Дипломная работа: Сталий розвиток Чернігівської області

3.1 Базові основи та механізми стабілізації розвитку

Економічний механізм на різних рівнях економіки, за умов збереження загальних принципів формування та функціонування, буде характеризуватися певними особливостями, тобто на його дію впливатимуть специфічні чинники, притаманні конкретній економічній системі, в якій він функціонує.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації являє собою винятково наступальну стратегію фінансового розвитку, що забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів, підлеглу цілям прискорення всього економічного росту підприємства [19].

Інституційно-економічна підсистема області охоплює механізми економічного відтворення, що передбачають підтримання історично зумовлених процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ за допомогою, як правило, неписаних (неформальних) правил здійснення господарських відносин.

Структурна політика повинна відповідати складній багатоаспектній структурі економіки і враховувати основні об'єктивні тенденції її трансформації. Причинами змін стали зростання ролі вимог і можливостей науково-технічного прогресу, нематеріальних факторів виробництва (освіти, науки, кваліфікації кадрів, інфраструктури, науково-технічних факторів, конкуренції; поява нових соціально-економічних ризиків, пов'язаних із комплексом проблем науково-технічного прогресу, глобалізація сучасних економічних процесів.

Заходами мікроекономічної реструктуризації в області є нові капітальні вкладення, перерозподіл робочої сили, закриття старих виробництв, підвищення конкурентоспроможності підприємств, що вимагають часу і великих грошових витрат.

За чинним законодавством організаційні структури із забезпечення екологічної безпеки в Чернігівській області функціонують на рівні органів законодавчої, виконавчої влади, місцевого самоврядування та спеціально уповноважених юрисдикційних правових структур.

3.2 Структура системного екологічного управління

Державне управління охорони навколишнього природного середовища спільно з органами Держуправління на місцях здійснює комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони довкілля і використання природних ресурсів, координацію діяльності відомств, підприємств, установ і організацій в області.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки на території Чернігівської області в 2006 році здійснювали, у межах своєї компетенції, Державне управління охорони навколишнього природного середовища і його підрозділи на місцях, обласна санітарно-епідеміологічна станція, обласне управління земельних ресурсів, Чернігівське обласне управління лісового господарства, Деснянське регіональне управління водних ресурсів, управління державної ветеринарної медицини, обласна державна рибінспекція, обласне виробниче управління меліорації і водного господарства, інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Інспекційними підрозділами Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2009 р. перевірено 2988 підприємств і організацій різних форм власності щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, з них комплексно – 792, в т.ч. на КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова", яке занесене до "Переліку екологічно небезпечних об’єктів України".

В практику роботи Держуправління введено комплексне відпрацювання адміністративних районів щодо стану та вирішення екологічних проблем. Протягом звітного періоду такі перевірки-відпрацювання проведені в Бобровицькому, Ріпкинському, Ніжинському, Прилуцькому, Новгород-Сіверському, Бахмацькому, Щорському, Носівському, Борзнянському районах, містах Ніжині та Прилуках. Органам місцевого самоврядування та виконавчої влади надані відповідні приписи та пропозиції по вирішенню вказаних питань.

Крім перевірок дотримання природоохоронного законодавства у діяльності підприємств, інспекторський склад значну увагу приділяв проведенню перевірок (рейдів) з виявлення несанкціонованих сміттєзвалищ, порушень зберігання заборонених та непридатних пестицидів і агрохімікатів, обстеження стану та режиму господарювання в прибережних захисних смугах та охоронних зонах водних об’єктів, дотримання вимог екологічної безпеки при роботі автозаправних станцій. Відповідно до Закону України "Про металобрухт" фахівці Держуправління залучались до спільних з іншими контролюючими органами перевірок спеціалізованих підприємств та їх заготівельних пунктів, які займаються збиранням металобрухту, в частині дотримання ними норм екологічної безпеки. Обстежено 25 суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність із заготівлі та переробки металобрухту [24].

З окремих питань природоохоронної роботи органи екологічної інспекції взаємодіяли з природоохоронною прокуратурою, управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, органами облводгоспу, облуправлінням земельних ресурсів, держпожнагляду, ветеринарної служби, СЕС, громадськими екологічними організаціями.

3.3 Системний аналіз та системна організація екологічного управління

Система органів екологічного управління, які здійснюють управління природокористуванням, базується на загальновизнаному в теорії управління їх поділі на органи загальної та спеціальної компетенції. В основу такої класифікації покладено обсяг і характер правомочностей по відношенню до природних об’єктів та функцій управління ними. Державні органи, до компетенції яких входить здійснення в тому чи іншому обсязі усіх функцій управління природокористуванням, незалежно від виду природного об’єкта та суб’єктів користування ним, є органами загальнодержавного управління. Вони поряд з екологічними займаються й іншими питаннями соціально-економічного розвитку держави.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (ст.21) визначаються повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля. Так, місцева державна адміністрація: розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; подає пропозиції відповідним радам і здійснює заходи щодо реалізації їх рішень про приватизацію земель та їх вилучення для державних потреб; розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм; вживає заходів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються щодо його поліпшення; організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях [23].

Деякі показники щодо державного контролю за охороною навколишнього природного середовища в порівнянні з 2008 роком наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15