Курсовая работа: Розвиток дитячого балету

На основі мелодійної, танцювальної, але суто ілюстративної, фрагментарної, позбавленої драматургічної стрункості й яскравої образності му­зики, майже безпорадного лібрето, в якому "чудова семірка" гномів ні­як не рухає дію і не впливає на долю героїв, Г. Майоров створив іскристу комедійну балетну виставу. В його багатобарвній балетмейстерській палітрі знайшлися переконливі виражально-зображальні засоби для втілен­ня кожного казкового персонажа, правдивого змалювання сценічних по­дій. Невипадково виконавці всіх хореографічних партій зуміли створити цікаві сценічні образи, розкривши нові грані свого акторського обдаро­вання.

Адже хочу відмітити, що Майоров, як сучасний балетмейстер, знав, що таке хореографічна драматургія, тематизм, розвиток і зіткнення хореографічних тем, вміло виділяв головне в танці, найбільш виразні прийоми, пластичні інтонації сучасного по­бутового танцю. Органічно поєднував їх з класичною хорео­графією, не порушуючи стилістики та образної цілісності.

Кожна постановка Г. Майорова відкривала нову грань розвитку балетного театру для дітей. Розуміння плідної традиції взаємодії і синтезу хореографічного фольклору і класичного танцю. В роботі балетмейстера приваблювали відчуття образно і природи ук­раїнського танцювального фольклору, художніх досягнень в галузі театралізації танцю, уміння синтезувати творчий до­свід своїх попередників й органічно поєднати в якісно нових за структу­рою і лексикою композиціях різні пластичні стихії, підпорядкувавши їх розкриттю образів, а також дає підставу стверджувати, що "Г.Майоров – справжній професіонал, безперечно, обдарований митець, який цікаво мислить, прагне до глибоко типових узагальнень і сучасного інтонаційного ладу пластики. Він відмінно володіє класикою, добре знає народну і сучасну побутову хореографію і вміє усе це використовувати в органічному сплаві, де можна побачити і хороший смак і вміння підібрати для розкриття теми й змісту найбільш виразні і точні рухи, і хорошу стихійну танцювальність"[7].

Слід згадати ще одну вдалу постановку для дітей. Випускник ДІТМу імені А. Луначарського, соліст київського балету В. Федотов очолив молодіжну балетну трупу Державного дитячого му­зичного театру, який було відкрито у Києві в лютому 1985 року. Першою прем'єрою театру став героїко-романтичний балет українського компози­тора М.Сільванського "Мальчиш-Кибальчиш" на лібрето І. Якимової за мотивами відомої казки А. Гайдара. Ця дещо плакатна, іноді ілюстратив­на, але в кращих епізодах пройнята героїчним пафосом вистава – перша велика самостійна робота хореографа, лауреата Всесоюзного та Респуб­ліканського конкурсів балетмейстерів.

В. Федотов знайшов переконливе втілення музичних тем відчайдушного Мальчиша та Червонозоряного вершника, в яких звучали інтонації революційних пісень. Натхненний образ юного героя Мальчи­ша-Кибальчиша створив В. Кучерук. В ролі відважної дівчини з успіхом дебютувала В.Костильова.

Потворну постать жорстокого й підступного Головного Буржуїна виразно змалював С. Бондур, який продемонстрував не тільки високу технічну вправність, а й прекрасні акторські здібності. Героїчний образ Червонозоряного вершника з великою внутрішньою експресією і танцювальною майстерністю створив артист В. Лебідь[8].

Схвильовано і романтично зумів постановник розкрити в яскравих танцювальних образах поетичний світ гайдарівської казки про мужність, стійкість, про військову таємницю і непохитну відданість Батьківщині й народові.

Тобто пошуки хореографів на цьому, звичайно, не закінчуються. Скарби класичної спадщини, багатогранна творчість український композиторів і досягнення музичних культур інших країн – ось три головні джерела збагачення всіх балетних колективів сучасної України. Сучасний театр для дітей, "використовуючи здобутки всього музично-театрального мистецтва і світової хореографії, переживає період піднесення, активізації композиторський, балетмейстерський і виконавських пошуків, розширення тематичних, жанрово-стильових обріїв та зображально-виразової палітри"[9].

2.2. Молодь та її бачення на створення спектаклів для дітей.

Молодь активно працювала та працює з авторами над створенням спектаклів для дітей, намагаючись розширити проблемно-тематичні обрії й образно виразні засоби балетного театру, знайти свіжі хореографічні фарби, використовуючи досягнення не тільки класичного, а й сучасного естрадного, спортивного танцю, художньої гімнастики, акробатики, цирку. В 1982 році на одеській сцені вперше побачив світло дитячий спектакль "Чарівні туфельки", створена композитором Т.Малюковою-Сидоренко й молодим балетмейстером, солістом театру А.Думановим, який і написав лібрето цього балету. Нова балетна партитура І.Ковача "Північна казка" (лібрето В.Гудименка й М.Гольдріна за мотивами повісті-казки шведської письменниці Сельми Лагерльоф "Чарівна подорож Нільса з дикими гусаками") ще в 1977 році одержала цікаве хореографічне трактування на харківській сцені, ставши балетмейстерським дебютом В.Гудименка й В.Попова.

Пригодницький дитячий балет І.Ковача "Бембі", лібрето М.Казневського й Е.Яворського в інтерпретації молодого хореографа О.Якубова в 1983 році прикрасив репертуар Харківського театру музичної комедії, а в 1985 році його оригінальну постановку здійснив головний балетмейстер Одеського театру музичної комедії В.Наваєва, виявивши нові виконавські можливості молодіжного балетного колективу.

На прем'єрі казкового балету "Сніжна королева" Ж.Колобуд (лібрето О. Стельмашенка по однойменній казці Г.-Х.Андерсена), що відбулася у 1985 році в Донецькому оперному театрі, яскраво розкрилися самобутні дарування молодих солістів і винахідливість досвідченого постановника В.Шумейкіна. Мелодійна-щедра, по-справжньому танцювальними, насиченими яскравими ритмами й естрадно-пісенними інтонаціями симфонічна партитура (диригент Т.Микитка) ожила у блакитно-сріблистій колористичній гамі декорацій художника Б.Купенка й поетичних хореографічних образах персонажів.

Постать гордовитої холодної красуні, володарки загадкового крижаного королівства Сніжної королеви створила юна балерина І.Дорофеєва. Хвилюючою, ніжною й мужньою дівчинкою, що самовіддано переборює численні труднощі, розшукуючи любого брата, була Герда в трактуванні О.Огурцової. Яскравий акторський талант продемонстрував В.Писарєв. Скільки тонких психологічних нюансів знайшли балетмейстер і юний артист, щоб переконливо розкрити складні переживання хлопчика, серце якого заморозила Сніжна королева, показати його повернення до улюбленої сестрички-рятівниці. У спектаклі багато цікавих картин і епізодів, де класичний танець майстерно пофарбований фольклорними або сучасними пластичними інтонаціями, безліч колоритних гостро характерних персонажів, зокрема підступний Троль, що намагається всіляко перешкодити Гердові розшукати Кая (О.Бойцов), потішна Принцеса (О.3ельдіна). В рецензії на донецьку прем'єру М.Загайкевич справедливо відзначив: "Сполучення ліричного настою й доброї посмішки надає особливу привабливість спектаклю, створює теплу атмосферу, таку близьку поетичним інтонаціям датського казкаря"[10].

Активні пошуки композиторів і балетмейстерів у галузі створення но­вих оригінальних вистав, послідовне продовження кращих традицій ви­датних хореографів та виконавців - запорука дальших ідейно-художніх звитяг сьогоднішнього українського балетного театру, головна умова по­стійного збагачення його діючого репертуару та розширення виразових засобів його своєрідної мистецької палітри.

Узагальнюючи шляхи розвитку сучасного балету і підводячи підсумки можна зробити висновок, що успіх досягається тільки тоді, коли є опора на традицію - класичну та національну, коли пластичне рішення містить у собі глибокий зміст, адже є у всіх пойменованих балетмейстерів багатюща художня спадщина не тільки класичних традицій, а й новаторських принципів. Продовжити і розвивати започатковане корифеями хореографії Ф.Лопуховим, П.Вірським, К.Голейзовським, В.Вронський, Г.Майоровим та іншими прекрасними ба­летмейстерами старшого покоління - ось завдання, гідні нашої сучасної мо­лоді.

Постійна і все більш активна робота колективів України над втіленням шедеврів класики і балетів різних країн "висуває перед майстрами й обдарованою молоддю якісно нові творчі завдання, пов'язані з поглибленим синтезом власних постановочних і виконавський традицій та досягнень"[11], стимулює пошуки свіжих виражально-зображальних форм і засобів, допомагає успішно розв'язувати складні ідейно-художні проблеми в розвитку балетного театру для дітей.

І нове покоління українських артистів та хореографів, засвоюючи досягнення класичного балету, спираючись на величезний досвід славних корифеїв, прагне самовіддано працювати, щоб збагатити й оно­вити здобутки видатних майстрів, адже вони тепер можуть сказати своє вагоме слово в мистецьких пошуках.

Завдання сучасності зумовлено гострою потребою і необхідністю підготовки висококваліфікованих фахівців різних напрямків танцювального мистецтва для забезпечення професійних колективів безпосередньо універсальними артистами, спроможними виконувати як класичні, так і сучасні форми танцю. Це особливо потрібно сьогодні, оскільки в репертуарі всі ширше утверджуються поряд з класичними балетами вистави, побудовані на формах неокласики та сучасної пластики. Саме таких артистів дуже не вистачає балетним трупам оперних, музичних та музично-драматичних театрів України, а також колективам сучасної пластики, які всі більш активно створюються в нашій державі. На сьогодні ми маємо те, що на перше місце вийшла освітня діяльність в галузі хореографії.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7