Дипломная работа: Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
2.
норми соціального
обслуговування пенсіонерів, інвалідів та дітей, які перебувають на утриманні
держави;
3.
норми харчування та
забезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах
соціального обслуговування.
§
Державні соціальні нормативи
у сфері житлово-комунального обслуговування
1.
гранична норма оплати послуг
з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;
2.
соціальна норма житла та
нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава
надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;
3.
показники якості надання
житлово-комунальних послуг.
§
Державні соціальні нормативи
у сфері транспортного обслуговування та зв'язку включають:
1.
норми забезпечення
транспортом загального користування;
2.
показники якості
транспортного обслуговування;
3.
норми забезпеченості
населення послугами зв'язку.
§
Державні соціальні нормативи
у сфері охорони здоров'я включають
1.
перелік та обсяг
гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних
закладах охорони здоров'я;
2.
нормативи надання медичної
допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних
процедур;
3.
показники якості надання
медичної допомоги;
4.
нормативи пільгового
забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими
спеціальними засобами;
5.
нормативи забезпечення
стаціонарною медичною допомогою;
6.
нормативи забезпечення
медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;
7.
нормативи
санаторно-курортного забезпечення;
8.
нормативи забезпечення
харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
§
Державні соціальні нормативи
у сфері забезпечення навчальними закладами
1.
перелік та обсяг послуг, що
надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої,
професійно-технічної та вищої освіти;
2.
нормативи граничного
наповнювання класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і
педагогічних працівників у навчальних закладах;
3.
норми матеріального
забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального матеріального
забезпечення учнів.
§
Державні соціальні нормативи
у сфері обслуговування закладами культури
1.
перелік та обсяг безоплатних
послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та
установами культури;
2.
показники якості надання населенню
послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
3.
нормативи забезпечення
населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури
§
Державні соціальні нормативи
у сфері обслуговування закладами фізичної
культури та спорту
1.
перелік та обсяг безоплатних
послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також
дитячо-юнацькими спортивними школами;
2.
нормативи забезпечення
населення закладами фізичної культури та спорту.
§
Державні соціальні нормативи
у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування
1.
нормативи забезпечення
населення побутовими послугами;
2.
показники якості надання
побутових послуг;
3.
нормативи забезпечення
торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;
4.
показники якості та безпеки
товарів і послуг підприємств громадського харчування [60].
Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з
метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
мінімальний розмір заробітної плати;
мінімальний розмір пенсії за віком;
неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом
існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого
законом.
Основні державні соціальні гарантії визначаються виключно законом.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій
незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації
місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні
гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню
України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні
гарантії щодо:
рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС;
рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах та
організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних
навчальних закладів;
індексації доходів населення з метою підтримання достатнього
життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в
умовах зростання цін;
надання гарантованих обсягів соціально-культурного,
житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та
обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту,
торгівлі та громадського харчування;
забезпечення
пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям
громадян, які потребують соціальної підтримки [53].
1.3
Місце соціального страхування у соціальній політиці держави
В Україні система державного соціального
страхування включає в себе: пенсійне страхування, страхування з тимчасової
втрати працездатності, страхування на випадок безробіття та страхування від
нещасного випадку на виробництві.
Розглянемо пенсійне страхування. Пенсійне
страхування (один із видів соціального страхування) — це гарантована державою
система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби,
втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої
лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів
суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів
господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах
трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального
забезпечення громадян [34].
У
новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:
1.
Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
2.
Накопичувальна система загальнообов'язкового державно-го пенсійного
страхування. Умовами запровадження накопичувальної системи є зростання валового
внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2% порівняно з
попереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняття
законодавчих актів для функціонування накопичувальної системи, проведення
тендерів і підписання договорів з компаніями щодо управління активами
накопичувального фонду.
1.
Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона базується на
умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванні
пенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі
«Про недержавне пенсійне забезпечення» (набрав чинності з 1 січня 2005 р.),
прийнятому водночас із Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування».
Соціальне
страхування з тимчасової втрати працездатності – це загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне
забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок
тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною,
дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за
малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням
дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання
соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності (ФСС ТВП).
Загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за такими
принципами:
·
законодавчого визначення умов і порядку здійснення цього виду
страхування;
·
обов'язковості страхування осіб, які підлягають цьому виду
страхування згідно із законом, та добровільності страхування інших осіб;
·
державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 |