Курсовая работа: Характеристика стосунків молодого подружжя у сімї

Коли ми говоримо про нестійкість, не благополучність сім’ї, не можна обійти увагою конфліктні ситуації. Конфліктною ситуацією називають не сам конфлікт, а передумови конфлікту. Наприклад: чоловік хоче в неділю піти в кіно, а дружина - в гості. Інтереси не співпадають. Зіткнення інтересів неминуче. Але не обов’язково у формі конфлікту. Не обов’язково сваритись, ображатись, докоряти один одному. При цьому подружжя повинно поважати право людей на не згоду, на суперечку.

Перш ніж вступити в конфлікт кожний з подружжя повинен пам’ятати, що лихо, спричинене близькою людиною, мізерне, порівняно з тим добром, яке вона принесла. Уміння зрозуміти, вибачити, не пам’ятаючи лиха, вчасно знайти потрібне слово-одна з основ сімейного щастя. Конфліктні ситуації в сім’ ї обумовлені рядом причин. По-перше, є об’єктивні труднощі; втома від робочого дня, дратівливість, зрив. Конфлікти на такому грунті не є небезпечними для подружніх стосунків. Про них кажуть „До ранку все пройде”. Інша справа, якщо протиріччя виникають через те, що один з двох партнерів повинен, на думку іншого, змінити лінію поведінки (відмовитись від якогось звичок, переглянути прийоми виховання). Тут дилема поступитись чи не поступитись, чи формувати спільну лінію поведінки. Нарешті, є конфлікти, які є не передбачуваними, у всякому випадку зовнішньо. Кажуть: ”Як сніг на голову”.

У психології під подружнім конфліктом розуміють взаємний негативний стан подружжя, що характеризується різного рівня негативізмом у стосунках (від образи до ворожості), викликаний їх несумісністю. Виділяють такі особливості конфлікту :

а). Можливість переходу негативізму з нижчого до вищого рівня. Чиняться дії і вчинки, які в нормальних умовах ніколи б не проявлялися. Людина в стресовому стані характеризується повною відсутністю здатності до мислення, обмеженням контролю свідомості за поведінкою;

б). Загостреність негативних переживань, звинувачуваний характер висновків. Змінюється поведінка людей під час конфлікту, рухи стають експресивними, інтонації нервозними, обличчя червоним, рухи тремтячими. В основі конфлікту лежить в більшості випадків-прагнення принизити партнера, наполягати на своєму.

в). Конфлікт тягне за собою спустошеність, байдужість, амбіційність, пияцтво, пошук сторонніх зв’язків, розваг;

г). Властивість розростатися незалежно від причин і приводів. Сварка подібна полум’ю. Якщо не підкладати в нього дров-воно догасне саме собою. Але біда в тому, що ті, хто свариться, наче змагаються: хто більше підкине! Кожний починає нагадувати один одному всі нагромаджені образи.

д). унікальність, неповторність конфлікту. Недарма російське присіві’я каже: ”В каждой избушке - свои погремушки”. І все ж таки в сімейних конфліктах можна знайти спільні риси.

е). в конфліктах цікаво ще одне: якщо вони повторюються, швидше всього хтось (або обидва) виграє щось від скандалу. Якщо чоловік в неділю півгодини докоряв дружині в усіх гріхах, грюкнув дверима і пішов пити пиво - мабуть, заради пивбару він і розгнівався, знаючи, що з миром його туди не пустять.

В конфліктах часто важлива психологічна пастка. Нам здається, що те, як і що ми бачимо, так воно і є. А це – помилка. Припустимо, ми дивимось на аркуш паперу, який тримаємо перед собою. Що ми бачимо? Аркуш паперу з певною тацею. Але якщо ми на нього подивимось збоку, то побачимо лінію, смутку. В конфлікті кожний бачить предмет розмови з свого боку, часто один веде мову про те, що дошка березова; другий – що вона зелена, а третій, що вона мокра. Дуже часто подружні конфлікти виникають саме за цією схемою.

На жаль, найчастіше – особливо в молодих сім’ях – конфлікти розв’язуються неправильно і руйнують основи сімейних стосунків і виникає неприязнь один до одного, спільні інтереси відсуваються на задній план, руйнується психіка, почуття кохання витісняється почуттям ненависті, наростають стресові стани.

В залежності від характеру розв’язання суперечностей, рівня негативізму, в психології розрізняють такі основні типи конфліктів: непорозуміння, суперечка, сварка.

Суперечка як правило, характеризується тим, що, торкається способу досягнення спільної для подружжя мети, тільки кожний твердить, що спосіб дії іншого неприйнятний, так як не досягає цілей, і найкращим способом дії повинен бути той, який він сам запропонував.

Сперечатися – це значить уміти слухати і знаходити взаємоприйняття рішення, уміти аргументувати свою позицію, розумно і точно переконувати. Складність суперечки – переконати партнера, що позиція одного корисна для іншого. Суперечки викликаються дрібними недоліками подружжя і нездогадливістю, зобутькуватістю, неохайністю, відмінностями в думках, оцінках, хибними підозрами. Суперечка – нормальна і навіть необхідна річ в подружніх стосунках. Гете казав: «Я помічаю, що в сімейному житті суперечки корисні, бо вони допомагають краще пізнати один одного, зрозуміти і правильно підійти до розв’язання розбіжностей.

Сварка – це вже конфлікт відносно самих цілей, це заперечення цілей, цінностей, інтересів і якостей особистості шлюбного партнера, відчуття їх як неприйнятних. Сварка завжди включає особисті звинувачення, неприємні оцінки, намагання образити шлюбного партнера. Будь-яка сварка виростає з невміння або небажання сперечатися.

Трапляється й таке, що конфлікт і навіть сварка необхідні, можливо, навіть не сварка, а «очисна робота» в своїх стосунках: відверто, а часом навіть нещадно говорять один одному про невдоволення, образи, які назбирались на душі. Але таку сварку слід уміти проводити. Андре Моруа з приводу уміння влаштовувати сцени писав: «Краще сцени виникають планово і проводяться з великим мистецтвом. Великі полководці – Наполеон, Ліоте – впадали в гнів дуже рідко і тільки тоді, коли вважали це необхідним. Ліоте в подібних випадках кидав на землю свій маршальський берет і топтав його ногами. В такі дні він наказував ще зранку: «Приготуйте мій старий берет».

Коли конфлікт неминучий, його не слід боятися. Навпаки, тут необхідно навіть стати ініціатором. Що ж до тези: «Нервові клітини не відновлюються», то слід пам’ятати, що конфлікт шкідливий для здоров’я лише у дуже великих дозах. А ось втеча від назрілого конфлікту рівноцінна його переведенню у внутрішність (власної психіки), що небезпечно для здоров’я. Більше того, розв’язання суперечностей – рушійна сила будь-якого розвитку. Тоді різні думки, погляди, інтереси і потреби не видаються нерозв’язуваними. Саме це допомагає досягнути гармонії сімейних стосунків. Значить, конфлікти – це один із засобів розвитку сімейних стосунків.

Головне не тільки в тому, які конфлікти, а і в тому – це не менш важливо! – як вони вирішуються. Від цього залежить, чи буде розв’язання позитивною силою, що зміцнює сім’ю. І ще: традиційне питання «хто винен?» треба, вирішуючи конфлікт, замінити іншим «як нам бути?».

І тим не менше, якщо суперечки служать профілактичному ремонту сімейних стосунків і їх боятися не варто, то сварки, особливо часті і серйозні, повинні мати якомога менше місця в сім’ї, оскільки вони мають як медико-психологічні, так і педагогічні наслідки. Перш за все медико-психологічні: сімейні сварки вбивають все краще у житті. У 80% жінок, що захворіли неврозом, головною причиною захворювання були нелади в сім’ї (у чоловіків 20%). Повільно, але впевнено вони вбивають кохання. Конфлікти, скандали ведуть до пияцтва, алкоголізму, інсультів та інфарктів, сварки приводять до злочинності.

Педагогічні конфлікти характеризуються тим, що в умовах конфліктної сім’ї дитина отримує негативний досвід спілкування, вона бачить, відчуває ворожі стосунки між батьками. Конфліктні ситуації травмують дитину, сприяють формуванню комплексу негативних рис.

Відомий психіатр Б.Дж.Фурм аналізуючи різні конфліктні ситуації в сім’ї, виділив наступні неправильні форми поведінки чоловіка і дружини:

1. Чоловік все більше усувається від домашніх справ, але ставить перед дружиною відповідні вимоги («Я працюю з ранку до ночі, а в нас цілий тиждень обіду нормального немає, сорочки не прасовані, в хаті – кавардяк»);

2. Дружина у відповідь робить спробу показати свою перевагу («Я тебе просила купити картоплю, овочі – не купив, не буду готовити, і взагалі… я тобі не служниця, можеш і сам сорочки попрасувати»);

3. Конфлікт вироджується в боротьбу статей («Не торкайся мене, ти мені неприємний»; «Мені набридли твої нотації, дай постіль – я буду спати на дивані»);

4. Подружжя може звинувачувати у своїх труднощах дітей і спрямовувати свій гнів проти них. («Геть з моїх очей. Тільки через тебе з батьком сваримось»);

5. Партнери по шлюбу приписують свої біди особливостям особистості або неврозу того чи другого («Ти псих?» - «Сама ненормальна. Лікуватися треба!»).

«Якби ми не мали своїх вад, нам не було б так приємно вказувати на вади інших».

Ф.де Ларошфуко[20].

В результаті кожного з цих конфліктів через небажання, через грубе слово, безтактність, а іноді просто дратівливий тон хтось ображений, хтось скривджений, хтось незадоволений.

В нещасливих сім’ях подружжя:

1. Погано розуміють почуття партнера;

2. Вживають слова, які дратують іншого;

3. Часто відчувають себе нелюбимими;

4. Рідко роблять компліменти один одному;

5. Практично не кажуть «Ми», а тільки «Я»;

6. Проявляють агресивність один до одного.

Неблагополучна сім’я відрізняється від благополучної тим, що сварка в ній викликається не причиною, а приводом. Подружжю погано, бо вони посварились (благополучна).

Подружжя свариться, бо їм погано (неблагополучна).

Характерними для конфліктних сімей є:

1. Установка на покарання. В деяких сім’ях сварливий тон спілкування стає звичним. Не рідко спостерігається тенденція до випереджаючого звинувачення партнера. «Знову, дивись, забудеш купити продукти», «Що знову повернешся пізно ввечері». В сім’ї кожний може допуститись помилки, але він зобов’язаний її визнати. І не слід іншому з цього приводу злорадствувати: «Так тобі і треба! Я попереджав». Часто конфліктні ситуації в сім’ї починаються з звичайного докору: «Знову ноги не витер!», «Чому не можна, коли чистиш зуби, не хляпати на дзеркало». Часті докори – свідчення неблагополуччя в сімейних стосунках.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11