Курсовая работа: Характеристика стосунків молодого подружжя у сімї
І так кожна
молода людина, переступає через гори і радіючи світлим ранкам створює свою
сім’ю і дбає про добрі і щирі сімейні стосунки.
Сімейні стосунки,
їхня гармонія і щирість у великій мірі залежить від того, якого типу є сім’я.
На сьогоднішній день, сучасні сім’ї можна класифікувати за різними параметрами,
але варто зазначити, що повної єдності у цьому питанні у науковій літературі
немає.
У психології,
молоду сім’ю класифікують за складом сім’ї. Дослідники, працюючи над цим
питанням, поділили їх на повні сім’ї (це сім’я, де проживає обоє батьків і
діти). У цій сім’ї панує атмосфера комфорту, сімейного вогнища, де обоє батьків
беруть участь у вихованні своїх дітей, де діти відчувають ніжну ласку мами, та
теплу руку й сильне плече батька. У даній сім’ї дитина почуває себе захищеною,
вона не є обділена у батьківській чи материнській любові, підтримці, якщо це
звичайно дбайлива і благополучна сім’я.
Також виділяють
неповні сім’ї, які характеризуються присутністю у сім’ї одного із батьків і
дітей, або ж з бабусею, дідусем та онуками. У даній сім’ї як правило, дитина відчуває відсутність одного із
батьків. Дуже часто така дитина може бути роздратованою, в неї може виникнути
комплекс неповноцінності, тому що зазвичай вона може почути неприємну репліку
чи вислів від оточуючих, а також близькі їй люди можуть «пришивати ярлики»,
згадуючи того із батьків, хто є відсутнім. Дуже часто можна почути, от ти такий,
як твій батько, або ж як твоя мати. І це може завдати душевного болю у житті
дитини.
Нуклеарні сім’ї
(які складаються з двох поколінь – батьків та дітей). У сім’ї, де проживає
декілька поколінь, дуже часто можна зустріти суперечливість або невизначеність інтересів,
поглядів сучасності та минулого. Сім’ї, в яких трапляється така розходженість,
дуже часто страждають від систематичних непорозумінь, які інколи можуть
призвести до конфлікту, який уже важче розв’язати.
Складні сім’ї
(складаються з трьох або більше поколінь та, можливо інших родичів); виділяють
сім’ї повторного шлюбу (де один або обидва подружжя знаходяться у повторному
шлюбі).
Варто звернути
увагу на класифікацію, в якій за основу береться кількість дітей у сім’ї.
Виділяють
бездітні сім’ї. Сім’я, у якій немає дітей, дуже часто страждає і переживає в
наслідок такого явища, таму що кожна людина створюючи сім’ю в майбутньому
планує її і прагне до відтворення і народження рідної кровинки, яка додає
великої наснаги і любові до життя. У сім’ї, де немає дітей, двоє молодих людей
як правило втрачають сенс життя, інколи звинувачують один одного у цій
проблемі, і дуже часто це призводить до суперечок, що породжує конфлікт. І
буває так, що подружжя не бачачи дальше разом спільного життя розривають шлюб і
сім’я розпадається.
Однодітні сім’ї.
У сім’ї, де виховується одна дитина, як правило батьки усю свою ласку, любов,
тепло дають своїй дитині, задовольняють усі її інтереси, потреби, дуже часто
виконують певні її завдання, які б вона могла виконати сама. Зазвичай, батьки
возвеличають свою дитину, говорячи їй, що вона є найкращою серед усіх. І у
дитини вибудовується підвищена самооцінка, вона може зневажливо, байдуже, а
інколи і егоїстично ставитися до інших.
Малодітні сім’ї
(де є двоє дітей). У сім’ї, де виховується двоє дітей, психологи говорять, що
між дітьми зароджується любов один до одного. Діти один одному допомагають,
діляться, підтримують. Виховавши такі відносини ще у сім’ї, вони свою щирість,
підтримку будуть дарувати і іншим людям.
Багатодітні сім’ї
(з трьома та більше дітьми). Сім’я, у якій виховується троє і більше дітей,
зазвичай називається дружньою сім’єю, тому що між членами сім’ї існує тісний
зв’язок і підтримка кожного із них. Але дуже часто у сім’ї, де виховується троє
і більше дітей, батьки не приділяють їм особливої уваги, вважаючи, що є старший
брат (сестра) і допоможе меншому. Буває і так, що батьки, виховуючи своїх
дітей, скаржаться на те, що кожен із них різний: один добрий, інший розбишака,
а третій - спокійний, врівноважений. І при цьому мати, чи батько говорять, що
кожного із них виховують однаково, не беручи до уваги те, що припускають
помилку, забувши, що кожна дитина є індивідуальною, неповторною особистістю і
до кожної дитини необхідно підібрати окремий підхід, щоб достукатись до дитини,
щоб правильно її виховати.
Наукове і
практичне значення має класифікація сімей за віком подружжя. Перший рік
існування сім’ї характерний для молодожон; вік до 28 років обох подружжів –
властивий для молодої сім’ї; приблизно до 50-річного віку – сім’ї середнього
подружнього віку; старше 50-річного віку – сім’ї старшого подружнього віку.
За географічною
ознакою виділяють міські та сільські сім’ї.
За особливими
характеристиками, умовами життя можна виділити студентські сім’ї. Дуже часто
двоє молодих людей, які ще навчаються, а їх називають студентами, створюють
сім’ю, яка отримує назву студентська.
Як правило, ні з
однієї, ні з другої сторони немає повного джерела звідки би формувався сімейний
бюджет. І зазвичай таких молодих людей утримують батьки. І дуже часто їм може
не вистачати коштів, можуть бути випадки, які торкають проблему житла.
Навчаючись, молоді люди рідко бачаться, мало прислухаються один до одного, мало
допомагають, підтримують один одного у скрутний момент. І як правило такі
необдумані моменти і несподівані подарунки сімейного життя можуть призвести до
неочікуваних результатів.
Виділяють сім’ї
військових; сім’ї біженців; сім’ї, які перебувають у громадському шлюбі (їх ще
називають позашлюбними сім’ями, маючи на увазі відсутність офіційної реєстрації);
пробний шлюб – це експериментальна і проблематична форма позашлюбної сім’ї,
але, судячи з практики інших країн, вона з часом стане поширеним і звичним
явищем; сюди також відносять дистантичну сім’ю (члени якої в силу певних умов
життя живуть окремо).
Для аналізу
психологічного сімейного клімату сім’ї також класифікують за різними
критеріями. За ознакою координації зусиль подружжя поділяють на колективістські
сім’ї, в яких партнери вважають однаково необхідний успіх у роботі, навчанні,
самоствердженні обох з них і можуть при необхідності жертвувати власними
інтересами заради партнерства.
Традиційні сім’ї,
в яких пріоритетними вважаються інтереси чоловіка як голови сім’ї.
Індивідданістські,
в яких кожен з подружжя турбується, в першу чергу про власну кар’єру та ділові
успіхи.
За типом
лідерства або головування у сім’ї можна виділити авторитарні сім’ї, в яких явно
лідирує і демонструє свою владу одна особа з подружжя, а інша у більшості
випадків погоджується з таким становищем; еганітарні або бархатні сім’ї, в яких
існує досить рівний розподіл сфер лідерства і немає помітної боротьби за владу;
сім’ї з невизначеними сферами лідерства і конфліктами на цьому грунті.
Для соціальної і
психотерапевтичної роботи з сім’ями важливу роль відіграє їх класифікація за
параметром того стану, який називають психічним здоров’ям сім’ї. Тут
виокремлюють здорові сім’ї, невротичні сім’ї, в яких існують постійні конфлікти
на ту саму тему, хронічні невирішені проблеми стосунків, незадоволеність когось
із членів сім’ї своєю сімейною репутацією, загальна нервова атмосфера,
віктемогенні сім’ї, в яких існує тенденція роботи когось із членів сім’ї «цапом
відбувайлом», використовувати слабкощі членів сім’ї, де немає надійної
захищеності кожного із них.
В деяких роботах,
переважно психотерапевтичного спрямування, сім’ї поділяють на два таких типи як
нормально функціональні сім’ї, в яких більш-менш нормально забезпечуються всі
сімейні функції; дисфункціональні сім’ї, в яких окремі функції виконують
незадовільно, породжуючи проблеми у сімейних стосунках.
Існують окремі
класифікації більш художнього характеру, наприклад, у письменниці
Т.Афанасьєвої, яка називає такі типи сім’ї:
- «дім –
фортеця», в якому добре налагоджений побут і теплі, здорові стосунки між
членами сім’ї;
- «дім – служба»,
де немає справжньої інтимності між подружжям, а уявність злагоди і побут
підтримуються через почуття обов’язку;
- «дім – готель»,
де немає міцних подружніх зв’язків, сім’я фактично існує формально і основні
інтереси подружжя знаходяться поза сім’єю.
Прохарактеризувавши
класифікацію сімейних стосунків, варто сказати про те, що кожен момент даної
класифікації відіграє важливу роль у сучасних сімейних стосунках і впливає на
взаєморозуміння і взаємо підтримку один одного і їхнього ставлення один до
одного.
Ще слід
відмітити, що любов до сім’ї з усіх благородних людських почуттів є найчастішим
і найміцнішим, і воно великою мірою благотворно впливає на життя кожного з нас[2].
1.2. Вплив
мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки
Подружнє життя –
це не доля, яка випадає людині, а завдання, яке людина береться виконати. Воно
буде таким, яким ми його створимо. Поль Турньє порівнює подружжя з будівлею, в
якій кожен день – це нова цеглина.
Отже, правильне
приготування до подружнього життя - не підсумок здобутих теоретичних чи
практичних знань, а праця над своїм «я». За цю працю ми беремося тому, щоб
навчитися по справжньому любити іншу людину. Така праця над собою власне і є
приготуванням до подружнього життя. Щоб це здійснити, людина мусить стати
зовсім іншою; бо подружжя – це таємнича єдність, в якій дві різних істоти
цілковито віддаються одна одній[3].
Двоє молодих
людей при створенні шлюбу завжди чимось керуються. Для цієї незабутньої події є
певний поштовх, є те джерело, з якого зароджуються спільні стосунки, які згодом
переростають у сімейні.
Досить суттєвою
ознакою і важливим визначальним фактором сімейних стосунків постають мотиви,
якими керувались партнери при створенні шлюбу. За цим критерієм можна виділити
такі типи мотивації створення шлюбу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 |