Курсовая работа: Символізм як мистецький напрямок
Курсовая работа: Символізм як мистецький напрямок
Курсова робота
Символізм як мистецький напрямОК
ЗМІСТ
Вступ
і. Символізм
як мистецький напрям кінця XIX століття
іі. Поль
Верлен (1844-1896). Новаторство поета-символіста
III.
Естетичні погляди та творчість Артюра Рембо (1854-1891)
Висновки
Література
ВСТУП
Французька
поезія кінця XIX – початку XX століття – справжній квітник дивовижних
образів і художніх відкриттів. У цей період співіснувало багато літературних
напрямів течій, шкіл, працювали видатні митці, вплив яких на всю наступну епоху
– Ш.Бодлер і "парнасці", П.Верлен і А.Рембо, С.Малларме і П.Валері та
ін. У чому ж секрет "золотої доби" французької поезії? Звідки взялося
це розмаїття постатей і творчих здобутків ? Чому саме в цей час народилися
неперевершені шедеври поетичного мистецтва? І чому саме в цей час в поезії розпочався той великий переворот ,що
згодом охопив всю літературу ?...
Таємниця
злету французької поезії кінця XIX – початку XX
століття криється передовсім у тих мотивах ,що скеровували шукання митців. Вони
перші замислили проникнути в глибини людської душі, осягнути вічну таїну світу
і створити художню дійсність , яка нічим не поступалася б реальності. Прагнули
пізнати сутність усього ,що є на землі і в душі людини, розкрити моральний
зміст існування особистості і утвердити велику місію культури в духовному
оновленні світу.
Невипадково
у цей час виникають різні школи й течії, в яких письменників об’єднують велика віра в силу мистецтва,
потяг до прекрасного на противагу брутальній реальності.
Символісти вбачали мету мистецтва в тому, щоб втілити ідею у
зрозумілий людині символ та розвинути її за допомогою нескінченних гармонійних
варіацій. Тому поети-символісти іноді дивували читача згадками про звучання
запаху, колір ноти, аромат думки.
У пошуках вічної Ідеї, вічної Істини символісти використовували
такі художні засоби, як складний метафоризм, інакомовлення, музичність,
сугестію, багатозначність слів, аналогії, абстрагованість образів тощо. Все це
обумовлює і складність сприйняття символістських творів.
Найвідомішими представниками символізму у Франції є: П.Верлен, А.Рембо,
С.Малларме; у Бельгії – М.Метерлінк, Е.Верхарн, Ж.Роденбах; в Англії –
О.Вайльд; у Німеччині – С.Георге, Г.Гауптман; в Австрії – Р. М. Рільке, Г.
Гофмансталь; у Норвегії – пізній Г.Ібсен, К.Гамсун; у Росії – О.Блок,
В.Брюсов, А.Бєлий; в Україні – М.Вороний, Олександр Олесь, О.Слісаренко, Д.Загул,
П.Тичина та інші.
І. СИМВОЛІЗМ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ НАПРЯМ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ
Всесвіт – лише галерея символів.
Теодор-Симон Жуффруа
Символ – одна з сил природи, і не людському
розуму опиратися його законам.
М. Метерлінк
На межі ХІХ-ХХ ст. поетична першість у Західній Європі, раніше
поділена між собою англійцями і німцями, переходить до французів. Творчість Ш.
Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме – це ціла літературна епоха не лише
французької, а й світової літератури.
У кінці ХІХ століття було помітним панування декадентського
умонастрою, звідти ж виходять джерела багатьох мотивів зневіри, туги, відчаю творчості
французьких поетів-символістів. Існувала усталена думка, що Західна Європа знаходиться у стані хвороби,
старіння і руху до повного занепаду. Люди мистецтва усвідомили, що зла в світі
набагато більше, ніж добра, "немає більш богів", а "зневірена
Любов... плаче серед вуличного бруду" ("Рембо Місто").
І душа людини постійно веде двобій з собою і зі світом. Виникає символічне
сприйняття поета як посередника між землею і небом, обранця природи. Для
символістів митець – це Бог, оскільки він інтуїтивно відчуває шлях до істини і
створює свій художній світ. А точніше для символістів, які приречені на
"вічне блукання й поривання у нетрях духу", єдиним дійсним Богом є
Мистецтво в усіх його проявах.
Вже Бодлер проголосив, що досягнення гармонії у світі неможливо,
сам поет страждає від нелегкого дару бачити більше і глибше, ніж звичайні люди.
З легкої руки П.Верлена виникає визначення "прокляті" поети. Однак на
відміну від поетів, що співпрацювали в середині 80-х років з журналом
"Декадент", "прокляті" поети намагалися перебороти свій
хворобливий стан, не залишали поривання до "білосніжних вершин" (за
О.Блоком).
Не треба також забувати, що ті поети, яких з погляду історії
світової літератури вважають родоначальниками французького символізму, є ними
доволі умовно, бо кожен з них не вкладався в межі лише цього літературного
напряму: Бодлер вважав себе пізнім романтиком; Верлен до сьогоднішнього дня
сприймається французами як імпресіоніст; Рембо своїм попередником вважають
"бунтівні" сюрреалісти XX ст.; Малларме так остаточно і не відійшов від
парнаського об'єктивізму та вишуканості у своїх творах. Говорячи про
особливості французького символізму, треба згадати про традиції поетичної групи
"Парнас", представниками якої була більшість вищезгаданих поетів (Ш.Бодлер,
П.Верлен, С.Малларме). Останній з них так пояснював відмінність естетики парнасців
від "нового мистецтва": "Парнасці беруть річ і виставляють її
всю повністю, а тому таємниця біжить від них; вони позбавляють читача
захоплюючого почуття радості, відчуття того, що вони самі – творці. Назвати
предмет – означає на три чверті зруйнувати насолоду від поезії – насолоду, що
полягає в самому процесі поступового і повільного вгадування; підказати за
допомогою натяку – ось мета, ось ідеал. Досконале володіння цією таємницею
і створює символ".
Тобто нове мистецтво глибоко символічно, так би мовити
"навмисно" символічно (враховуючи вже діяльність С.Малларме, класифікацію
символізму за М.Метерлінком та ін.). Загалом символічне сприйняття світу таке ж
давнє, як і культура людства. Але в кінці ХІХ ст. термін "символізм"
для визначення нової школи в мистецтві запропонував Жан Мореас у статті
"Літературний маніфест. Символізм" (1886): "Назва, що нами
запропонована, – СИМВОЛІЗМ, – єдина, що підходить для нової школи, лише вона
передає без викривлення творчий дух сучасного мистецтва". Символізм є
орієнтацією на непроясненість і багатозначність художнього слова. Він розкриває
себе у встановленні глибинних зв'язків усього в світі.
Хоча символізм кожної країни має свої особливості, можна визначити
загальні риси європейського символізму: естетизм, бо символізм – це естетичний
порив до високого і заглиблення у таємниче, тому наступними рисами будуть
філософічність та містицизм; абстрактність образів, узагальненість (створення
символів); багатозначність слова, суб'єктивне навіювання змістів (сугестія);
відхід від банальної буденності; всебічне і глибоке осмислення дійсності.
II.
Поль Верлен (1844-1896). Новаторство поета-символіста
Моя душа народилася для жахливих катастроф.
П. Верлен
В історії французької літератури П.Верлена вважають неперевершеним
майстром імпресіонізму і водночас яскравим представником французького
символізму. На традиційній церемонії у 1891 році він був обраний "королем
поетів" після Леконта де Ліля. Поет суму та безнадії, Верлен назвав себе
та інших представників свого покоління "проклятими поетами". Життя
цього митця – це непередбачувані повороти долі, постійне шукання себе. В його
поезіях звучить туга і біль, самотність і розчарування, передаючи найтонші
почуття, які може врити митець.
Поль-Марі Верлен народився 30 березня 1844 року в містечку Меці
(Франція) у сім'ї військового інженера. Коли Полю виповнилося сім років, сім'я переїжджає
до Парижа, де і пройшли шкільні роки майбутнього поета. Вже під час навчання у школі Верлен починає писати вірші. У 1858
році він надсилає свою поезію "Смерть" Вікторові Гюго. Але відповіді
від шанованого метра французьких романтиків
юний поет так і не дочекався. Проте це не вплинуло на намір писати
вірші.
У 1862 році Верлен закінчив ліцей і вступив на юридичний факультет
університету. Бажання вчитися пройшло надто швидко. Вже у 1864 році він влаштовується
дрібним службовцем до страхового товариства, потім до мерії одного з паризьких
районів, згодом до міської ратуші. Але до кар'єри службовця Верлен ставився з іронією, його
більше цікавило сучасне мистецтво. Ще під час навчання у ліцеї він прочитав
збірку Ш. Бодлера "Квіти зла", багато поезій з якої знав напам'ять.
У 1863 році надрукований перший вірш Верлена – сонет "Пан
Прюдом", ваш свідчив про приналежність автора до поетичної групи
"Парнас". Парнасці надзвичайно вплинули на формування світогляду та
естетичних поглядів поета, сам Верлен друкувався в збірнику "Сучасний
Парнас". Вплив поетичних принципів парнасців відчутний у перших збірках
Верлена – "Сатурнічні поезії" (1866) та
"Вишукані свята" (1868). Назва першої книги "Сатурнічні поезії"
пов'язана з віршем Бодлера "Епіграф до засудженої книги". Згідно з
уявленням астрологів, Сатурн – похмура, сумна планета. Верлен відносив себе до
людей, які не знаходять щастя, але ніколи не зупиняються у прагненні до нього.
У 1870 році 26-літній Поль одружився з Матільдою Моте і сподівався,
що шлюб буде вдалим. Ці настрої знайшли відображення в наступній збірці "Добра
пісня" (1870). У 1871 році нікому не відомий юнак із провінційного містечка
Шарлевіля, А. Рембо, надіслав Верлену листа з поезією "П'яний корабель".
Верлена настільки вразив загадковий та експресивний твір молодого поета, що він
запрошує Рембо до Парижа. Долі двох видатних французьких поетів – Верлена і
Рембо – пов'язані не лише розвитком символізму. Не зважаючи на різницю у віці,
Рембо завжди дивним чином впливав на свого наставника. Це призвело до того, що
Верлен (разом з Рембо) тікає з дому, залишивши дружину з немовлям. Поети
мандрують Європою, відвідують Бельгію, Англію. Ці стосунки закінчились трагічно
для обох поетів: у липні року під час сварки Верлен поранив Рембо, вистреливши
з револьвера, і був осуджений брюссельським судом до дворічного ув'язнення. У
в'язниці він отримав повідомлення, що дружина розлучилася з ним. Саме тоді
написана збірка "Романси без слів" (1874). Кожна поезія цієї збірки –
справжня пісня душі. Саме в музичності одна з причин складності перекладу
верленівських віршів. В. Брюсов, який багато перекладав поезії Верлена
російською, зазначав, що "Romances sans paroles"
("Романси без слів") у перекладі перетворюються на "Paroles sans romances"
("Слова без романсів").
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5 |