Курсовая работа: Причини та наслідки югославської кризи
Досить скоро відбулась
інтернаціоналізація конфлікту, особливо після подій на початку весни 1998 р.
Країни учасниці НАТО і, в першу чергу, Велика Британія та США попередили уряд
Мілошевича щодо необхідності припинення збройних акцій у Косово та вдалися до
певних економічних санкцій (заборона країнам ЄС робити подальші
капіталовкладення в економіку Сербії та заморожування сербських активів у цих
країнах).
Поступово від політично-економічного
тиску країни Північно-Атлантичного союзу перейшли до прямих погроз силовими
методами досягти бажаних результатів у вирішенні цього питання. Лише згода
Слободана Мілошевича на всі вимоги, викладені в резолюції №1199 Ради Безпеки
ООН, зокрема, виведення регулярних збройних сил та контингентів спец поліції
СРЮ з Косово, створення умов для повернення албанських біженців у місця їх
постійного проживання дозволило уникнути застосування сили.
Україна також бере активну участь у
спробах мирного врегулювання цього конфлікту та запобігання спроби його
вирішення за допомогою сили.
Зокрема, Верховна Рада України у
своїй заяві від 6 жовтня 1998 р. з приводу подій у Косово наголосила, що
всупереч прагненням миролюбної світової громадськості вирішити проблему Косово
політичним шляхом, на засадах міжнародно-правових норм, які стверджують
недоторканість суверенних держав, певні сили вперто намагаються застосувати
зброю на Балканах.[34]
Парламент України закликав сербську
владу і лояльних представників албанської общини Косово зупинити розбрат і
вирішити проблему автономії на мирному, цивілізованому грунті. Водночас
Верховна Рада звернулася до парламентарів та урядів Європи, до всього світового
товариства із закликом уникнути застосування сили у вирішені даної проблеми.
Того ж дня начальник управління політичного аналізу та планування МЗС України
на брифінгу заявив, що Україна, безумовно, підтримуватиме рішення Ради Безпеки
ООН про силові дії проти Югославії, якщо таке рішення буде прийняте. Водночас
він наголосив на тому, що Україна незмінне зацікавлена в розв'язанні проблеми
Косово політичними засобами з використанням багатосторонніх механізмів.
У цілому ж офіційна позиція України
чітко окреслена в заяві МЗС України, опублікованій 17 жовтня 1998 р. В ній,
зокрема, зазначається, що Україна схвально ставиться до зусиль, спрямованих на
політичне врегулювання ситуації навколо Косово, підтримує досягнення
домовленості щодо розташування у Косово контингенту міжнародних спостерігачів
під егідою ОБСЄ з метою моніторингу виконання рішень Ради Безпеки ООН.
Україна наголошує, що основою мирного
врегулювання і надалі повинно залишатись збереження територіальної цілісності
СРЮ з наданням широкої автономії Косово. Вона також підтверджує готовність
направити своїх представників до складу контингенту міжнародних цивільних
спостерігачів у Косово і взяти при цьому на себе головну роль.[35]
Таким чином, зовнішня політика
України щодо врегулювання кризових явищ у цілому і, зокрема, в Балканському
регіоні в першу чергу ґрунтується на використанні міжнародне правових
інститутів як бази для врегулювання кризових явищ у рамках діючого міжнародного
права шляхом мирного їх врегулювання з запобіганням застосування силових
методів.
3.2 Співпраця українського уряду з новоутвореними
балканськими країнами
Македонія
23 липня 1993 року Україна визнала
державну незалежність Колишньої Югославської Республіки Македонія (назва, під
якою країну прийнято до 00Н). 20 квітня 1995 року шляхом обміну нотами між
Україною і Республікою Македонія (КІОРМ) встановлено дипломатичні відносини.
Офіційні контакти між двома країнами
започатковано у травні 1996 року візитом делегації України на чолі з Міністром
Кабінету Міністрів України В. Пустовойтенком.
3—4 червня 1997 року відбувся
офіційний візит до Македонії Міністра закордонних справ України Г. Удовенка.
У вересні того ж року під час роботи
52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Президент України Л. Кучма зустрівся з
Президентом Македонії К. Глігоровим.
1—4 березня 1998 року в Україні з
офіційним візитом перебувала делегація Республіки Македонія на чолі з Міністром
закордонних справ Б. Ханджнийскі. Під час переговорів досягнуто домовленості
про визнання Україною цієї держави під її конституційною назвою — Республіка
Македонія.[36]
16 — 17 грудня 1998 року відбувся
офіційний візит Президента України Л. Кучми до Республіки Македонія, в ході
якого підписано Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою
Македонія.
30 липня 1999 року в рамках
проведення саміту Пакту стабільності для країн Південно-Східної Європи у
Сараєві (Боснія і Герцеговина) відбулася зустріч Президентів двох держав Л.
Кучми і К. Глігорова.
Договірно-правова база між нашими
країнами перебуває в стадії формування. Підписано низку міждержавних,
міжурядових та міжвідомчих угод. 25 лютого 1999 року македонська та 11 січня
2000 року українська сторони ратифікували Договір про дружбу і співробітництво
між Україною і Республікою Македонія.
Македонія, з огляду на її
геостратегічне положення, темпи оновлення господарської інфраструктури та
потребу індустріалізації господарства, є перспективним економічним партнером
України в Балканському регіоні.
Словенія
11 грудня 1991 року Скупщина
Республіки Словенія визнала державну незалежність України. Цього ж дня Україна
першою з великих європейських країн визнала державну незалежність Республіки
Словенія. 10 березня 1992 року між Україною і Словенією встановлено
дипломатичні відносини.
28 січня 1994 року відбувся офіційний
візит в Республіку Словенія Міністра закордонних справ України А. Зленка. Було
підписано Протокол про співробітництво між МЗС України і МЗС Республіки
Словенія. Під час офіційного візиту в Словенію Міністра закордонних справ
України Г. Удовенка 11 — 13 травня 1997 року укладено Угоду про співробітництво
в галузі освіти, науки та культури.
11 — 12 вересня 1997 року Республіку
Словенію відвідав Прем'єр-міністр України В. Пустовойтенко. Він узяв участь У
Щорічному саміті глав урядів країн — учасниць ЦЕФТА У місті Порторож. 25 — 26
листопада 1998 року в Україні з офіційним візитом перебував Прем'єр-міністр
Республіки Словенія Я. Дрновшек. Він зустрівся з Президентом України Л. Кучмою.
30 — 31 березня 1999 року відбувся
офіційний візит у республіку Словенія Президента України Л. Кучми. В ході візиту
проведено переговори з Президентом Республіки Словенія М. Кучаном. Візит надав
нового імпульсу розбудові політичних, торговельно-економічних та гуманітарних
взаємин України й Словенії.[37]
На сьогодні договірно-правова база
двосторонніх українсько-словенських відносин налічує 8 міжурядових та
міжвідомчих угод і протоколів.
Хорватія
5 грудня 1991 року Сабор Республіки
Хорватія визнав державну незалежність України, а Україна першою з країн-членів
ООН 11 грудня цього ж року визнала державну незалежність Хорватії. Дипломатичні
відносини між двома країнами встановлено 18 лютого 1992 року.
У травні 1991 року в Україні з
офіційним візитом перебував Голова Парламенту Республіки Хорватія ф. Туджман. У
ході візиту підписано міжурядову Угоду про торговельно-економічні відносини і
науково-технічне співробітництво.
26 січня 1994 року відбувся офіційний
візит Міністра закордонних справ України А. Зленка до Хорватії. 6—9 вересня
1996 року Україну з офіційним візитом відвідав Міністр закордонних справ
Хорватії М. Гранич. Під час візиту парафовано широкомасштабний Договір про
дружбу і співробітництво.
4—5 червня 1997 року відбувся
офіційний візит Міністра закордонних справ України Г. Удовенка до Хорватії. 20
листопада 1998 року під час перебування української делегації на зустрічі глав
урядів країн ЦЄІ в Загребі Прем'єр-міністр України В. Пустовойтенко і
Прем'єр-міністр Республіки Хорватія 3. Матеша обговорили питання двостороннього
співробітництва.
19 лютого 2000 року делегація України
на чолі з Міністром закордонних справ України Б. Тарасюком взяла участь в
інавгурації новообраного Президента Хорватії С. Месіча.
29 квітня 2000 року в рамках
неформального саміту Президентів країн Центральної Європи у Секешфехерварі (Угорщина)
відбулася зустріч Президента України Л. Кучми Президентом Хорватії С. Месічем.
29—30 червня 2000 року в Україні з
робочим візитом перебував Голова Державного Сабору Хорватії 3. Томчіч, який
взяв участь в українсько-хорватському бізнес-форумі.
Позиції України і Хорватії в питаннях
щодо інтеграції до європейського економічного та політичного простору, побудови
загальної безпеки в регіоні мають багато спільного. Прикладом співробітництва
двох країн на міжнародній арені можуть стати спільні дії в рамках
Центральноєвропейської Ініціативи, підтримка, яку надала Україна Хорватії під
час її вступу до Дунайської Комісії, а також підтримка хорватською стороною
кандидатури України на посаду Голови 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.[38]
Югославія
Після розпаду СФРЮ і утворення в
квітні 1992 року Союзної Республіки Югославія Україна не визнала нову державу,
зважаючи на події на Балканах та введення санкцій Ради Безпеки ООН протії СРЮ.
З огляду на це протягом 1992 — 1993 років між Україною і СРЮ підтримувались
лише консульські відносини.
У березні 1994 року югославська
сторона звернулась до України з пропозицією встановити дипломатичні відносини
на рівні посольств, що й було зроблено 15 квітня 1994 року.
24—25 січня 1996 року з офіційним
візитом у Белграді перебувала урядова делегація України на чолі з Міністром
закордонних справ України Г. Удовенком. В економічному аспекті робота
української делегації в Белграді здійснювалася по декількох напрямках. Основним
питанням стало відновлення розірваних економічних зв'язків на новому рівні.
Тобто мова йшла не стільки про поновлення поставок, скажемо, металу або якоїсь
сировини, хоча й ці питання досить важливі. На зустрічі із президентом Сербії
Слободаном Милошевичем обговорювалася необхідність взаємного інвестування
економік шляхом створення спільних підприємств. Ціль - максимально використати
досвід і можливості один одного в проникненні на ринки третіх країн. Україна
має більше можливостей і знання ринків СНД, Югославія, у свою чергу, успішно
співпрацює з європейськими країнами. Вироблена спільно продукція має більше
шансів потрапити туди, ніж чисто українська - у Європу й чисто югославська - у
СНД.[39]
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |
