Дипломная работа: Фінансова незалежність місцевого самоврядування
Органи місцевого
самоврядування інформуються відповідним чином про
порядок виділення їм перерозподілених ресурсів.
У міру можливості
дотації органам місцевого самоврядування призначаються
не для фінансування конкретних проектів. Надання дотацій не скасовує
основоположну свободу органів місцевого самоврядування проводити свою політику
в межах їхньої власної компетенції.
Для цілей
здійснення позик інвестиційного капіталу органи місцевого
самоврядування мають доступ до національного ринку капіталу в межах закону.
Органи місцевого
самоврядування мають право, здійснюючи свої
повноваження, співробітничати та в межах закону створювати консорціуми з іншими
органами місцевого самоврядування для виконання завдань, що становлять спільний
інтерес.
Право органів
місцевого самоврядування бути членом асоціації з метою
захисту і заохочення їхніх спільних інтересів, а також бути членом міжнародної
асоціації органів місцевого самоврядування визнається кожною державою.
Органи місцевого
самоврядування мають право на умовах, які можуть бути
передбачені законом, співробітничати з органами місцевого самоврядування інших
держав.
Правовий захист
місцевого самоврядування Органи місцевого
самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для
забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів
місцевого самоврядування, які утілені в конституції чи національному
законодавстві.
Прийняття Бюджетного кодексу України є
важливим кроком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій
сфері. Однак ряд важливих питань реального забезпечення незалежності органів
місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується
фінансової бази місцевого самоврядування. З чого слушним є діяльність в Україні
Міжнародного інституту порівняльного аналізу.
Міжнародний інститут порівняльного аналізу
- міжнародна громадська організація, яка займається аналізом політичних і
економічних процесів, інститутів та явищ в Україні й світі. Засновано у 1998 р.
Інститут займається вивченням та узагальненням передового досвіду в сфері
економіки, права, державного управління, місцевого самоврядування і сприяє
впровадженню його в практику шляхом внесення пропозицій до органів влади,
підготовки та проведення законопроектів у Верховній Раді, підготовки
аналітичних документів для зацікавлених сторін. На замовлення низки депутатів,
фракцій та груп Верховної Ради України фахівці інституту здійснюють аналіз
комплексу проблем, пов'язаних з реформуванням місцевого самоврядування,
податкової сфери та реструктуризації економіки в Україні. Інститут надає
інформаційно-методичні послуги органам місцевого самоврядування, місцевим
державним адміністраціям, реґіональним засобам масової інформації та осередкам
партій і громадських організацій.
Інститут займається такою діяльністю: огляд
чинного українського законодавства; аналіз нормативного поля з визначеної
замовником тематики; огляд законопроектів, що надходять до Верховної Ради
України: а) їх контент-аналіз, б) оцінка їх відповідності Конституції та
законам України, в) прогнозування можливих наслідків їх прийняття, г)
визначення сторін, зацікавлених в ухваленні чи зупиненні проекту, ґ) пропозиції
до законопроекту з використанням міжнародного досвіду; аналіз сучасного
соціально-політичного стану на загальнодержавному рівні; оцінка можливого
впливу соціально-політичної ситуації на життя в реґіонах.
Інститут активно співпрацює з іншими
громадськими організаціями України, Росії, Білорусії тощо, зокрема Комітетом
виборців України, Центром етнодержавознавчих студій "Парадигма нова",
Об'єднаним прес-центром "Вибори", Центром соціально-економічних
досліджень, Молодіжним фінансовим об'єднанням тощо; засобами масової інформації
(газетами "День", "Підтекст", "Точка зору", радіо
"Свобода", "Тиждень", журналами "Хроніка-2000",
"Шляхами століть" та ін), з академічними інститутами (Інститут
держави і права ім.В.Корецького НАН України, Інститут філософії НАН України,
Інститут політичних та етно-національних досліджень НАН України, Інститут
економіки промисловості НАН України, Академія економічних наук України,
Інститут держави і права Російської Академії наук тощо[18].
Деякі з публікацій (зокрема, монографія
“Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні”, а також публікації
аналітиків Міжнародного інституту порівняльного аналізу), круглів столів (зокрема,
“Регіональна політика та відносини центру і регіонів в Україні” (1 червня 2000
року), "Проблеми обігового оподаткування у проектах податкових
кодексів" (20 червня 2000 року), "Податковий кодекс: стан, проблеми
та рішення"(3 квітня 2001 року) Інституту біли присвячені питанням
регіональної та бюджетної політики в Україні[19].
2. Роль місцевих
бюджетів у соціально-економічному розвитку території
2.1 Доходи місцевих
бюджетів, принципи їх формування
Фінансовою основою місцевого самоврядування
є доходи місцевих бюджетів.
Держава бере участь у формуванні доходів
бюджетів місцевого самоврядування, фінансове підтримує місцеве самоврядування.
Доходи місцевих бюджетів формуються за
рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та
інших обов'язкових платежів. У доходній частині місцевого бюджету окремо
виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи,
необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої
влади.
До власних доходів республіканського
бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування
належать доходи, які визначаються законодавством, формуються і збираються на
відповідній території, а саме:
> місцеві податки та збори;
> доходи від майна і підприємств, що
належать до комунальної власності та інші доходи, передбачені законодавством.
Закріплені доходи — це ті, що повністю або
частково (в %) зараховуються у певні види бюджеті» безстрокове або на
довготерміновій основі і для їх включення непотрібне рішення органів влад вищої
ради.
Згідно зі статтею 143 Конституції України
встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в
основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна програма. В ці
бюджети не включаються як закріплені доходи надходження від комунальної
власності.
Міжбюджетні трансферти — кошти, які
безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними
формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотації
вирівнювання та субвенції.
Дотації вирівнювання — міжбюджетний
трансферт на вирівнювання доходної спроможності відповідного бюджету.
Субвенція — цільовий міжбюджетний трансферт
призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.
Обсяг міжбюджетних трансфертів
затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет на
відповідний рік.
Структура власних доходів місцевих бюджетів[20]:
До власних доходів місцевих бюджетів
належать доходи, які визначені ст.69 Бюджетного кодексу України, формуються і
збираються на відповідній території, а саме:
І) місцеві податки і збори, що
зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
2) 100 відсотків плати за землю - для
бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів
міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення
та їх об'єднань;
3) податок з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до
відповідного бюджету;
4) надходження сум відсотків за
користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
5) податок на промисел, що зараховується до
бюджетів місцевого самоврядування;
6) надходження дивідендів, нарахованих на
акції (частки, паї) господарських товариств, що у власності відповідної
територіальної громади;
7) плата за забруднення навколишнього
природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться
у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського
призначення, що перебувають у комунальній власності;
9) фіксований сільськогосподарський податок
у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
10) плата за оренду майнових комплексів, що
знаходяться у комунальній власності;
11) надходження від місцевих грошово-речових
лотерей;
12) плата за гарантії щодо виконання
боргових зобов'язань;
13) гранти та дарунки у вартісному
обрахунку;
14) власні надходження бюджетних установ,
що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
15) податок на прибуток підприємств комунальної
власності;
16) платежі за спеціальне використання
природних ресурсів місцевого значення;
17) інші надходження, передбачені законом.
Ці доходи не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
Верховною Радою України 18 лютого 1997 р.
був прийнятий у новій редакції Закон України «Про систему оподаткування» (№
77/97 - ВР).
У статті 15 цього Закону визначені місцеві
податки та збори, які мають право встановлювати сільські, селищні та міські
ради у відповідності з переліком і в межах граничних розмірів, які встановлені
Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про
місцеві податки та збори».
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 |