Учебное пособие: Основи стандартизації та сертифікації
Державний
нагляд здійснює Держстандарт України, його територіальні органи, а також інші
спеціально уповноважені органи. Державний нагляд здійснюється за планами
органів державного нагляду або за зверненням громадян.
Об'єктами
державного нагляду є:
- продукція
виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція
тваринництва та рослинництва, продукти харчування, а також продукція, що
пройшла сертифікацію, - на відповідність стандартам нормам і правилам,
- продукція імпортна - на
відповідність чинним в Україні стандартам, нормам і правилам стосовно безпеки
життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища;
- продукція експортна - на
відповідність стандартам, нормам, правилам або окремим вимогам, що обумовлені
договором (контрактом);
- атестовані виробництва - на
відповідність установленим вимогам щодо сертифікації продукції.
- дотримання стандартів, норм і
правил при розробці, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні,
використанні, експлуатації, реалізації та утилізації продукції, стадії
реалізації товарів у сфері торгівлі, випуску і реалізації продукції на
підприємствах громадського харчування та надання послуг громадянам як
споживачам методом проведення періодичних перевірок або перевірок через
вибірковий чи суцільний контроль;
- дотримання стабільності
якості сертифікованої продукції і правил проведення її випробувань.
Державний
нагляд на конкретному підприємстві починається з того, що:
- вивчаються акти і пропозиції
за результатами попередньої перевірки;
- перевіряється забезпеченість
підприємства необхідною технічною документацією (стандарти, креслення, карти
технологічного процесу);
- ознайомлюються з методами і
засобами контролю технологічного процесу і перевіряють їх відповідність чинним
стандартам;
- аналізуються рекламації на
продукцію, яку перевіряють;
- перевіряється наявність
служби стандартизації, її дієздатність і укомплектованість.
Контроль
якості продукції і її відповідність вимогам стандартів здійснюють у такій
послідовності:
- відбираються контрольні проби
з числа тих виробів, що були прийняті відділом технічного контролю;
- проводять випробування
відібраних виробів за всіма показниками відповідно до чинних стандартів;
- в цехах перевіряється
додержання режимів технологічних процесів, стан засобів вимірювання, робота
відділу технічного контролю;
- перевіряється додержання
стандартів на матеріали і комплектуючі напівфабрикати, одержані від суміжників.
При
контролі строку впровадження стандарту перевіряється:
- наявність наказу міністерства
чи відомства, а також наказу на підприємстві про впровадження стандарту;
- наявність плану
організаційно-технічних заходів, необхідних для впровадження стандарту і його
виконання;
- забезпеченість підприємства
необхідною сировиною, устаткуванням, оснащенням, інструментом, технічною
документацією для впровадження стандарту в дію;
- з яких показників стандарту
при впровадженні допущені відхилення;
- якщо стандарт не
впроваджується, то які є на це причини.
За
результатами контролю складається акт з висновками і пропозиціями. При
порушенні вимог стандартів органи Держнагляду
- дають вказівку, спрямовану на
усунення виявлених недоліків;
- забороняють відвантаження
недоброякісної продукції;
- в необхідних випадках
висувають пропозицію про притягнення до адміністративної і судової відповідальності
осіб, винних у випуску недоброякісної продукції.
Поряд
з проведенням державного нагляду проводиться і відомчий нагляд за впровадженням
і додержанням стандартів, норм, правил. Завдання його аналогічні до завдань
державного нагляду.
Техніко-економічна ефективність стандартизації
Стандартизація
є невід'ємною часткою робіт при створенні нової техніки і характеризується
високою економічною ефективністю.
Економічна
ефективність є наслідком економії грошових, матеріальних, людських та інших
ресурсів, яка відбувається за рахунок впровадження нових або оновлених НТД і
визначається тим, що стандартизація дозволяє:
-
привести показники якості продукції у відповідність з досягненнями науки і
техніки;
- комплексно
ув'язати властивості сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції;
- скоротити
терміни, трудомісткість розробки і освоєння виробництва нових видів продукції;
- впорядкувати системи
документації;
- підвищити рівень
спеціалізації виробництва;
- здійснити нагляд за
впровадженням і додержанням стандартів в народному господарстві.
Економічну
ефективність стандартизації можна визначити в масштабі всього народного
господарства, галузі виробництва або окремого підприємства. Для цього виконують
спеціальні економічні розрахунки, які проводяться відповідно до чинних
нормативних документів.
Економічний
ефект від стандартизації складає виражену в грошових чи натуральних показниках
економію живої і матеріалізованої праці в суспільному виробництві внаслідок
впровадження стандарту з урахуванням необхідних затрат. Визначається він на
основі тих же принципів, що і економічний ефект науково-технічного прогресу,
складовою частиною якого є стандартизація.
Виконання
робіт з стандартизацій забезпечує:
- скорочення циклів
проектування, підготування виробництва, виготовлення і ремонту виробів -
економія часу;
- зменшення затрат праці,
матеріали .енергії - економія ресурсів;
- зменшення затрат на
проектування, собівартості виготовлення, затрат на ремонти - економія коштів.
- Методологічна оцінка економічної
ефективності стандартизації (ЕЕС) базується на таких постулатах;
- ЕЕС трактується як єдиний
комплексний результат економічних, організаційних та технічних заходів;
- величина ЕЕ визначається з
врахуванням масштабів впровадження заходів зі стандартизації;
- величина ЕЕ визначається
упродовж всього періоду дії стандарту;
- ступінь ефективності
визначається порівнянням всіх затрат на розробку і впровадження стандартів з
величиною ефекту від його застосування.
При
проведенні робіт зі стандартизації критерії економічної ефективності повинні
бути основними, бо визначають напрямок цих робіт і рівень показників, що
закладаються в стандарти. Тому визначення величини економічного ефекту повинно
проводитися, починаючи з початкової стадії і супроводжувати весь процес розробки
стандарту для вибору і встановлення оптимального рівня стандартизованих
показників.
Вже
при розробці планів і програм стандартизації за укрупненими показниками
визначається величина очікуваного економічного ефекту, який уточнюється при
складанні технічного завдання на розробку кожного конкретного стандарту. Під
час роботи над створенням стандарту проведення техніко-економічних розрахунків
має на меті вибір оптимального варіанта вирішення завдань стандартизації.
Розроблений
стандарт подається на розгляд і затвердження з уточненим техніко-економічним
розрахунком ефективності, який потрібен для прийняття рішення про його
затвердження і впровадження в народне господарство на основі значення
очікуваного економічного ефекту. Після впровадження стандарту на підставі цих
даних про фактичні результати, отримані в сфері проектування, виробництва і
експлуатації об'єктів стандартизації, можна розрахувати значення фактичного
економічного ефекту, необхідне для аналізу змін економічних показників
внаслідок проведення робіт з стандартизації.
Проте
порядок, що встановлює необхідність проведення техніко-економічних розрахунків,
допускає і винятки. З урахуванням різноманітності об'єктів стандартизації не
завжди є можливим і доцільним визначити економічну ефективність. Це стосується:
- стандартів, в яких
техніко-економічні показники залишились незмінними порівняно з базовими;
- стандартів, що встановлюють
підвищені норми для органолептичних властивостей продукції;
- загально технічних і
організаційно-методичних стандартів, спрямованих на встановлення порядку
проведення робіт (інструкції, положення, правила і норми виробничо-технічного
призначення, документація у сфері управління виробництвом, техніко-економічна
інформація); стандартів на терміни, визначення, класифікацію, позначення. Для
вказаних стандартів даються якісні характеристики їх доцільності і затрати на
їх розробку і впровадження.
Міжнародні
організації стандартизації
Організації
ISO і IEC, об'єднаний технічний комітет JTCІ
Міжнародна організація ISO почала функціонувати
23 лютого 1947 р. як добровільна, неурядова організації. Вона була установлена
на основі досягнутого на нараді в Лондоні в 1946 р. угоди між представниками
25-ти індустріально розвинених країн про створення організації, що володіє
повноваженнями координувати на міжнародному рівні розробку різних промислових
стандартів і здійснювати процедуру ухвалення їх як міжнародні стандарти.
Основна мета організації ISO - сприяння міжнародному обміну товарами і
послугами, а також співпраці країн в економічній, інтелектуальній,
технологічній і науковій сферах.
Діяльність ISO пов'язана із
стандартизацією великого спектру товарів, технологій і послуг різних областей,
включаючи: текстильну промисловість, обробку інформації, телекомунікацію,
виробництво і використання енергії, кораблебудування, банківські і фінансові
послуги, захист навколишнього середовища, охорону здоров'я і безпеку, освіта і
ін.
Спочатку повноваження ISO в
міжнародній стандартизації були обмежені виключенням з її поля діяльності двох
важливих галузей - телекомунікаційною, а також електротехнічної і електронної
галузей, оскільки для цих напрямів вже склалася система міжнародної
стандартизації в особі організацій ITU і IEC, відповідно. Проте в наслідок у
цих трьох організацій розвинувся значний сумісний інтерес, пов'язаний із
стандартизацією технологій інформаційної індустрії. Виключення колізій в
діяльності організацій міжнародної стандартизації там, де їх інтереси пеерсікались,
вирішувалося за допомогою створення сумісного комітету (наприклад, JTC1) або
робочих груп.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 |