Курсовая работа: Аналіз стану ринку й визначення ринкових перспектив підприємства
Значення
рівноважного обсягу продажів продукції можна визначити шляхом підстановки
значення рівноважної ціни у функцію попиту чи пропозиції. Підставимо значення
рівноважної ціни у функцію пропозиції (2.5):
 (од.).
Розрахуємо рівень
ціни, що забезпечує обсяг пропозиції продукції у вихідній ситуації, який дорівнює
рівноважному обсягу продажів продукції після введення потоварного податку:
 (гр. од.).
Графічно ситуація
введення потоварного податку представлена на рисунку 2.10.
Рисунок 2.10 –
Реакція ринку на введення потоварного податку
Виграш споживача
після введення потоварного податку ( ) розраховується як площа
криволінійної трапеції А, обмеженою віссю P, графіком функції D і відрізком
КРТ:
47
  = (гр. од.).
5
Різниця між
виграшами споживача до і після введення потоварного податку складає втрати
споживача і чисельно дорівнює площі криволінійної трапеції KPTPL:
 (гр. од.).
Вони пов'язані з
підвищенням ринкової ціни товару А, в результаті якого певна частина споживачів
позбавляється можливості його придбати, а споживачі, що залишилися, змушені
витрачати на покупку даного товару більшу, ніж раніше частину свого бюджету.
Втрати споживача
складаються з податку, що приходиться на нього, і безповоротних втрат
споживача.
Частина податку,
стягнута зі споживача, розраховується як площа прямокутника KPTBL:
 (гр. од.)
Безповоротні
втрати споживача чисельно рівні площі фігури PTBP:
 (гр. од.).
Виграш виробника
після введення потоварного податку ( ) розраховується як площа
трикутника  :
 (гр. од.).
Різниця між
виграшами виробника до і після введення потоварного податку складає втрати
споживача і чисельно дорівнює площі прямокутної трапеції LPEM:
 (гр. од.).
Вони пов'язані зі
скороченням попиту і необхідністю виплати потоварного податку в бюджет. Це
скорочує виробництво продукту, знижує обсяг отриманого прибутку і приводить до
вивільнення визначеної частини раніше зайнятих робітників.
Втрати виробника
складаються з податку, що приходиться на нього, і безповоротних втрат
виробника.
Частина податку,
стягнута з виробника, розраховується як площа прямокутника LBEM:
 (гр. од.).
Величина
податкових платежів споживачів значно більше податкових платежів виробників.
Загальна сума
податкових платежів складається з податкових платежів споживача і податкових
платежів виробника і складає 7,1+4=11,1 гр.од.
Безповоротні
втрати виробника чисельно рівні площі трикутника BPЕ:
 (гр. од.).
Безповоротні
втрати суспільства складаються з безповоротних втрат споживача і безповоротних
втрат виробника і складають 1,16+0,13=1,29 гр. од.
Розподіл
надходження в державний бюджет між виробником і споживачем, залежить від
ступеня еластичності попиту на товар. Через те що в даному випадку попит нееластичний,
основну важкість податку несе покупець, що можна побачити і по розрахунках.
Втрати
суспільства складаються з податкових платежів виробника, податкових платежів
споживача, безповоротних втрат виробника і безповоротних втрат споживача.
Графічно вони представлені фігурою KPTРEM і складають 11,1+1,29=12,39 гр. од.
Після введення
податку надходження в державний бюджет складуть 11,1 гр. од., втрати
суспільства складуть 1,29 гр. од. Ці втрати пов'язані зі зниженням ступеня
задоволення потреб і зі зниженням доходів продавців. Надходження в бюджет
можуть перетворитися в додатковий попит з боку держави, населення, підприємств,
а його обсяг може бути набагато менше, ніж обсяг податкових надходжень. Обсяг
податкових надходжень в  =5,84 разів більше, ніж
безповоротні втрати суспільства від введення податку. Тобто введення
потоварного податку в даній ситуації є доцільним.
3
ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ І РИНКОВИХ ПЕРСПЕКТИВ ВИРОБНИКА
Використовуючи
функцію індивідуальної пропозиції виробника (формула 2.1), визначається його
положення до і після введення потоварного податку.
Для цього в першу
чергу необхідно визначити мінімальну ринкову ціну, що забезпечить виробнику
нормальний прибуток, при існуванні якої підприємець зможе втриматись в даному
виді бізнесу.
Відомо, що
мінімальна ринкова ціна в умовах ринку довершеної конкуренції дорівнює
мінімальним середнім валовим витратам (АТСmin), що, в свою чергу, при мінімальних
значеннях дорівнюють граничним витратам (МС). Тому задача зводиться до того, що
треба знайти обсяг виробництва, який мінімізує середні валові витрати, і
визначити його мінімальний розмір.
Функція середніх витрат буде
визначена за допомогою функції валових витрат ( ), пам'ятаючи про те, що:
 (3.1)
Обсяг випуску Q,
що дозволяє мінімізувати середні валові витрати, знаходиться як звичайний
екстремум функції АТС, тобто через визначення першої похідної функції АТС і прирівнюванні
її нулю:
 (од.)
Значення обсягу виробництва
підставляємо в функцію середніх витрат.
 (гр. од.)
Рівень
цього показника відповідає мінімальному рівню ринкової ціни, що забезпечує
виробнику нормальний прибуток.
Рисунок 3.1 –
Відношення параметрів функціонування підприємства у випадку одержання
нормального прибутку
З рисунка 3.1
видно, що підприємству вигідно виробляти продукцію при рівні цін, що перевищує
АТСmin, оскільки в цих випадках воно отримує економічний прибуток. При ціні,
рівної АТСmin, підприємство одержує тільки нормальний прибуток, тобто
забезпечує беззбитковість свого функціонування.
Рисунок 3.2 –
Відношення середніх валових витрат і цін, які встановилися на ринку
До введення
потоварного податку рівноважна ціна на ринку дорівнювала 4,7 гр.од., а після
його введення – 5 гр.од. Але це не означає, що дохід підприємства збільшиться,
так як воно сплачує 0,47 гр.од. потоварного податку з кожної одиниці продукції
Встановлені ціни
менші мінімального значення середніх валових витрат, що дорівнюють 5,1 гр.од.
Отже, у короткому часовому інтервалі стан підприємства є вкрай не стійким, але
воно може існувати за умови, що ринкова ціна дорівнює чи перевищує мінімальні
середні витрати підприємства. Підприємство несе збитки і продовжує виробництво
тільки в розрахунку на підвищення ринкової ціни. А в довгому часовому інтервалі
підприємство не покриває свої витрати і залишає галузь. Це приведе до
скорочення галузевої пропозиції і зрушенню кривої ринкової пропозиції в
положення S1 (рис.3.3).
Рисунок 3.3 –
Зміна ситуації на ринку в довгому часовому інтервалі
При цьому
формується рівноважний стан ринку P1Q1. При підвищенні ціни до рівня P1 фірми
розширюють випуск. В галузь входять нові виробники, яких притягнули високі ціни
і можливість одержання економічного прибутку. В результаті формується крива
пропозиції SL. Виробництво розширюється до QL, ціни знижуються до PL. В
результаті більш слабкі фірми змушені залишити галузь, а у фірм, які
залишились, встановлюється рівновага, умовою якої є рівність ціни, мінімуму
середніх і граничних витрат. Після встановлення рівноваги у всіх фірм будуть
приблизно однакові витрати на одиницю продукції і приблизно однакові обсяги
виробництва.
Така ситуація
зберігається доти, поки одне з підприємств не введе у виробничу базу чи
організацію виробництва вдосконалення, що знижують витрати на одиницю
виробленої продукції. Одержання цим підприємством економічного прибутку
приверне в галузь конкурентів і процес повториться.
Висновки
У даній курсовій роботі був проведений комплексний аналіз локального
ринку заданого товару (товар групи А). Проаналізувавши сформовану ситуацію,
можна сказати, що товар А, є незалежним, його споживання не залежить ні від цін
товарів В и С, ні від об’ємів їхнього споживання.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |
