Курсовая работа: Роль митця і мистецтва у житті суспільства (за драмами Лесі Українки)
У своєму творі Леся
Українка намагалася не просто проголосити свої погляди на питання художнього втілення
національного ідеалу, суспільної позиції письменника, а розкрити усю складність,
неоднозначність суспільної місії митця, прагнула ввести читача в саму атмосферу
духовної діяльності поета як повноцінного і непересічного героя своєї лірики і драматургії.
Справжнє мистецтво
служить народу, воно озивається болем у серці людському - ця думка стала в поезії
Лесі Українки однією з визначальних.
Митці у драматичних творах Лесі Українки виступають,
живуть і творять у різних умовах, різних історичних епохах і художніх світах, між
персонажами спостерігається ряд типологічних спільностей у морально-етичному і у
світоглядно-ідейному аспектах.
Митець не може жити позареальним, матеріальним
світом. Він має бути духовно та матеріально незалежним і ставити талант вище будь-яких
матеріальних цінностей.
Митець за будь-яких умов повинен залишатися із
своїм народом, знати його життя, творити для нього, будити до боротьби. Акцентовано,
що не тільки митець, а й народ мусить мати певні обов’язки, цінувати й поважати
особистість митця. Митець повинен служити народові, народ повинен нести відповідальність
за свого творця.
Ознака типу митця у творах Лесі Українки - усвідомлення
митцем свого таланту, покликання й суті. Митець завжди повинен залишатися собою.
Його засіб боротьби - саме творчість, яка здатна вершити чудеса, піднімати до боротьби,
будити до життя.
Як визначальну рису типу митця слід підкреслити
прагнення до творення й збереження вічних цінностей. Духовне життя домінує над фізичним,
матеріальне поступається перед ідейним. Ніяка жертва не є завеликою, якщо вона дана
задля високих ідей. Особисте, хоч і має велику цінність, все-таки відступає перед
загальним у національному і в загальнолюдському контексті.
Великого значення поетеса надала соціальному змісту
мистецтва нової доби, яке замість натовпу стихії оспівує союз індивідуальностей.
В образах своїх героїв поетеса прагнула розкрити як соціально-типові риси, так і
своєрідне, індивідуальне начало.
Список використаної літератури
1.
Агеєва В. Митець і пуща. // Слово і час, 1999. - № 8.
- С.11-18.
2.
Агеєва В. Поетеса зламу тисячоліть. Творчість Лесі Українки
в постмодерній інтерпретації. - К.: Веселка, 2001. - 265 с.
3.
Бабишкін О. Слово про Лесю. // Українська мова і література
в школі, 1963. - №6. - С.8-11
4.
Боженко М.К. Драматичні поеми Лесі Українки. // Українська
мова і література в школі, 1966. - № 9. - С.33-34
5.
Волинський П. Леся Українка - борець за соціалістичну
естетику. // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. - К.: Наукова думка,
1973. - 261 с.
6.
Демська Л. Проблема індивідуальної свободи в драматургії
Лесі Українки: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.
- Львів, 1999. - 148 с.
7.
Зеров М. Леся Українка // Твори: в 2 т. - Т.2. Історико-літературні
та літературознавчі праці. - К.: Дніпро, 1990. - 594 с.
8.
Козак С. Неоромантична концепція слова Лесі Українки.
// Сучасність, 1993. - №2. - С.138-144.
9.
Колесник П. Леся Українка і українська поезія початку
ХХ ст. // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. - К.: „Наукова думка”,
1973. - 261 с.
10.
Колощук Н.Г. Інтелектуальний конфлікт у драматургічній
поетиці Лесі Українки // Леся Українка і сучасність. - Луцьк: „Вид-во Волинська
обласна друкарня„ 2003. - 444 с.
11.
Костенко А. Леся Українка: Документальна повість. -
К.: Дніпро, 1971. - 163 с.
12.
Костенко Л. Поет, що ішов сходами гігантів // Леся Українка,
Драматичні твори. - К.: Дніпро, 1989. - 234 с.
13.
Ломонос Є. Вивчення творчості Л. Українки. - К.: Радянська
школа, 1987. - 208 с.
14.
Лосев А. История античной эстетики. - М.: Высш. шк.,
1963. - С.3-33.
15.
Міщенко Л.І. Леся Українка. Посібник для вчителів.
- К.: Радянська школа, 1986. - 302 с.
16.
Моклиця М.В. Леся Українка і Ольга Кобилянська: дві
грані модернізму // Леся Українка і сучасність. - Луцьк: „Вид-во Волинська обласна
друкарня„ 2003. - 444с.
17.
Олійник Микола. Леся. - Київ. Молодь, 1960. - 232 с.
18.
Павлишин М. Постколоніальна критика і теорія // Антологія
світової літературно-критичної думки XX ст. /За ред. М. Зубрицької/. - Львів: Літопис,
1996. - С.531-535.
19.
Радишевський Р.П. Іскри єднання: До питання про інтернаціональні
мотиви творчості Лесі Українки. - К.: Дніпро, 1983. - 184 с.
20.
Семененко Л.М. Митець як концептуальний герой драматургії
Лесі Українки // Вісник Запорізького державного університету, 2000 - №1,. - С.23-27.
21.
Стебельська А. Образ волі і рабства в драмах Лесі Українки.
// Позакласний час. - К.: Веселка, 1998. № 6 - С.13-18
22.
Степанишин Б. Леся Українка: "Ніщо мене так не
мучить, як фальш". Погляд на життя і творчість письменниці з нових, сучасних
позицій. // Березіль, 1999. - №1-2. - С.169-180.
23.
Турган О. Українська література к. ХІХ - поч. ХХ ст.
і античність. - К., 1995. - С.117-133.
24.
Тхорук Р.Л. Неволя як тема і як проблема у творчості
Лесі Українки // Леся Українка і сучасність. - Луцьк: Вид-во Волинська обласна друкарня,
2003. - 444 с.
25.
Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. Т.4. - К.: Наукова
думка, 1975. - 506 с.
|