Дипломная работа: Інвестиційна діяльність комерційного банку та її вплив на його фінансовий стан
- підтримка високотехнологічних
виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок. При цьому випуск даної продукції
повинен бути пов’язаний з розвитком стабільного ринку збуту;
- підтримка високотехнологічних
виробництв, орієнтованих на зовнішній ринок;
- підтримка в необхідних розмірах
сировинних виробництв, орієнтованих на внутрішній і зовнішній ринки;
- виробництво споживчих товарів для
внутрішнього чи зовнішнього ринку;
- виробництво продукції
виробничо-технічного призначення на основі технологій третього чи четвертого
технологічних укладів для внутрішнього чи зовнішнього ринків.
Світовий досвід показує, що розвиток
економіки відбувається за рахунок нових наукомістких виробництв і галузей.
Прискореними темпами в них обновляється основний капітал. Ці галузі і
виробництва відрізняє низька матеріалоємність продукції, відбувається
мініатюризація. Розвиток старих традиційних галузей усе в більшій мірі
визначається застосуванням нових технологій, заснованих на
інформаційно-електронній техніці.
Таким чином, фундаментальним положенням
сучасного промислового менеджменту є визнання того, що в даний час
науково-технологічним інноваціям слід приділяти вирішальну роль у формуванні і
підвищенні конкурентоздатності виробництва.
При визначенні заходів амортизаційної
політики в роботі відзначено, що вона повинна бути спрямована на відшкодування
зносу основного капіталу шляхом створення нормативно-правових і господарських
умов для відтворення і повернення раніше інвестованого капіталу, формування
підприємствами та організаціями власних фінансових засобів для відтворення
основних фондів.
Метою амортизаційної політики слід
визначити напрями та механізми запровадження раціональних рівнів споживання,
відшкодування та оновлення основного капіталу. Вона спрямовується на підвищення
фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в
основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.
В числі інструментів амортизаційної
політики в Україні необхідно більш ефективно використовувати норми амортизації
(видові) по групах основних фондів та своєчасно проводити переоцінку основного
капіталу.
Ринкові реформи і структурні
перетворення, які відбуваються в економіці України, потребують значних
інвестицій. Ситуація ускладнюється тим, що проблеми інвестування економіки
доводиться вирішувати в умовах глибокої економічної кризи. Тому створення
сприятливого інвестиційного клімату в Україні є надзвичайно важливою проблемою.
Інвестиційний клімат можна вважати одним з основних факторів ефективного
соціально-економічного розвитку.
Інвестиційний імідж держави визначають
такі макроекономічні фактори, як:
- політична стабільність;
- стан економіки і перспективи її
розвитку;
- законодавче забезпечення;
- ступінь державного регулювання;
- податки і стимули для інвесторів;
- вартість робочої сили і природних
ресурсів;
- вільний рух капіталу і прибутку;
- валютний ризик;
- наявність виробничої і ринкової
інфраструктури;
- інвестиційна активність населення.
В умовах обмеженості можливостей
Державного бюджету України доводиться відмовлятися від централізованих
капітальних вкладень, дотацій і відшукувати нові форми фінансування економіки.
Зменшення власних нагромаджень підприємств, нестача довгострокових кредитів
вітчизняних банків скорочують можливості використання внутрішніх ресурсів. В
такій ситуації залучення зовнішніх ресурсів розглядається як один із шляхів
підтримки національної економіки.
Державне регулювання у сфері іноземних
інвестицій має на увазі комплекс заходів, що здійснюються державними
установами, організаціями та гілками влади, спрямованими на створення
сприятливого клімату для іноземних капіталовкладень, надання гарантій
інвесторам, формування сприятливого податкового поля, підтримання
інфраструктури тощо, тобто, мова йде про заходи, що сприяють залученню капіталу
у конкретне підприємство, галузь, регіон або країну в цілому.
Згідно зазначеним підходам наведений
склад, інструменти і механізми системи залучення інвестицій в економіку
України. Вона передбачає: спрямування державної економічної політики на
залучення інвестицій; проведення моніторингу і аналізу; визначення і оцінку
об’єктів інвестування; визначення і оцінку джерел інвестування; інвестицій;
створення системи інфраструктурного забезпечення; розроблення відповідних
інструментів і механізмів.
Пріоритетні напрямки іноземного
інвестування визначаються необхідністю переорієнтації виробництва на:
підвищення життєвого рівня населення; випуск нових споживчих товарів;
впровадження досягнень НТП, наукомістких та екологічно чистих технологій;
збільшення експортного потенціалу України і зменшення залежності вітчизняної
економіки від імпорту; створення оптимальної галузевої структури, яка
враховувала б, в тому числі, і регіональну специфіку.
На мою думку, для стимулювання банків
України до інвестиційної діяльності потрібно здійснити ряд мір, таких як:
- запровадження пільг з оподаткування
та резервування залежно від складу портфеля цінних паперів і заохочення в такий
спосіб комерційних банків займатися довгостроковими вкладеннями коштів в
економіку країни;
- перегляд НБУ рівня ризику цінних
паперів емітентів, у яких держава має значні пакети акцій, щоб запобігти
відволіканню значної частини ресурсів комерційних банків для формування
резервів;
- полегшення механізму надання кредитів
рефінансування під заставу цінних паперів, які знаходяться в інвестиційному
портфелі комерційного банку, аби додати банкам впевненості в тому, що вони
будь-коли зможуть отримати кредит від НБУ і збільшуватимуть обсяги свого
інвестиційного портфеля;
- Прискорення процедури розгляду та
затвердження інвестиційних проектів;
- створення в структурі регіональних установ
Національного банку України підрозділу з аналізу фондового ринку;
- адаптування класичних положень мінімізації
ризику інвестування до особливостей динамічної діяльності сучасних комерційних банків;
- відстежування не менше двох разів на
тиждень реальних обсягів пасивів з різною часовою стабільністю для запобігання ризику
ліквідності;
- створення у структурі банку
підрозділу, який би мобілізовував саме довгострокові активи та управляв ними;
- встановлення власних лімітів на
інвестиції в цінні папери відповідно до розробленої власної стратегії розвитку
банку;
- збільшення капіталізації банківських установ
за рахунок зниження кількості неконкурентоздатних, шляхом їх злиття і
приєднання.
- Розробка та запровадження системи
оцінки інвестиційної привабливості міст (районів), окремих підприємств;
- Визначення потреб підприємств у
інвестиційних ресурсах;
- Визначення пріоритетних сфер
(галузей) інвестування;
- Організація інформування потенційних
інвесторів через засоби масової інформації та міжнародну інформаційну мережу Іntеrnеt
про правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні й в області, про
інвестиційні проекти та пропозиції, а також регулярне висвітлення ситуації щодо
надходження інвестицій в економіку України, реалізації інвестиційних проектів;
- Організація роботи з постійного інформування
банківських установ, розташованих на території області, про наявні інвестиційні
пропозиції щодо розвитку пріоритетних галузей та підприємств.
- Вивчення пропозицій установ
комерційних банків щодо кредитування окремих підприємств на території області,
складання календарного плану реалізації прийнятих до фінансування проектів;
- Надання консультаційних послуг з
питань розробки бізнес-планів та підготовки висновків про доцільність їх
реалізації в рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності. Організація і
проведення семінарів, конференцій з питань інвестиційної діяльності;
3.2
Впровадження нової технології трансформації пасивів для подальшого фінансування
інвестиційних ресурсів
У цьому підрозділі я розглядаю питання
стабілізації змінної, або “пульсуючої”, частини поточних пасивів шляхом
короткострокових запозичень на міжбанківському ринку. Це дасть змогу збільшити
обсяг дешевих ресурсів для використання в строкових активах банків для
фінансування інвестиційної діяльності.
Ефективність діяльності банків значною
мірою визначається двома головними чинниками: стабільністю ресурсів та
ціною їх залучення і запозичення. Чим вони стабільніші, з більш визначеним
терміном перебування в розпорядженні банку, тим результативнішим може бути їх
розміщення. Але, з іншого боку, стабільніші ресурси дорожчі, їх підвищена ціна
(ставка залучення) здатна поглинути значну частину доходів. Відтак проблема
пошуку дешевих ресурсів, які відповідали б вимогам щодо стабільності, постає
перед кожним банком.
Важливу роль у вирішенні проблеми
пошуку стабільних і досить дешевих грошей відіграє формування депозитів до
запитання чи залишків коштів на поточних рахунках клієнтів. Значимість
використання цієї складової ресурсів загальновизнана, однак відсутні кількісні
залежності й моделі, які б описували процеси трансформації ресурсів.
Мета – простежити трансформацію
найнестабільнішої, чи “пульсуючої”, частини поточних пасивів (ППvаr) і вивчити
можливості використання її як інвестиційного ресурсу. Для досягнення цієї мети
розглядаються задачі опису процесу формування поточних пасивів і їх
поелементного дослідження.
Необхідно зазначити, що ресурси банку
за критерієм керованості розглядаються, з одного боку, за характером
надходження, а з іншого – за характером їх залучення в активи банку. Розміщення
всіх ресурсів в активи є результатом управління банківського персоналу, але
залежно від якості цього управління за інших рівних умов можливі різні
результати. Формування ж ресурсів, характер надходження і порядок вилучення з
банку визначають їх керованість як здатність впливати на зміну обсягу і
термінів перебування коштів ресурсів банку у розпорядженні банку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 |
