Дипломная работа: Словотвірні парадигми в рекламній лексиці сучасної англійської мови

Існує ряд класифікаційних підходів до аналізу багатокомпонентних термінологічних поєднань, які можна знайти в роботах лингвістів-термінологів, що досліджують питання термінотворення. Це класифікація багатокомпонентних термінологічних поєднань по типу структурної організації, внутрішніх синтаксичних зв'язків, по ступеню суцільності елементів, їх активності усередині терміносполучення.

Аналіз багатокомпонентних термінологічних поєднань на матеріалі декількох терміносистем англійської мови, проведений Ткачової Л.Б. дозволили виявити основні тенденції в структурній організації поєднань, визначити види синтаксичних зв'язків між терміноелементами, встановити системність, властиву даному виду термінологічних одиниць у вигляді ядро-гнездових відносин.

Зіставлення структурної організації багатокомпонентних термінологічних поєднань дозволило виділити найпродуктивніші моделі. Структури N + N і А + N для двокомпонентних поєднань, N + N + N і А + N + N для трьохкомпонентних і N + N + N + N для чотирьохкомпонентних поєднань є найпоширенішими і стійкими у системі терминотворення англійської мови.

Отже, аналіз наукових робіт по лексикології і словотворенню таких вчених, як І.В. Арнольд, О.Д. Мєшков, А.А. Уфімцева [3, 39, 60] і інших, дозволяє нам говорити про наявність в англійській мові наступних основних способів словотворення: афіксальний слововивід, словоскладення, скорочення, конверсія, поєднання слів.

1.2.6 Метафора як джерело поповнення лексичного складу

Технічний прогрес звільняє людину від важкої фізичної праці, але він же висуває надмірні вимоги до оперативно-технічних і емоційно-вольових сфер його діяльності й особливо до його когнітивних можливостей і здатностям. Останнім часом метафора все частіше є не тільки ресурсом образного (поетичного) мовлення, але й виконує в мові номінативну (ідентифікуючу) функцію. У випадку виконання метафорою номінативної функції метафора використовується для номінації нових об'єктів, явищ або процесів на основі їх подібності з якимись добре відомими об'єктами, явищами або процесами, тим самим визначаючи й полегшуючи розуміння суті нових явищ. Роль метафори в сприйнятті нових явищ і освоєнні нових видів діяльності заснована на механізмах роботи людської пам'яті, тому вивчення механізмів функціонування метафори неможливо без опори на результати досліджень в області когнітивної науки, пов'язаної з вивченням ментальних станів і ментальних процесів. Центральним питанням у когнітивній науці є питання про організацію знання в пам'яті суб'єкта, у тому числі про співвідношення вербальних і образних компонентів у процесі запам'ятовування й мислення. Дослідження реальних процесів розуміння нового "вимагає виходу за рамки лінгвістики й обліку особливостей функціонування мови як одного з компонентів складного ансамблю психічних процесів" [4, c.72].

На думку Н. Д. Арутюнової, метафора – це "стежок або механізм мовлення, що полягає у вживанні слова, що позначає деякий клас предметів, явищ, для характеризації або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або для найменування іншого класу об'єктів, аналогічного даного в якому-небудь відношенні [5, c.29].

Метафора, як уже говорилося, семантично двоїста: двоплановість, складові найбільш істотна її ознака, не дозволяє розглядати метафору ізольовано від обумовленого. У язиковій метафорі стійке значення, яке прямо співвідноситься зі словом як зі своїм означаючим. Мовна метафора, по суті, є джерелом нових слів, які здатні виконувати, з одного боку, що характеризує, з іншого боку, номінативну функцію, закріплюючись за об'єктом у якості його найменування, або стаючи язиковою номінацією деякого класу об'єктів. В останньому випадку язикова метафоризація приводить до заміщення одного значення іншим. Мовна метафора є важливим чинником розвитку мови. Саме вона лежить в основі багатьох язикових процесів – розвиток синонімічних засобів, поява нових значень і їх нюансів, створення полісемії, розвиток емоційно-експресивної лексики. У тому числі метафора дозволяє вербалізовувати те, що стосується внутрішнього миру людини.

На думку Н.Д. Арутюновой, процес метафоричної номінації здійснюється при наявності 2-х умов: актуалізованої ознаки та її аксіологічної оцінки. Серед ознак, що аналізуються в процесі метафорічної номінації, найбільш розповсюдженими є:

Якісно-характеризуючий, пов’язаний з суб’єктивним сприйняттям властивостей та якостей позначуваного об’єкта або явища;

Локативний, що вказує на локалізацію об’єкта або явища;

Акціональний, який описує будь-яку дію [4].

1.3 Сучасні дослідження новотворів в англійській мові

Поява новоутворень у мові викликана комплексною дією як інтралінгвальних, так і позамовних чинників. Позамовна детермінованість у збагаченні словникового складу відображає необхідність позначати нові актуальні концепти певного часового періоду, виокремлені в картині світу її носіїв. Лексико-семантичні нововведення як у мові, так і в мовленні надзвичайно різноманітні, що створює суттєві труднощі у визначенні відмінних рис у масі можливих інновацій. Для уточнення поняття неологізму в лінгвістичній літературі існують такі параметри: 1) "час"; 2) "новизна"; 3) "мовний простір"; 4) "мовна свідомість". На їхній основі ми пропонуємо таке визначення неологізмів: слова (або сполучення слів), нові за змістом чи формою або за змістом і формою, що виникли в певній мові та сприймаються як нові мовною свідомістю її носіїв у певний період часу. [24]

Розгляд механізму формування нових словотворчих елементів підтверджує той факт, що основними шляхами їх утворення є формантизація та фрагментація лексичних одиниць [33]. Крім зазначених шляхів створення дериваційних засобів слід виділити також специфічні шляхи, такі, наприклад, як утворення нових префіксальних формантів з постпозитивних елементів в результаті інверсії дієслівно-постпозитивного сполучення, а також перехід до розряду словотворчих елементів цілих фраз. Арсенал дериваційних засобів мови поповнюється не лише за рахунок словотворчих формантів, які є новими за формою і за семантикою, а і завдяки утворенню нових словотворчо-семантичних варіантів афіксів, що вже давно існують у мові.

Як було сказано вище, у процесі переходу до розряду словотворчих елементів вихідні мовні одиниці зазнають певних функціональних, семантичних, фонетичних та орфографічних змін. Саме семантичні зміни являють собою той критерій, що дозволяє відрізнити словотворчий елемент від його вихідного корелята.

Для словотворчих елементів, створених шляхом формантизації лексичних одиниць, характерною є спеціалізація (-abuse, -babble, -line, -lout, -speak, style, -watcher) або перенесення значення (giga-, -head, mega-, -ville) у порівнянні із семантикою вільного лексичного корелята. Елемент –speak, наприклад, означає, на відміну від його вільного корелята, не мову взагалі, а жаргон певної групи людей. Елемент mega- на відміну від вільного корелята грецького походження mega ("мільйон") має значення "дуже великий, грандіозний". Слід також зазначити, що для деяких словотворчих елементів, створених на базі коренів грецького походження, таких, наприклад, як bio-, eco-, cyber-, info-, -techno-, tele-, типовою є зміна значення у бік її спеціалізації.

Першим етапом семантичних змін для елементів, створених шляхом фрагментації слів, є абсорбування фрагментами значень лексем, частинами яких вони є. Надалі словотворчі елементи, створені таким шляхом, можуть функціoнувати у мові, залишаючись при цьому семантичними еквівалентами лексичних одиниць, від яких вони були утворені (compu- < computer, docu- < documеntary, -nomics < economics, -mail < blackmail, -tel < hotel), але можуть також зазнати подальших семантичних змін. Тоді на другому етапі семантичної еволюції може відбутися розширення значення словотворчого елемента у порівнянні із семантикою лексеми, на базі якої він був створений (-(a)thon, -burger, -cade, -erati) або, навпаки, звуження значення форманта (Еuro-, narco-) [24].

1.4 Поняття парадигми в мовознавстві

Активне вживання поняття "парадигма" у працях сучасних дослідників дає підстави говорити про постійне розширення області референції цього терміну. Деякі вчені вказують на можливу девальвацію цього терміну. Поняття парадигми з моменту виникнення було приречене на множинність тлумачень, на існування у масі різновидів. Це було зрозуміло вже Н. B Крушевському, коли він писав про два типи відношень між мовними елементами, дві "лінгвістичні осі" – внутрішніх зв’язках (подібності) та зовнішніх (суміжності). Характеризуючи те, що слідом за Л. Єльмслевом назвуть парадигмами, Н. Крушевський вказував на можливість об’єднання слів згідно з лексичним складом, граматичною формою та значенням, при їх описанні він використовував слова ряд, сімейство, гніздо, система. [26, с. 37] Подальша історія цього поняття, яку зазвичай ведуть від Ф. де Соссюра [56], була досі бурхливою. Розуміючи парадигму, як об’єднання слів або його представників на основі деякої спільної ознаки, не можна очікувати схожості таких рядів в силу наступних обставин.

По-перше, слово – двостороння одиниця, яка поєднує у собі, за висловом Н. Крушевського, "неразлучную пару" форми та змісту. Кожна з його сторін вступає у парадигматичні відносини, та вже цей факт обумовлює різноманітність словесних парадигм.

По-друге, як зміст, так і форма слова можуть бути поділеними, з одного боку, та багатоаспектними – з іншого. Так, у змісті слова виділяють компоненти: лексичний, граматичний, словотвірний та аспекти: денотативний, оціночний, експресивний, гонорифічний.[25]. Компоненти форми слова виявляються при його морфемному аналізі : корінь, суфікс, префікс; аспекти форми слова: фонетичний, акцентологічний, графічний. Зрозуміло, що кожний компонент, та кожний аспект можуть стати об’єднуючою ланкою в особливій, яка не співпадає з іншими, хоча перетинається з ними парадигмі. Це багаторазово збільшує чисельність формальних та смислових парадигм.

Окрім мовних обставин, треба враховувати також лінгвістичні: концепт парадигми розглядався лінгвістами, не приводячи понятійний апарат до спільного знаменника, тому найменування парадигми у різних авторів самі складають парадигму. Окрім найменування парадигма до неї входять – ряд, набір, пара, ланцюг , гніздо, серія, група, клас, поле, сім'я, тип, категорія, система, пучок, об'єднання, ланки, грона.. У множинності термінів видимий лише симптом множинності типів.

Починаючи з того, як слово може бути представлено у парадигмі необхідно розрізняти внутрішньословні та міжсловесні парадигми [26, c. 89] Внутрішньословні парадигми об’єднують представників одного слова, виявляючи діапазон його варіювання. Міжсловесні парадигми являють собою об’єднання слів на основі асоціацій схожості, вони виявляють системність лексики в різних вимірах, ілюструючи різноманіття тих асоціацій, які групують та поляризують лексику, при цьому стаючи основою парадигм.

Наступне розділення типології парадигм полягає в протиставленні парадигм змістових та формальних.

Третє суттєве розділення стосується характеру відносин, які виявляються між членами парадигми з боку форми та змісту. Ці відносини можуть бути охарактеризовані, як відношення тотожності чи схожості або не охарактеризовані.

Треба відзначити, що про парадигму доводиться говорити, як про об’єднання конкретних лексем та парадигму класів чи модель. У дериватології протиставляють конкретну та типову словотворчі парадигми. [25, c.225],: pig – pigling "тварина – дитина тварини". Різні типи парадигм різною мірою піддаються узагальненню.

Зміст висловлювань виводиться із слів та граматичних значень. Інформативність слова обумовлена його місцем у номінативній системі мови та його зв’язками з іншими словами. Системні відношення слова це те, що зберігається у колективній та індивідуальній пам’яті носіїв мови. Подібно до граматичної словозмінної парадигми усіх можливих форм одного і того ж слова мається певна впорядкованість його семантичних залежностей, яка утворює дещо на зразок варіюючого ряду. Виникають складні залежності форми та змісту. Ідентичність смислу може простежуватися при різноманітності формальної сторони слів та, навпаки, однаковість форми при смислових розходженнях.

Серед видів системних відносин в лексиці помітну роль грає парадигматика словотворення. Кожен шлях утворення слова з новою структурою та відповідно з новою семантикою словопроизводство з усіма його різновидами: афіксацією, конверсією та інші) можна розглядати на свого роду парадигму, яка у свою чергу розпадається на ряд субпарадигм. Словотвірне гніздо – теж парадигма зі спільністю кореня та розходженням словотвірних форм та значень, які істотно впливають на семантику слова.

Кожен словотвірний засіб також утворює словотвірну парадигму, об’єднану словотвірним значенням, одним або кількома. Виникнення похідних відбувається або ланцюжком - кожне подальше від попереднього (cause – causal – causalty), або радіально – від одного центру (calculate – calculator, calculation, calculable, calculated). Словотворчі парадигми виявляють ряд специфічних закономірностей в залежності від предметно-тематичних угруповань (наприклад, словотворення назв осіб, інструментів, тварин, колірних позначень і т.п.). Парадигмами можна вважати і сукупність усіх; функцій поліфункціонального словотворчого засобу (способу) і сіноліміческій ряд, утворюваний згідно з певним словотворчим значенням.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12