
місця десантування.
Розгортання
загонів в тилу противника планується проводити з операційних баз спеціальних
сил (на своїй території або тій, що контролюється), які керують їх діями в
межах ТВД.
Пересування
в тилу, в т.ч. і на захопленій у противника техніці, РДЗ можуть здійснювати
скритно вночі або в умовах обмеженої видимості з виконанням заходів безпеки і
маскування. Піший добовий перехід при максимальній напрузі сил може скласти 30–50 км.
Формування ССО здатні знаходитись в тилу противника на протязі 30 діб і більше,
використовуючи документи прикриття, військову форму або цивільний одяг
противника. В районах призначення передбачається діяти поодинці, парами або
невеликими групами.
Загонами
ССО для ураження (знищення) як правило, призначаються КП і вузли звязку, ПУ
ракет, аеродроми, об'єкти тилу і ППО, вузли комунікацій та інші об'єкти,
виведення з ладу яких проводить до значних втрат та забезпечує порушення
системи управління. Вони можуть утворювати зони затоплень, розрух і заражень,
забезпечувати ізоляцію районів бойових дій. Для виконання окремих завдань
загони ССО можуть передаватись в оперативне підпорядкування загальновійськовим
командирам, а керують ними відповідні ЦБУ.
На
думку експертів НАТО ескалація на ТВД почнеться з проведення спеціальних
операцій і забезпечуючих дій ССО, з початком яких буде значне нарощування
підривних і спеціальних дій, а потім (за декілька діб до розв'язання війни) –
розвідувально-диверсійних. Оптимальною глибиною розвідувально-диверсійних дій
вважається 50–150 км, а спеціальні та підривні дії проводяться, як
правило, в оперативній і стратегічній глибині.
Командування
ПКС оцінює діяльність формувань ССО в тилу противника, виділяючи ЇЇ сильні і
слабкі сторони.
До
сильних сторін відносяться:
-
можливість масового застосування в звичайній і ядерній війні;
-
можливість застосування в мирний час при проведенні спеціальних
операцій по звільненню заручників, здійсненню державних переворотів, знищення
окремих політичних діячів та боротьби з тероризмом;
-
висока бойова ефективність застосування ССО для ураження малогабаритних
та рухомих об'єктів противника на дальностях 30–120 км і більше.
-
можливість здійснення диверсій з використанням малогабаритних
ядерних боєприпасів;
-
точність і достовірність здобутої інформації;
-
можливість ураження ракетно-ядерної зброї та її носіїв у
противника;
-
різнобічність (вирішення різноманітних завдань), багатоплановість
(виконання багатьох завдань) і багатократність (вирішення декількох завдань)
використання;
-
здатність до ведення самостійних, і в той же час, управляємих дій
на території противника протягом 30 і більше діб;
-
скритність застосування, висока оперативність і мобільність,
раптовість, маневреність по фронту і в глибину;
-
унікальна здатність вирішення окремих розвідувально-диверсійних
завдань методами, які використовують тільки підрозділи ССО (використання
агентури, партизан і повстанців, психологічного і адміністративного впливу);
-
сильний морально-психологічний ефект з непередбаченими наслідками.
До
слабких сторін використання ССО відносяться слідуючі:
-
застосування ССО в тилу противника в значній мірі визначається
імовірністю виконання конкретного бойового завдання і залежить від вдалого
десантування, виходу в район розвідки (диверсії) і ведення бойових дій;
-
малочисельні за складом формування ССО не можуть бути використані
проти великих стаціонарних об'єктів противника з метою їх знищення в умовах
ведення звичайної війни.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 |