Курсовая работа: Банк як елемент економічної системи
Банк як
установа або організація є найбільш масовим уявленням про банк. Слід відмітити,
що він хоча і виконує суспільну місію і є суспільною організацією, але
історично був справою приватної особи і лише потім, із розвитком банківської
справи, особливо в сучасних умовах господарювання, перетворився у великі,
середні та малі об'єднання.
В уявленні
про банк як установу він асоціюється із службовою конторою, із апаратом
управління. В СРСР, як і в інших соціалістичних країнах, протягом декількох
десятиліть існували банки тільки державного походження, тому стала необхідна
радикальна ломка їх зв’язків клієнтами, розвиток комерційних, а не директивних
відносин між ними. Тільки завдяки цьому відношення між банком та підприємствами
набувають справжній економічний характер, а банк стає базисом.
Логічною є
трактова суті банку не як організації, а як підприємства. Саме так він
характеризується в деяких радянських публікаціях. Банк визначається не як
підприємство взагалі, а як капіталістичне підприємство, не просто банк, а
капіталістичний банк.
Як будь-яке
підприємство, банк є самостійно господарюючим суб'єктом, має права юридичної
особи, виробляє та реалізує продукт, виконує послуги, діє на принципах
госпрозрахунку.
Мало чим відрізняються
і завдання банку як підприємства — він вирішує питання, які пов'язані із
задоволенням суспільних потреб у своєму продукті та послугах, із реалізацією на
основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів як членів його
колективу, так і інтересів власника майна банку. Банк може здійснювати будь-які
види господарської діяльності, якщо вони не суперечать законам країни та
випливають із статуту банку. Як і будь-яке підприємство, банк повинен мати
спеціальний дозвіл.
Банк як
торгівельне підприємство. Разом з тим банк як підприємство має свою специфіку,
його діяльність відрізняється від діяльності інших підприємств. На відміну від
промисловості сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку банки
діють у сфері обміну, а не виробництва. Банки дійсно "купують"
ресурси, "продають", функціонують у сфері перерозподілу, сприяють
обміну товарами. Вони мають своїх "продавців", сховища,
"товарний запас". Їх схожість має зовнішній характер, тому що банк
торгує не товарами, а особливим продуктом.
Функціонування
банку у сфері обміну породжує ще й інші уявлення про його сутність. Іноді банк
характеризується як посередницька організація. Основою для цього є особливе
переливання ресурсів, які тимчасово осідають у одних і вимагають застосування у
інших.
Банк - це і
кредитор, і позичальник, і посередник між юридичними і фізичними особами, і
посередник в грошових розрахунках, в цих якостях він розкриває свою суть. Банк
- це особливе явище господарського життя.
Банки як
агенти біржі можуть самостійно організовувати біржові операції, виконувати
операції по торгівлі цінними паперами. Торгівля цінними паперами є частиною
банківських операцій, але не головною, бо досить відмінна від банківської
справи.
Банк як
кредитне підприємство. Кредит — це відношення між кредитором і позичальником з
приводу зворотного руху вартості, що позичається. На відміну від кредиту банк —
це одна із сторін відносин, яка хоча і може одночасно виступати в якості
кредиту і в якості позичальника, однак в кожний даний момент при окремій угоді
виступає або в якості кредитора або в якості позичальника.
Банк —
наслідок розвитку кредиту. На основі грошових та кредитних відносин з'явилось
таке унікальне утворення, як банк, який в цілому можна визначити як систему
особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна справа. Головним в
сутності банку, його основою є організація грошово-кредитного процесу та
імітування грошових знаків.
Але вони не
обмежені централізовано виданими інструкціями з кредитування та проведення iнших операцій, проводять кредитну полiтику на свiй страх i ризик, що сприяє оперативному впливу
банкiв на економіку. Однак це не означає, що комерційні банки діють
безконтрольно. Щоб обмежити створення великої кiлькостi “слабких” банкiв, якi можуть легко банкрутувати i викликати “ланцюгову реакцію
банкрутств” серед своїх клієнтів, держави встановлюють досить високі квоти на
їх статутний капітал.
За розміром
статутного капiталу банки можна поділити так:
·
малі банки зі статутним капіталом д 5 млн. євро;
·
середні — зі статутним капіталом від 5 до 10 млн. євро;
·
великі — зі статутним капіталом від 10 до 30 млн. євро;
·
найбільші — зі статутним капіталом понад 30 млн. євро.
Безумовно,
лідером за цим критерієм є „Аваль”. Решта банкiв із найбільших за обсягом активів
входять до групи великих за розміром статутного капіталу. Усього в цій групі
було 13 банкiв.
Залежно вiд величини активiв усi банки подiляються на чотири групи:
·
малi банки з активами до 50 млн. грн;
·
середиi — з активами вiд 50 млн. грн до 100 млн. грн;
·
великi — з активами вiд 100 млн. грн до 1 млрд. грн;
·
найбільші банки з активами понад 1 млрд. грн.
За секторами ринку, на яких
функціонують банківські установи, усі банки можна поділити на:
·
міжнародні, працюють як в Україні так i за її межами;
·
міжрегіональні, якi здійснюють свою д на території всієї України;
·
регіональні, що обслуговують, як правило, клiєнтiв одного регiону;
Більшість
комерцiйних банкiв, що функціонують на банкiвському ринку України, є регіональними.
Причому значна частина таких банкiв (понад 50%) сконцентрована в Києві та Київській області, а також
в областях що вважаються індустріально розвинутими (Дніпропетровська, Донецька,
Запорізька, Харківська – понад 20%).
За формою
власності комерційні банки можуть бути:
·
унітарними – заснованими на принципах єдиновладдя. Такі банки
мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи.;
·
з колективною формою власності.
Нині в
Україні функціонують 2 унітарні комерційні банки з державною формою власності6
Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк
України (Укрексімбанк). Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок
бюджетних коштів.
За
організаційно-правовою формою діяльності банки можуть створюватися як:
·
акцiонернi товариства вiдкритого i закритого типiв (акцiонернi банки);
·
товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (пайові банки);
·
кооперативи (кооперативнi банки).
Акцiонернi банки формують свiй капiтал за рахунок об’єднання iндивiдуальних капіталів засновникiв шляхом випуску i розміщення акцiй банку. Причому всi емітовані акцiї мають бути іменними, оскiльки банки за чинним законодавством не
мають права на випуск акцiй на пред’явника. Власником капiталу є акціонерне товариство, тобто
банк. Акцiонери не мають права вимагати в банку повернення своїх внесків.
Саме тому акцiонернi банки вважаються бiльш стiйкими i надiйними.
Пайові банк
формують свiй капiтал за рахунок грошових внескiв (паїв) у статутний капiтал. При цьому за кожним iз учасників зберiгається право власностi на його частку капiталу, тобто банк не є власником цього
капiталу.
Пайові банки в Україні створюються на принципах товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю, в яких ( кожного учасника обмежена
розмiром його внеску в статутний капiтал банку.
Кооперативні
банки в Українi можуть створюватись за територiальним принципом: мiсцевi та центральний кооперативнi банки. До особливостей створення та
функцiонування мiсцевих кооперативних банкiв слiд вiднести:
·
законодавче обмеження кiлькостi учасникiв банку 50-ма особами;
·
кожен учасник банку має право лише одного голосу;
·
клiєнтами кооперативного банку можуть бути тільки його учасники.
Залежно від діапазону
операцій які здійснюють учасники банківських систем розрізняють:
·
універсальні банки, які
виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм
клієнтам;
·
спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються за:
o
клієнтською спеціалізацією;
o
галузевою спеціалізацією;
o
функціональною спеціалізацією - невелике кола послуг для більшості
своїх клієнтів
За функціональною спеціалізацією
розрізняють:
·
інвестиційні та інноваційні, що спеціалізуються на акумуляції
тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки і надання довгострокових
кредитів;
·
ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок
залучення невеликих строкових депозитів;
·
іпотечні здійснюють кредитні операції на тривалий строк, під
заставу нерухомості;
·
облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на
короткострокових депозитних і кредитних операцій.
·
Представником банку з вираженою функціональною спеціалізацією в
Україні є Ощадбанк, у пасиві якого близько 90% - це кошти фізичних осіб.
Законом
України „Про банки і банківську діяльність” заборонена спеціалізація інших
комерційних банків на залучення вкладів від фізичних осіб. Частка цих депозитів
не повинна перевищувати 5% капіталу банку.
Розвиток
банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно
переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи
господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно
підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності
суспільної праці.
Банки
являють собою невід'ємну рису сучасного грошового господарства, їх діяльність
тісно пов'язана з потребами відтворення. Знаходячись в центрі економічного
життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки опосередковують зв'язки між
промисловістю і торгівлею, сільським господарством та населенням. Виникнувши як
альтернатива державним банківським структурам, комерційні банки стали, по суті,
першою сферою економіки, де реально йде її демонополізація, поступово починає
діяти конкуренція, гроші й кредит набувають ринкового змісту. Завдяки
операціям, які здійснюють комерційні банки вони є невід'ємною і основною
частиною сучасного грошового господарства.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |