Курсовая работа: Банк як елемент економічної системи
У 1987 р. у
СРСР з метою реорганізації банківської системи було проведено банківську
реформу: новоутворені шість банків (Держбанк СРСР; спеціалізовані банки
Агропромбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР,
Зовнішньоекономічний банк СРСР) підпорядковувались Раді Міністрів СРСР і
одночасно виступали як органи державного управління та юридичні особи, займались
господарською діяльністю.
Після
проведення банківської реформи правове становище банків істотно не змінилося,
реорганізація не торкнулася економічних відносин, у банківській системі
збереглася державна монополія. Банки продовжували здійснювати адміністративно-контрольні
повноваження. Однак завдяки реорганізації банківської системи підвищилась роль
банків у механізмі кредитування розвитку різних галузей економіки.
В Україні в
цей період існувала широка мережа установ Держбанку і Будбанку, трудових
ощадних кас.
Фундамент
нової банківської системи в Україні було закладено створенням перших
кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР “Про кооперацію” (1988
р.). Перший кооперативний банк “Таврія” зареєстровано в листопаді 1988 р., а
перший комерційний банк — Український інноваційний банк заснований у січні 1989
р. в Києві.
Формування
нової банківської системи України почалось із побудови незалежної
суверенної-держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16
липня 1990р.) та Закону України “Про економічну самостійність України” (3
серпня 1990 р.), у яких було зазначено, що Україна на своїй території
самостійно організовує банківську справу і грошовий обіг та створює банківську
систему.
Діюча в
країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України
20 березня 1991 р. Закону , України “Про банки і банківську діяльність”.
Процес
становлення банківської системи. України в новій історії охоплює кілька
періодів.
Перший
період (1989-1991 рр.). У цей період українські (банки реєструвалися у Москві
за таким принципом.
По-перше,
були створені міністерські або галузеві банки (понад 15 банків): на основі
Мінмонтажу УРСР — Монтаж-спецбанк; Держпостачу УРСР — Укрпостачбанк
(правонаступник— банк “Ажіо”); Мінбудмату —Укрбудбанк (правонаступник — банк
“Відродження”); Мінлегпрому — Лег-банк; Мінлісгоспу —Лісбанк;
Міншляхбуду—Шляхбанк (правонаступник “Трансбанк”) тощо.
По-друге,
понад 20 банків були засновані за змішаною ознакою; різні державні та
кооперативні установи. Це — Укрінбанк, Градобанк, Перкомбанк, Народний банк,
Українська фінансова група, Приватбанк тощо.
По-третє,
реорганізовано філії московських банків з “московським капіталом” — Інкомбанк,
Східінвестбанк тощо.
По-четверте,
продовжували функціонувати банки з державним статусом: Промінвестбанк,
Агропромбанк “Україна”, Укрсоцбанк, Ощадбанк і Укрексімбанк.
Другий
період (1991 1992 рр.). Починаючи з жовтня 1991 р. відбувається перереєстрація
Національним банком комерційних банків. У комерційних банках відбуваються зміни,
у складі засновників (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про
передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів
України” з числа засновників виходять міністерства), а державні банки
(Промінвестбанк, Агропромбанк “Україна”, Укрсоцбанк) акціонуються персоналом
банків, а також окремими клієнтами цих банків. За окремими банками стоять
великі промислові комплекси, доходи яких становили основу банківських
капіталів.
Третій
період (1992-1993 рр.) характеризується створенням банків “нової хвилі” із
залученням значного приватного капіталу. В цей час спостерігаються подальший
розвиток малих сільських підприємств, акціонерних товариств, залучення коштів
новостворюваних державних бюджетних та позабюджетних фондів, відбувається
уніфікація пасивів у діючих банках. До них належать: “Аваль”, “Інко”,
“Відродження”, “Трансбанк”. Під час гіперінфляції спостерігається масове
утворення дрібних “кишенькових” банків (понад 100 банківських установ).
Четвертий
період (1994-1996 рр.). Для цього етапу характерне призупинення інфляційних
процесів, активізація діяльності НБУ з регулювання діяльності комерційних
банків, зниження рівня банківського менеджменту, а все це призвело до
банківської кризи та банкрутства окремих банків. У 1994 р. збанкрутувало 12
банків, у 1995 р. — 20, у 1996 р. — 45 банків, а ще 60 опинилися в стані
прихованого банкрутства. В цей період банківська система України перебувала в
стані стагнації: відбувається скорочення розміру активів деяких банків,
спостерігається велика розбіжність у концентрації банківського капіталу,
третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого статутного фонду.
П’ятий
період (1996-2000 рр.) характеризується активною діяльністю НБУ у подоланні
інфляційних процесів, створенням сприятливих умов для здійснення грошової
реформи і введення в обіг національної грошової одиниці — гривні. В банківській
системі спостерігаються позитивні тенденції, вона набуває ринкового типу, в
державі реєструються іноземні банки та їхні представництва (всього було
зареєстровано 14), відбувається зміна акціонерів продажем і перепродажем банків
(70), а також здійснюється реєстрація нових банків (5).
На сьогодні
банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни,
важливим елементом господарського механізму, де реформування розпочалося
раніше. ніж в інших секторах економіки. Саме банківська система повинна
відіграти важливу роль у створенні оптимального середовища для мобілізації й
вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови
економіки, приватизації й розвитку підприємництва.
Розділ 2 Банківська система:
сутність та структура
2.1 Структура банківської системи України
Сучасний
стан розвитку економіки України потребує постійної уваги до банківської системи
в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на
створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування. Ця
потреба обумовлюється тим, що банківська система України - одна з найважливіших
і невід’ємних структур ринкової економіки і є одним з основних чинників
політики економічного зростання. Адже через неї здійснюється процес акумуляції
фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і
раціональне використання.
Банкiвська
система — законодавчо визначена, чiтко структурована сукупність фiнансових
посередників грошового ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю.
Банкiвська система виникає не
внаслідок механічного поєднання окремих банкiв, а будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої
відводиться мiсце
кожному виду банкiв i кожному окремому банку.
В такому
тлумаченні банкiвська система не включає небанківські фiнансовi iнститути
грошового ринку. Цим вона помiтно вiдрiзнясться вiд кредитної системи. до
складу останньої включають всiх посередників грошового ринку — як банкiвських,
так i небанківських.
Необхiднiсть, формування банківської системи, як
особливої,структури, визначається двома групами причин:
·
пов’язаних з необхідністю
здійснення суспільного нагляду i регулювання банківської дiяльностi, узгодження комерцiйних iнтересiв окремих банкiв з загальносуспільними iнтересами — забезпеченням
сталостi грошей i стабільної роботи всiх банкiв;
·
пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням
збалансованості попиту i пропозиції на грошовому ринку i в кожному його секторi.
За своєю
структурою банкiвськi системи рiзних країн iстотно вiдрiзняються. Разом з тим є ряд ознак, якi властивi всiм банківським системам, що функцiонують в ринковiй економiцi. Це, перш за все, дворівнева побудова.
На першому
рiвнi знаходиться один банк (або декілька
банкiв, об’єднаних спільними цiлями i завданнями). Такiй установi надається статус Центрального банку. Законом визначено підзвітність
Національного банку України (НПУ) безпосередньо Верховній Раді України. На
нього покладається вiдповiдальнiсть за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сферi.
Його
основними функціями є:
·
грошово-кредитне регулювання економіки;
·
емісія валюти країни і забезпечення обiгу;
·
контроль за дiяльнiсть кредитних установ;
·
акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;
·
кредитування комерцiйних банкiв;
·
кредитно-розрахункове обслуговування уряду;
·
зберігання та проведення операцiй iз золотовалютними за пасами i резервами.
На другому
рiвнi банкiвської системи знаходяться решта банкiв, якi в Україні прийнято називати комерцiйними банками.
На вiдмiну вiд центрального комерцiйнi банки покликанi обслуговувати економiчні суб’єкти — учасникiв грошового обiгу: фірми, сiмейнi господарства, державнi структури. через ці банки система
обслуговує господарство вiдповiдно до задач, що випливають з грошово-кредитної полiтики центрального банку. Тому комерцiйнi банки можна розглядати як фундамент всiєї банкiвської системи вершиною якої є
центральний банк.
Вони
утворюються як акцiонернi товариства або на пайових засадах i є кредитними установами унiверсального характеру. Їх часто
називають “фінансовими універмагами”.
Питання про
те, що таке банк, не є таким простим, як це здається на перший погляд. Кажуть,
що банк - це сховище грошей. Але таке життєве тлумачення банку не тільки не
розкриває його суті, а й приховує його дійсне призначення в народному
господарстві. Тому необхідно докладніше роздивитися те, з чого складається
дійсна сутність банку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |