Научная работа: Стандарт DECT
Таблиця 2.2 – Порівняння
ємності найпопулярніших систем (Ерланг/МГц/кв.км):
система |
ємність, Ерланг/МГц/кв.км |
DECT |
500 |
DCS-1800 |
100 |
GSM |
10 |
Аналогові сотові |
не більше 2 |
2.2 Робота систем стандарту DECT.
Системи DECT працюють у частотному діапазоні 1880/1900
МГц, що розбитий на десять частотних каналів, і, отже, є мультичастотними (МС).
У кожному частотному каналі дані передаються в 24 циклічно повторюваних
тимчасових інтервалах або тайм-слотах (множинний доступ з поділом часу - TDMA).
У першій половині цих тайм-слотов здійснюється передача інформації від базової
станції до портативних пристроїв, а в другій половині - у зворотному напрямку
(дуплекс із поділом часу - TDD). Система DECT, таким чином, може бути визначена
як MC/TDMA/TDD. Кожний з мовних каналів використовує пари тайм-слотів, що
означає можливість застосування 120 (10 несучих частот x 12 тайм-слотів) мовних
каналів.
Механізм вибору каналів, відомий як
безперервний динамічний вибір каналу (Continuous Dynamic Channel Selection -
CDCS), дозволяє системам функціонувати "пліч-о-пліч" при відсутності
координування їхньої роботи. Кожне з портативних пристроїв стандарту DECT у
принципі має доступ до будь-якого каналу (як до частотного, так і до
тимчасового). Коли необхідно установити з'єднання, портативний пристрій зв'язку
DECT вибирає канал, що забезпечує найбільш якісний зв'язок. Після того як
з'єднання встановлене, даний пристрій продовжує аналізувати діапазон, і якщо
виявляється канал, що гарантує кращу якість зв'язку, то переключає з'єднання на
нього. Старе і нове з'єднання перекриваються в часі, що забезпечує можливість
непомітного переключення.
Завдяки застосуванню CDCS у системах DECT не
потрібно планування частот: рішення цієї проблеми, фактично, перекладається на
портативний пристрій зв'язку. Дана обставина робить інсталяцію систем простою
процедурою, а також дозволяє збільшувати загальне число каналів шляхом простого
додавання, де це необхідно, нових базових станцій.
Стандарт DECT передбачає ряд функцій захисту,
включаючи шифрування радіосигналу й аутентифікацію портативних пристроїв
зв'язку. Система ідентифікації пристроїв DECT дозволяє тому самому пристроєві
зв'язку здійснювати доступ до декількох різних систем (наприклад, до базової
станції звичайного домашнього телефону, УАТС і до системи загального доступу),
а також одній базової станції забезпечувати доступ до різних систем зв'язку.
При подібній організації кілька служб можуть спільно використовувати ту саму
інфраструктуру зв'язку, що досить привабливо з економічної точки зору.
2.3 Побудова системи стандарту.
Кожна DECT-станція складається з
прийомопередавача, антени і контролера. Прийомопередавач може практично миттєво
перелаштовуватись на кожну з 10 частот. Одночасно (у межах 10 мс кадру) він
підтримує 12 телефонних розмов. Таким чином, кожна базова станція (і відповідно
будь-яка абонентська слухавка) у будь-який момент часу має вибір з 120 каналів
(12 тимчасових х 10 частотних).
Кількість необхідних базових станцій залежить
від необхідної площі покриття і величини абонентського трафіка, що повинний
бути обслуженим. Секрет гарних комунікацій лежить не в технології, а в
правильному її застосуванні. Це стосується і DECT, що прекрасно вирішує тільки
ті проблеми, для яких вона створювалася. Звичайно, можна застосувати цю
технологію для покриття великих територій при низькій щільності абонентів. Але
приведена вартість DECT-системи в розрахунку на одного абонента виявиться не
нижче вартості повноцінної стільникової мережі, а її достоїнства при такому
застосуванні виявляються недоліками. І, навпаки, використання DECT-системи,
наприклад, для телефонізації ділового центра, аеропорту або виставочного
центра, де концентрація абонентів дуже висока, має практичний сенс. При цьому
приведена вартість устаткування виявляється низкою. Завдяки чому і вартість
наданих послуг буде привабливою для багатьох абонентів. З практики роботи
WLL-систем у різних країнах видно, що їхні тарифи в 2-3 рази нижче, ніж у
стільникових мережах.
2.4 Структура та стандартні характеристики
сучасних систем стандарту.
Архітектура найпростішої DECT системи
пояснюється рисунком 2.1

Рисунок 2.1 – Типова архітектура найпростішої DECT-системи
- Контролер виконує функції керування DECT-системою і сполучення системи
DECT із зовнішніми мережами, наприклад, з міською або установчою АТС.
- БС - Базова станція (у стандарті DECT вони називаються - Radio
Fixed Part) забезпечують необхідне радіопокриття. БС підключається до
контролера по одному або двом парам проводів. Базова станція являє собою
прийомопередавач, що забезпечує одночасну роботу по 4 - 12 каналам, що
працює на дві просторово рознесені антени. БС виконуються в двох варіантах
- для внутрішнього і зовнішнього розміщення.
- ПД - Пристрої доступу являють собою мобільну слухавку або
стаціонарний абонентський термінал, що іноді іменується "радіорозеткою".
- Для збільшення зони покриття базової станції може також
застосовуватися ретранслятор (репитер).
Для кращої наглядності технічних характеристики подані у вигляді
таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Технічні
характеристики DECT
Стандартні характеристики сучасних систем DECT |
Робочий спектр |
1880..1900 MГц |
Кількість частот |
10 |
Рознос частот |
1,728 MГц |
Метод доступу |
MC/TDMA/TDD |
Частотне планування |
не потрібно |
Число каналів на
одну частоту |
24 (12 дуплексних
каналів) |
Тривалість фрейму |
10 ms |
Швидкість передачі |
1,152 Mbps |
Метод модуляції |
GMSK (BT = 0,5) |
Стиск голосу |
ADPСM (G.721) - 32
Кбіт/сек |
Вихідна потужність |
10 мвт - середня
(пікова потужність не більше 250 мвт) |
Досяжна дальність |
до 20 км |
Гарантована
(дозволена) дальність |
до 5 км |
Мобільність |
повна в рамках
однієї системи (без перерви розмови - хендовер), у декількох системах з
перервою розмови (роумінг) |
Профілі доступу |
GAP, RAP, GIP, IAP,
DMAP, DPRS, та інші |
3 Основні принципи роботи систем стандарту
DECT
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |