Курсовая работа: Правовий режим використання і охорони надр України

3.   Кодекс України Про надра. – Офіц. вид. - К., 2004. – 78 с.

4.         Конституція України. - Офіц. вид. - К., 2002. — 72с.

Підручники та монографії

1.         Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах (Загальна частина). – К., 1996. – 208 с.

2.         Андрейцев В. І., Балюк Г. І., Бобкова А. Г., Ковальчук Т. Г., Краснова М. В. Екологічне право. Особлива частина. — К., 2001. — 544с.

3.         Баб’як О.С., Біленчук П.Д. Екологічне право України. – К., 2001. – 216с.

4.         Барбашова Н. В.. Екологічне право України. — Донецьк, 2003. — 392с.

5.         Великанова М.М. Аграрне та екологічне право України. – Ніжин., 2001. – 48 с.

6.         Дмитренко І.А. Екологічне право України. – К., 2001. – 352 с.

7.         Екологічне право: теорія, історія, практика. / Ред. М.І. Малишко. – К., 2004. – 60 с.

8.         Малишко М.І. Екологічне право України. / Ред. В.З. Ярчук. – К., 2001. – 389 с.

9.         Попов В. К., Гетьман А. П., Размєтаєв С. В., Шахов В. С., Кулініч П. Ф. Екологічне право України. — Х., 2001. — 480с.

10.       Тищенко Г.В. Екологічне право України. К., 2003. – 256 с.

11.       Шем’яков О.П. Правове регулювання використання та охорони надр: Автореф.дис.канд.юрид.наук. – Харків, 2002. – 19 с.

Наукові статті

1.         Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну небезпеку: превентивні гарантії реалізації на захист // Право України – 2001. - №212. – С. 15-20.

2.         Андрейцев В.І., Лапечук П.І. Екологічна безпека і її конституційне забезпечення // Голос України, 1994. 15 квітня.

3.         Гримайло В. Поняття екологічного злочину: новий кримінальний кодекс України // Юридичний вісник України. – 2001.-19 грудня.

4.         Гриненко В. Екологія під охороною закону: кримінальна відповідальність за “Злочини проти довкілля” // Юридичний вісник України. – 2001.3-9 листопада.

5.         Литвин О. Кримінально – правовий екологічної безпеки // Право України. – 2005.-№2.- С.23-27.

Додаток 1

ПОРЯДОК

передачі розвіданих родовищ корисних копалин

для промислового освоєння

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України

 від 14 лютого 1995 р. № 144

1. Цей Порядок визначає умови передачі для промислового ос­воєння розвіданих родовищ корисних копалин, у тому числі техно­генних, або їх ділянок, запаси корисних копалин яких оцінені та визнані підготовленими до промислового освоєння Державною комісією по запасах корисних копалин (далі — ДКЗ) і які включені до державного фонду родовищ корисних копалин.

В окремих випадках, за згодою заінтересованих користувачів надр, може бути здійснено передачу для промислового освоєння ро­довищ корисних копалин, запаси яких не повністю підготовлені до промислового освоєння і попередньо оцінені.

2. Користувачі надр до передачі їм родовищ корисних копалин для промислового освоєння повинні отримати в установленому по­рядку ліцензію на користування надрами, якщо інше не передбаче­но Кодексом України про надра.

3. Держкомгеології або інші підприємства, які проводили геоло­горозвідувальні роботи, передають користувачам надр на строк роз­робки корисних копалин, зазначений у ліцензії:

- один примірник геологічного звіту про розвідку родовищ корис­них копалин, запаси яких оцінені ДКЗ;

- довідку про виконання рекомендацій, зазначених у рішенні ДКЗ щодо оцінки запасів корисних копалин;

- акт технічного стану свердловин (для родовищ нафти та газу), який складається за участю представників видобувних підприємств та органів державного гірничого нагляду, а також матеріали щодо усіх ліквідованих у процесі розвідки свердловин;

- зразки гірських порід, керни свердловин, дублікати проб, які надалі можуть бути використані у процесі вивчення, дорозвідки та роз­робки родовищ корисних копалин, а також для цілей, не пов'язаних .і видобуванням корисних копалин;

- збережені розвідувальні гірничі виробки (шахти, шурфи, канави тощо) та свердловини, які можуть бути використані під час розробки родовищ та для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних ко­палин;

- ліквідовані в установленому порядку виробки та свердловини, ви­робничо-технічні будівлі, споруди та інше майно;

- збережені у первинному вигляді наземні й підземні центри та знаки геодезичної (маркшейдерської) опорної сітки та зйомочного обгрунтування, а також знаки біля устя розвідувальних виробок (свердловин, шурфів, штолень та ін.), каталог координат, складений за встановленою системою, та висотних відміток пунктів зйомочного обгрунтування і устя розвідувальних виробок. У разі неможливості-збереження знаків біля устя розвідувальних виробок (на орних зем­лях, у руслах річок тощо) ці устя топографічно прив'язуються до реперів, установлених на вільних ділянках землі.

4. Для передачі родовища корисних копалин у промислове ос­воєння спільним наказом підприємства, яке проводило геологороз­відувальні роботи, та підприємства, яке приймає родовище в промис­лове освоєння, утворюється міжвідомча комісія.

5. До складу міжвідомчої комісії включаються представники під­приємства, яке проводило геологорозвідувальні роботи, підприєм­ства, яке приймає родовище, та представники органів державно­го геологічного контролю і державного гірничого нагляду (за згодою).

Головою міжвідомчої комісії призначається представник підпри­ємства, яке приймає родовище.

6. Міжвідомча комісія здійснює свою роботу, як правило, безпо­середньо на об'єкті, що передається, і має право одержувати від під­приємства, яке проводило розвідку родовища, всю необхідну доку­ментацію з результатами геологорозвідувальних робіт, проведених на об'єкті.

7. Передача родовищ корисних копалин, у тому числі техноген­них, або їх ділянок оформлюється актом, який підписується головою та всіма членами міжвідомчої комісії. До акта додаються довідки, протоколи, описи та інші документи, зазначені в пункті 3 цього По­рядку. Наявність суперечностей між членами міжвідомчої комісії фіксується актом.

Акт міжвідомчої комісії є підставою для віднесення запасів ко­рисних копалин розвіданого родовища у державному фонді родовищ корисних копалин на баланс підприємства, яке прийняло родовище для промислового освоєння.

8.       Контроль за дотриманням вимог цього Порядку, правиль­ністю та своєчасністю передачі розвіданих родовищ корисних копа­лин для промислового освоєння здійснюють у межах своєї компе­тенції Держнаглядохоронпраці, Держкомгеології та їхні органи на місцях.

Додаток 2

ПОЛОЖЕННЯ

про першовідкривачів родовищ

корисних копалин

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 1 лютого 1995 р. № 80

1. Першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні виз­наються особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має про­мислову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, иц0 істотно підвищують його промислову цінність. Першовідкривачам родовищ корисних копалин видається на­грудний знак "Першовідкривач родовища" та виплачується грошова винагорода.

2. Першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні мо­жуть бути:

 - особи, які відкрили родовища унікальної, першої та другої групи, а також третьої групи родовищ чорних, кольорових, рідкісних і радіоактивних металів, золота, паливної сировини, алмазів, йодо-бромних вод, калійних солей, фосфоритів, пісків для скляної та сировини для цементної промисловості, само­родної сірки, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, міне­ральних і термальних вод, прісних підземних вод (далі — родови­ща);

 - особи, які науково обгрунтували необхідність проведення пошу­ково-розвідувальних робіт, на основі яких відкрито родовища.

3. Якщо у відкритті родовищ, а також виявленні в раніше відомих родовищах додаткових запасів корисних копалин чи нової міне­ральної сировини, що істотно підвищують їх промислову цінність, брало участь кілька осіб, нагрудний знак "Першовідкривач родови­ща" видається кожному учаснику.

4. Матеріали про визнання першовідкривачами родовищ корис­них копалин в Україні працівників геологічних підприємств та організацій, а також інших громадян (крім працівників підприємств та організацій інших галузей, які ведуть геологорозвідувальні роботи) готують комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин геологічних підприємств та організацій і надсилають їх на розгляд Комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних ко­палин Держкомгеології для подальшого подання до Міжвідомчих комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин при Державній комісії по запасах корисних копалин (далі — Між­відомча комісія).

5. Матеріали про визнання першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні працівників підприємств та організацій інших га­лузей, які ведуть геологорозвідувальні роботи, готують комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин цих підпри­ємств та організацій разом з комісіями у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин відповідних державних геологічних підприємств Держкомгеології та надсилають їх на розгляд комісій у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин галузевих міністерств і відомств для подальшого подання до Міжвідомчої комісії.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6