Дипломная работа: Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення
-
збільшення
поточних активів;
-
значного
зростання короткострокових зобов’язань.
Для з’ясування причин модифікації цього показника
необхідно проаналізувати зміни в складі джерел коштів і їх розміщенні в
порівнянні з початком року.
Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кш.л.) за смисловим значенням аналогічний
коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється по вужчому колу поточних активів,
коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси.
Середнє значення коефіцієнта Кш.л. = 0,5.
Виключаються матеріальні запаси не тільки через те, що
вони менш ліквідні, а в основному через те, що грошові кошти, які можна
одержати у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно
нижчими за затрати на їх закупку. В умовах ринкової економіки типовою є
ситуація, коли при ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової
вартості запасів. "Розумним" коефіцієнтом швидкої ліквідності є
співвідношення 1:1.
На практиці багато підприємств мають більш низький
коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їх
ліквідності необхідно проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний
період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов’язане
в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це
свідчитиме про серйозні фінансові проблеми підприємства. В західній економічній
літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Каб.л.)
характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк
перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов’язань.
Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових
коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових
(поточних) зобов’язань.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що частина короткострокових
позикових зобов’язань може бути при необхідності погашена негайно. Значення
коефіцієнта абсолютної ліквідності Каб.л. > 0,2 достатнє, щоб підприємство
своєчасно розрахувалось за своїми боргами з кредиторами. Зменшення цього
коефіцієнта відображає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства. Якщо
коефіцієнт абсолютної ліквідності Каб.л. < 0,2, а коефіцієнт покриття Кп.
< 0,5, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з
продажем майна.
В практиці фактичні середні значення коефіцієнтів
ліквідності бувають висновки щодо можливості підприємства негайно погасити свої
борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас пред’являли
йому свої боргові вимоги.
Ліквідність підприємств характеризує
також показник маневреності власного капіталу (капіталу, що функціонує - Км).
Цей показник показує, яка частина власного капіталу використовується для
фінансування поточної діяльності, тобто характеризує ту частину власних
обігових коштів, які знаходяться в формі грошових коштів, що мають абсолютну
ліквідність.
Нормативне значення показника
Км > 0,1. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється
підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока
щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.
Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність
підприємства є: коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), коефіцієнт
фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт
фінансового левериджу.
Коефіцієнт автономії (Ка) - показник, який характеризує частку власних
активів у загальній сумі всіх активів підприємства, розраховується діленням
суми власного капіталу на вартість майна підприємства.
Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Ка > 0,5. Таке
значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов’язання підприємства
можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії
свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення
підприємством своїх зобов’язань. Отже, що більший коефіцієнт автономії, то
кращий фінансовий стан підприємства.
Коефіцієнт фінансової стабільності (Кф.с.)- показник, який
характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він
показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн,
вкладених в активи власних коштів.
Значення показника Кф.с. > 1 є нормативним . Перевищення власних
коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий
стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Квл.к.) - показник, який
характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування
оборотних активів, тобто показує скільки власних джерел формування оборотних
активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей
коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в
такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається
підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку
другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних
джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних
обігових коштів.
Значення показника Квл.к. > 0,1 визначає достатній рівень
забезпеченості підприємства власними коштами. Це свідчить про те, що наявні
оборотні активи підприємства покриваються власними джерелами. Збільшення
коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела
формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел.
В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.
Коефіцієнт фінансового левериджу (Кф.л.) характеризується відношенням
довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує,
скільки довгострокових зобов’язань припадає на одиницю джерел власних коштів.
Нормативне значення показника: Кф.л. < 1. У цьому разі фінансовий стан
підприємства відносно нормальний.
Підвищення рівня платоспроможності підприємства
залежить від поліпшення результатів його виробничої і комерційної діяльності.
Разом з цим надійний фінансовий стан,а отже і його ліквідність та
платоспроможність залежить також від раціональної організації використання
фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки доцільно здійснювати не
тільки оцінку активів і пасивів балансу, а також і поглиблений щоденний аналіз
стану і використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого
аналізу є дані управлінського обліку.
Для встановлення платоспроможності підприємства перш
за все вивчається структура балансу [32]. Вона може бути визнана незадовільною,
а підприємство неплатоспроможним, якщо:
1)
загальний
коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче
нормативного (1,5);
2)
коефіцієнт
забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має
значення нижче нормативного (0,3).
Загальний коефіцієнт ліквідності розраховується за
формулою:
 , (1.1)
де:ПА - поточні активи;
Р - витрати майбутніх періодів;
ПП - поточні пасиви;
Д - доходи майбутніх періодів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами
розраховується за формулою:
 (1.2)
У кожного підприємства для забезпечення нормального
процессу виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір
цих активів на певному підприємстві пов’язаний як з обсягом виробництва, так і
зі швидкістю їх обороту. Розширення обсягів виробництва потребує збільшення
обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки,
призводить до зменшення їх кількості, що необхідна для забезпечення нормального
процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність
використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво. Тому аналіз
забезпеченості підприємства обіговими коштами і ефективності їх використання
має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства.
Забезпеченість підприємства
власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності,
що визначається за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим
нормативом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над
встановленим нормативом у підприємства утворюється надлишок власних оборотних
активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю
оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлишку, так
і нестачі оборотних активів негативно впливає на фінансову діяльність
підприємства, його фінансовий стан. Тому чітка організація оборотних активів,
дотримання відповідності фактичної їх наявності встановленому нормативу
сприяють стабілізації фінансового стану підприємства.
1.4 Фінансова стійкість підприємства та методика її оцінки
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану будь-якого
підприємства є його фінансова стійкість. Вона пов’язана із ступенем залежності
від кредиторів і інвесторів та характеризується співвідношенням власних і
позикових коштів, тобто під фінансовою стійкістю підприємства розуміють
забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування.
Фінансова стійкість підприємства - це таке його становище, коли вкладені
в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень
від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та
незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.
Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних
активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для
їх формування [48, с. 283].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 |
