Контрольная работа: Літературна мова і територіальні діалекти
Основу української літературної мови становить
південно-східний діалект, а саме його середньонаддніпрянські говірки. Порівняно
з іншими цей діалект був поширений на більшій території, відзначався
одноманітністю, не такою значною, як інші, розгалуженістю на говірки.
Населення, що проживало на території південно-східного
діалекту, протягом тривалого історичного періоду брало активну участь у
суспільному житті.
Вагомим чинником у піднесенні ролі середньонаддніпрян-ських
говірок мало також те, що першу граматику української мови («Грамматика
малороссійского наречия», 1818) О. Павловський написав на матеріалі саме цієї
говірки. Народну полтавську говірку вперше широко використав у своїх художніх
творах І. П. Котляревський. Подальше її шліфування, удосконалення здійснювали
письменники Є. Гребінка, П. Гулак-Ар-темовський, Л. Борови-ковський, Г.
Квітка-Основ'яненко та ін. Основоположник української літературної мови Т. Г.
Шевченко немовби завершив процес становлення української літературної мови на
народній основі, відібравши й майстерно обробивши найхарактерніше для неї і
ввівши його у художні твори.
Від
часів І.П. Котляревського і Т.Г. Шевченка українська літературна мова пройшла
досить важкий шлях.
Список
використаної літератури
1.
Семчинський С.В. Загальне мовознавство. Київ, Вища школа, 1988.
2.
Сучасна українська літературна мова. За редакцією М.Я.Плющ. Київ,
вища школа, 1994.
3.
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова:
модульний курс: Навч.посіб. – К.: Вища шк., 2007.
4.
Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови:
Навч.посіб. – Львів, Світ., 2003.
|