Курсовая работа: Інформаційна система на допомогу консультанту з продажу побутової техніки
Всяка прикладна програма є відображенням якоїсь
частини реального світу і тому містить його формалізований опис у виді даних.
Великі масиви даних розміщають, як правило, окремо від коду програми, що
виконується, і організують у виді бази даних. Починаючи з 60-х років для роботи
з даними стали використовувати особливі програмні комплекси, названі системами
керування базами даних (СУБД). Системи керування базами даних відповідають за:
• фізичне розміщення даних і їхніх описів;
• пошук даних;
• підтримка баз даних в актуальному стані;
• захист даних від некоректних відновлень і
несанкціонованого доступу;
• обслуговування одночасних запитів до даних від
декількох користувачів (прикладних програм).
База
даних – це організована структура, призначена для зберігання інформації. У сучасних базах
даних зберігаються не тільки дані, але й інформація.
Це
твердження легко пояснити, якщо, наприклад, розглянути базу даних обліку
товарів на складі. Доступ до цієї бази можуть мати декілька працівників. Крім
даних, база містить методи й засоби, що дозволяють кожному зі співробітників
оперувати тільки даними, які входять до бази. У результаті взаємодії даних, що
втримуються в базі, з методами, доступними співробітникам, утворюється
інформація, яку вони споживають і на підставі якої в межах власної компетенції
роблять введення й редагування даних.
З
поняттям бази даних тісно зв'язане поняття системи керування базою даних.
Це комплекс програмних засобів, призначених для створення структури нової бази,
наповнення її вмістом, редагування вмісту й візуалізації інформації. Під візуалізацією
інформації бази розуміється відбір відображуваних даних відповідно до заданого
критерію, їхнє впорядкування, оформлення й наступна видача на пристрої виводу
або передача по каналах зв'язку[3].
В
світі існує безліч систем керування базами даних. Незважаючи на те що вони
можуть по-різному працювати з різними об'єктами й надають користувачеві різні
функції й засоби, більшість СКБД опираються на єдиний устояний комплекс
основних понять. Це дає нам можливість розглянути одну систему й узагальнити її
поняття, прийоми й методи на весь клас СКБД.
Відразу пояснимо, що якщо в базі немає
ніяких даних (порожня база), то це однаково повноцінна база даних. Цей факт має
методичне значення. Хоча даних у базі й немає, але інформація в ній все-таки є –
це структура бази. Вона визначає методи занесення даних і зберігання їх у базі.
Найпростіший «некомп'ютерний» варіант бази даних – діловий щоденник, у якому
кожному календарному дню виділено по сторінці. Навіть якщо в ньому не записано
рядків, він не перестає бути щоденником, оскільки має структуру, що чітко
відрізняє його від записних книжок, робочих зошитів й іншої паперової
продукції.
Бази
даних можуть містити різні об'єкти. Основними об'єктами будь-якої бази даних є
її таблиці. Найпростіша база даних має хоча б одну таблицю. Відповідно,
структура найпростішої бази даних тотожно дорівнює структурі її таблиці.
Структуру
двовимірної таблиці утворять стовпці й рядки. Їхніми аналогами в найпростішій
базі даних є поля й записи. Якщо записів у таблиці поки немає, виходить, її
структура утворена тільки набором полів. Змінивши склад полів базової таблиці
(або їхні властивості), ми змінюємо структуру бази даних й, відповідно,
одержуємо нову базу даних[1].
Поля
бази даних не просто визначають структуру бази – вони ще визначають групові
властивості даних, записуваних в осередки, що належать кожному з полів:
·
Ім'я поля – визначає, як варто звертатися до даних цього поля при
автоматичних операціях з базою (за замовчуванням імена полів використовуються
як заголовки стовпців таблиць).
·
Тип поля – визначає тип даних, які можуть утримуватися в даному
полі.
·
Розмір поля – визначає граничну довжину (у символах) даних, які
можуть розміщатися в даному полі.
·
Формат поля – визначає спосіб форматування даних в осередках, що
належать полю.
·
Маска введення – визначає форму, в якій вводяться дані в поле
(засіб автоматизації введення даних).
·
Підпис – визначає заголовок стовпця таблиці для даного поля (якщо
підпис не зазначений, то як заголовок стовпця використовується властивість Ім'я
поля).
·
Значення за замовчуванням – те значення, що вводиться в осередки
поля автоматично (засіб автоматизації введення даних).
·
Умова на значення – обмеження, використовуване для перевірки
правильності введення даних (засіб автоматизації введення, що СКБД, як правило,
для даних, що мають числовий тип, грошовий тип або тип дати).
·
Повідомлення про помилку – текстове повідомлення, що видається
автоматично при спробі введення в поле помилкових даних.
·
Обов'язкове поле – властивість, що визначає обов'язковість
заповнення даного поля при наповненні бази.
·
Порожні рядки – властивість, що дозволяє введення порожніх
строкових даних (від властивості «Обов'язкове поле» відрізняється тим, що
ставиться не до всіх типів даних, а лише до деяких, наприклад до текстового).
·
Індексоване поле – якщо поле має цю властивість, всі операції,
пов'язані з пошуком або сортуванням записів за значенням, що зберігається в
даному полі, істотно прискорюються. Крім того, для індексованих полів можна
зробити так, що значення в записах будуть перевірятися по цьому полю на
наявність повторів, що дозволяє автоматично виключити дублювання даних.
Оскільки
в різних полях можуть утримуватися дані різного типу, то й властивості полів
можуть розрізнятися залежно від типу даних. Так, наприклад, список вищевказаних
властивостей полів відноситься в основному до полів текстового типу. Поля інших
типів можуть мати або не мати ці властивості, але можуть додавати до них і
свої. Наприклад, для даних, що представляють дійсні числа, важливою властивістю
є кількість знаків після десяткової коми. З іншого боку, для полів,
використовуваних для зберігання малюнків, звукозаписів, відео кліпів й інших
об'єктів OLE, більшість вищевказаних властивостей не мають змісту[6].
Таблиці
баз даних, як правило, допускають роботу з набагато більшою кількістю різних
типів даних:
·
Текстовий – тип даних, використовуваний для зберігання звичайного
неформатованого тексту обмеженого розміру (до 255 символів).
·
Числовий – тип даних для зберігання дійсних чисел.
·
Поле Мемо – спеціальний тип даних для зберігання більших обсягів
тексту (до 65 535 символів). Фізично текст не зберігається в полі. Він
зберігається в іншому місці бази даних, а в полі зберігається покажчик на
нього, але для користувача такий поділ помітний не завжди.
·
Дата/час – тип даних для зберігання календарних дат і поточного
часу.
·
Грошовий – тип даних для зберігання грошових сум. Теоретично, для
їхнього запису можна було б користуватися й полями числового типу, але для
грошових сум є деякі особливості (наприклад, пов'язані із правилами
округлення), які роблять більш зручним використання спеціального типу даних, а
не настроювання числового типу.
·
Лічильник – спеціальний тип даних для унікальних (не повторюваних
у полі) натуральних чисел з автоматичним нарощуванням. Природне використання – для
порядкової нумерації записів.
·
Логічний – тип для зберігання логічних даних (можуть приймати
тільки два значення, наприклад Так чи Ні).
·
Гіперпосилання – спеціальне поле для зберігання адрес URL Web-об'єктів
Інтернету. При щиглику на посиланні автоматично відбувається запуск браузера й
відтворення об'єкта в його вікні.
·
Майстер підстановок – це не спеціальний тип даних. Це об'єкт,
настроюванням якого можна автоматизувати введення даних у поле так, щоб не
вводити їх вручну, а вибирати їх зі списку, що розкривається.
Бази
даних – це теж файли, але робота з ними відрізняється від роботи з файлами
інших типів, створюваних іншими додатками. Всю роботу з обслуговування файлової
структури бере на себе операційна система. Для бази даних пред'являються
особливі вимоги з погляду безпеки, тому в них реалізований інший підхід до
збереження даних[15].
Бази
даних – це особливі структури. Інформація, що в них утримується, дуже часто має
суспільну цінність. Нерідко з однією й тією же базою працюють тисячі людей по
всій країні. Від інформації, що втримується в деяких базах, може залежати
благополуччя великої кількості людей. Тому цілісність вмісту бази не може й не
повинна залежати не від конкретних дій якогось користувача, що забув зберегти
файли перед вимиканням комп'ютера, не від перебоїв в електромережі.
Проблема
безпеки баз даних вирішується тим, що в СКБД для збереження інформації
використовується подвійний підхід. У частині операцій, як звичайно, бере участь
операційна система комп'ютера, але деякі операції збереження відбуваються в
обхід операційної системи.
Методично правильно починати роботу з
олівцем й аркушем паперу в руках, не використовуючи комп'ютер. На даному етапі
він просто не потрібний. Неоптимальні рішення й прямі помилки, закладені на
етапі проектування, згодом дуже важко усуваються, тому цей етап є основним.
Технічне
завдання на проектування бази даних повинен надати замовник. Однак для цього
він повинен володіти відповідною термінологією й знати, хоча б загалом,
технічні можливості основних СКБД. На жаль, на практиці таке положення
зустрічається не завжди[1].
З'ясувавши основну частину даних можна
приступати до створення структури бази, тобто структури її основних таблиць:
1.
Робота починається зі складання основного списку полів – він може
нараховувати десятки й навіть сотню позицій.
2.
Відповідно до типу даних, розташовуваних у кожнім полі, визначають
найбільш підходящий тип для кожного поля.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |