Дипломная работа: Державне регулювання процедури банкрутства
1.2 Міжнародний досвід державного регулювання
банкрутства
Висока значущість і недостатня практична розробленість проблеми банкрутства
визначають безперечну актуальність цієї тематики в сучасних умовах, тому метою нашої
статті є розгляд та порівняльний аналіз регулювання банкрутства з боку державних
органів у зарубіжних країнах.
Поняття неспроможності і банкрутства як юридичні терміни означають
одне й те ж саме явище і виникли під впливом законодавства та судової практики англомовних
країн. Проте банкрутство як елемент неспроможності має вужчий зміст. Крім того,
банкрутство може вважатися кримінальним діянням і регулюється кримінальним законодавством.
Таким чином, використовувані у вітчизняному законодавстві терміни банкрутство, процедура
банкрутства, інститут банкрутства співпадають з аналогічним терміном "конкурсне
провадження як спеціальний інститут врегулювання неплатоспроможності боржника".
Законодавство про банкрутство в країнах з ринковою економікою необхідне для розвитку
економіки, заснованої на конкуренції і безперервних структурних змінах [7]. Воно сприяє вихованню
дисципліни і дотриманню правил ділового обороту в області фінансового управління,
а також призначене для сприяння реструктуризації неефективних підприємств або їх
цивілізованому виводу з ринку. Таким чином, воно є важливою складовою частиною законодавчої
бази ринкової економіки або економіки, що знаходиться в перехідному періоді, і забезпечує
гарантії як місцевим, так і іноземним інвесторам, що зрештою сприяє економічному
розвитку країни.
Основними завданнями, які вирішуються законами про банкрутство країн
з ринковою економікою, є наступні:
захист активів підприємства-боржника на користь кредиторів і їх розподіл
відповідно до закону в цілях максимального задоволення вимог кредиторів;
повернення боргів кредиторам за допомогою розподілу виручки від продажу
активів у виді акцій реорганізованого діючого підприємства у разі наявності можливості
відновлення його платоспроможності;
максимальне використання існуючих можливостей порятунку підприємства
або його структурних одиниць, які за допомогою процедури банкрутства будуть відновлені
і зможуть внести свій вклад до економіки країни;
забезпечення механізму розгляду справ про порушення і зловживання в
управлінні збанкрутілими підприємствами і анулювання неправомірних операцій [10].
Як свідчить практика більшості країн з розвинутою ринковою економікою
(США, Канада, Австралія, Швеція, Нідерланди та інші), наявність спеціально створеного
державного органу з питань банкрутства є необхідним елементом при проведенні процедур
банкрутства. У деяких країнах функції цих органів іноді виконують органи прокуратури,
судової влади та інші органи публічної влади. Але в будь-якому випадку, сфера банкрутства
або фінансової неспроможності підприємств не залишається поза увагою держави.
В Австралії державним органом з питань банкрутства є державна Комісія
з корпоративних справ, яка має такі повноваження: аналізувати фінансовий стан підприємств,
які проходять у справах про банкрутство; забезпечувати достовірність інформації
про боржника; робити висновки про відповідальність керівників боржника за доведення
підприємства до банкрутства; дискваліфікувати винних керівників самостійно [10]. Штатах Америки
існує багаторічний багатий досвід державного регулювання банкрутств. З 1934 р. роль
державного органу з питань банкрутства почала виконувати Комісія по біржам і цінним
паперам (КБЦП) уряду США. На сьогодні у Сполучених Штатах справи про банкрутство
законодавчо регулюються на федеральному рівні Кодексом законів про банкрутство.
Окремі штати не мають законодавчих повноважень в частині банкрутства. Судочинство у процедурах банкрутства
в США здійснюють федеральні суди, у справах про банкрутство - спеціалізовані суди,
що входять до складу федеральних окружних судів США.
Спеціальний орган, що займається адміністративним управлінням справ
про банкрутство, входить до складу міністерства юстиції і називається Виконавче
бюро федеральних керуючих США. Воно виступає як наглядач за процедурою банкрутства
від імені генерального прокурора США. Його члени, федеральні керуючі керівники,
є службовцями федеральному уряду і призначаються генеральним прокурором [69].
Федеральні керуючі виконують безліч наглядових і адміністративних функцій,
що виникають в процедурі банкрутства. Основна їх функція полягає в нагляді за ходом
процесів у галузі банкрутства. Вони відповідають за призначення і нагляд за діяльністю
приватних керівників конкурсною масою (приватних працівників, керівників конкурсною
масою майна боржника), передають справи в органи слідства, забезпечують своєчасність
і професіоналізм управління конкурсною масою майна і стежать за тим, щоб професійні
гонорари були розумними, а також призначають комітети кредиторів і скликають їх
збори в процедурах реорганізації підприємств.
У Швеції державний орган з банкрутства об’єднаний в єдину систему з
податковою службою і органами судового виконання і діє в сумісній компетенції Міністерства
фінансів і Міністерства юстиції. Цей орган, що має відділення у всіх провінціях
країни, контролює і регулює здійснення процедур банкрутства. Повноваження його такі:
вироблення і контроль здійснення державної політики в сфері банкрутства;
консультування судів, що займаються процедурами неспроможності;
підготовка, ліцензування, консультування арбітражних керуючих;
консультування кредиторів при здійсненні процедур банкрутства;
контроль рівня оплати конкурсних керівників, доплата за послуги цих
фахівців у разі нестачі ресурсів у підприємства-боржника;
контроль дотримання інтересів забезпечених кредиторів;
здійснення публікацій про визнання підприємств банкротами.
У Великобританії роль державного органу з банкрутства виконує Служба
банкрутства, яка входить до системи Міністерства торгівлі та промисловості. Функції
цієї Служби такі:
розробка рекомендацій Уряду відносно політики в галузі банкрутства;
аналіз фінансового стану і контроль фінансової діяльності всіх фізичних
і юридичних осіб, стосовно яких у суді збуджено справу про неспроможність (банкрутство),
з метою виявлення вірогідних причин банкрутства боржника і збитків, що зазнані ним;
здійснення функцій арбітражного керуючого у справах, що представляють
суспільний інтерес;
здійснення функцій конкурсного керуючого у справах, за якими активів
підприємства, що піддається процедурі банкрутства, не вистачає для оплати незалежного
професіонала;
виявлення кримінальних порушень у справах про неспроможність (банкрутство)
і збудження в судах справ про судове переслідування відповідних осіб (керівників
боржників або арбітражних керуючих);
ліцензування і регулювання діяльності фахівців з банкрутства (або безпосередньо,
або шляхом делегування відповідних повноважень акредитованим професійним асоціаціям);
контроль відповідності діяльності арбітражних керуючих професійно-етичному кодексу
і законодавству про банкрутство;
виявлення причин подання заяви про банкрутство керівниками боржника;
перевірка документації будь-якої компанії у разі надходження скарг
від клієнтів, партнерів або громадськості [41].
В Росії функції спеціального органу з питань банкрутства виконує Федеральна
служба Росії з фінансового оздоровлення і банкрутства, яка є федеральним органом
виконавчої влади, що здійснює виконавчі, контрольні, дозвільні, регулюючі і організаційні
функції, передбачені законодавством Російської Федерації про фінансове оздоровлення
і неспроможність організацій. Цей орган:
розробляє і реалізує заходи щодо фінансового оздоровлення і реструктуризації
неплатоспроможних організацій; проводить державну політику із запобігання банкрутства
осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до цивільного законодавства,
а також забезпечує умови реалізації процедур банкрутства;
виконує повноваження державного органу у справах про банкрутство і
фінансове оздоровлення, а також органу, уповноваженого забезпечувати захист інтересів
Російської Федерації при вирішенні питань про неспроможність (банкрутство) організацій;
розробляє і реалізує заходи щодо забезпечення аналізу фінансового стану
організацій і контролю за дотриманням ними платіжно-розрахункової дисципліни;
веде облік платоспроможності великих, а також економічно або соціально
значущих організацій, формує переліки таких організацій, аналізує їх фінансовий
стан і представляє в Уряд Російської Федерації пропозиції щодо фінансового оздоровлення
вказаних організацій;
організовує в установленому порядку залучення необхідних фінансових
коштів для реалізації заходів щодо реструктуризації і фінансового оздоровлення неплатоспроможних
організацій, зокрема зарубіжних інвесторів; бере участь у справі про банкрутство
боржника і здійснює відповідні процесуальні права при розгляді справ про неспроможність
(банкрутство);
забезпечує за запитами арбітражного суду або за зверненнями кредиторів
реалізацію процедури відбору арбітражного керівника за наявності декількох запропонованих
кандидатур;
забезпечує реалізацію процедури банкрутства відсутнього боржника; затверджує
вимоги, які пред’являються до фізичних осіб - арбітражних керівників, проводить
ліцензування їхньої діяльності;
аналізує фінансовий стан організацій-боржників і оцінює їх платоспроможність,
який є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства економіки [7].
Цей орган займається розробкою і реалізацією державної політики щодо
попередження економічної неспроможності; вживає заходів із фінансового оздоровлення
і попередження економічної неcпроможності комерційних організацій та індивідуальних
підприємців; здійснює в установленому порядку ліцензування діяльності антикризових
керуючих у справах про економічну неспроможність і контролює діяльність цих осіб;
забезпечує проведення процедур економічної неспроможності відсутніх боржників; організовує
підготовку і проведення атестації на відповідність фізичних осіб професійно-кваліфікаційним
вимогам, що пред’являються до керуючих в справах про економічну неспроможність.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 |