Шпаргалка: Фінансовий контроль державних коштів

Бюлетень курсів іноземних валют – зведена таблиця з інформацією про курси обміну національної валюти на чужоземні або чужоземних валют між собою. В Україні Бюлетень курсів чужоземних валют є нормативним документом Національного банку України, обов’язковим для використання на території держави у розрахунках, які потребують перерахування чужоземної валюти в українські гривні і навпаки. Є базовою інформацією для комерційних банків щодо встановлення курсів купівлі-продажу валют.

Валюта – будь-який товар, здатний виконувати функцію засобу обміну в в міжнародних розрахунках у вузькому розумінні.

- грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні документи в іноземних грошових одиницях, що застосовуються у міжнародних розрахунках.

Валюти з обмеженою конвертованістю – це валюти, за якими Національний банк України розраховує крос-курси.

Валютна інтервенція – це операція купівлі або продажу іноземної валюти Центральним банком країни з метою підтримання ринкового курсу національної валюти відповідно політики, яку провадить уряд.

Валютне регулювання – діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

Валютний демпінг – заходи щодо знецінення національної грошової одиниці з метою забезпечення масового експорту товарів за цінами, нижчими від світових.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій. Вільноконвертовані валюти без обмежень обмінюються на інші валюти, а їх курси визначає Національний банк України.

Валютний ринок – система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з конверсійними операціями, міжнародними розрахунками, наданням у позичку іноземної валюти на певних умовах.

Девізи – платіжні засоби (боргові вимоги і зобов’язання) у чужоземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків. До девізів належать чеки, перекази, акредитиви, векселі, чужоземні банкноти та монети. У широкому розумінні цей термін означає також чужоземну валюту. Девізи в найбільш стійких (твердих) валютах є частиною валютних резервів центральних державних банків. Ціну девізів у національній валюті визначають за валютним курсом.

Єврооблігації - це облігації, які будучи деномінованими в певній валюті, можуть випускатися одночасно на фондових ринках кількох країн.

-  Європейський банк реконструкції і розвитку – Євро банк (ЄБРР);

-  Європейський інвестиційний банк та ін.

Зона вільної торгівлі – 1) це регіональне угрупування держав, у межах якого здійснюється безмитна торгівля. Угода про створення зони вільної торгівлі, як правило, передбачає поступове скасування мита, податків і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, усунення інших перешкод для вільного руху товарів і послуг, створення та розвиток ефективної системи взаємних розрахунків і платежів у торговельних та інших операціях, координацію торговельної політики стосовно країн, що не є учасниками угоди, координацію економічної політики у межах, необхідних для досягнення мети угоди;

2) преференційна зона торгівлі, в межах якої дотримуються правил вільної від митних та кількісних обмежень міжнародної торгівлі промисловими товарами; є різновидом вільної економічної зони, прив’язаної до морських портів та аеропортів.

Іноземні облігації – це облігації, випущені іноземними позичальниками на внутрішньому ринку облігацій певної країни і деноміновані у валюті цієї країни.

Інтервенція валютна – форма впливу центрального банку країни на формування курсу національної валюти. Полягає у тому, що банк продає або купує великі партії твердих валют за національну валюту. Використовується здебільшого для усунення різких коливань курсу національної валюти. З метою підвищення курсу власної грошової одиниці центральний банк продає чужоземну валюту і, навпаки, для зниження курсу своєї валюти – скуповує тверду валюту в обмін на національну.

Класифікатор іноземних валют – перелік чужоземних валют, які є законним платіжним засобом на території України і можуть використовуватися для здійснення торговельних та неторговельних операцій. Усі чужоземні валюти в Класифікаторі поділено на три групи:

Конвертованість валюти – валютно-фінансовий режим, що дає змогу під час зовнішньоекономічних операцій здійснювати більш чи менш вільний обмін національних грошових одиниць на чужоземні. На практиці конвертованість національної валюти сприяє повномасштабному підключенню економіки країни до світової економіки й активній участі в ній. Конвертованість валюти позитивно впливає на загальноекономічний розвиток країни, бо, пов’язуючи внутрішній ринок зі світовим, дає змогу оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон’юнктури. В економіці, що зазнає систематичного впливу світового ринку, відбувається постійне пристосування національних умов виробництва до світових, їх вирівнювання за всіма найважливішими параметрами, включаючи витрати, ціни, якісні характеристики продукції. Для забезпечення конвертованості валюти потрібна наявність певних умов: реальний та єдиний курс валюти; свобода доступу до чужоземної валюти (відміна валютної монополії); офіційний або вільний валютний ринок; зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в зовнішньоекономічній діяльності; виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усередині країни. Залежно від того, наскільки широке коло осіб та організацій допущено до вільного використання валюти, її конвертованість може бути повною або частковою.

Координаторами міжнародних валютно-кредитних відносин є МВФ і СБ.

Котирування - це співставлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу щодо курсу третьої валюти.

-  Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

-  Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

-  Міжнародний валютний фонд (МВФ);

-  неконвертовані валюти – ті, що не ввійшли до перших двох груп.

Міжнародні фінанси – сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів (фондів), необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності міжнародних фірм і держав.

Міжнародні фінансові операції – діяльність з вирішення завдань з організації та управління грошовими відносинами, що виникають при формуванні та використанні відповідних коштів у рамках світового фінансового середовища.

Міжнародний кредит – рух позичкового капіталу у формі фінансових вимог між кредиторами і позичальниками різних країн, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів (активів) на умовах повернення, строковості і сплати відсотків.

Міжнародний ринок цінних паперів – це ринок довгострокових цінних паперів (фондовий ринок) та короткострокові боргові зобов’язання грошового ринку (векселі, сертифікати).

Обмеження валютні – сукупність законодавчих і нормативних актів, а також відповідних заходів, що регулюють операції юридичних і фізичних осіб з валютою, цінними паперами, вираженими у валюті, та іншими валютними цінностями. Використовуються з метою концентрації валютних ресурсів у руках держави, зрівноваження платіжного балансу країни, підтримання валютного курсу. Обмеження валютні можуть передбачити заборону валютної купівлі-продажу чужоземної валюти, обов’язковий продаж державі частини або всієї суми валютного виторгу, зосередження валютних операцій у центральному чи спеціальних банках, ліцензування валютних операцій, лімітування процентних ставок валютних рахунків і вкладів тощо. Ступінь обмежень валютних (валютного регулювання і контролю) залежить від загального валютно-економічного стану країни.

Організації валютно-кредитні міжнародні – організації, створені на підставі міждержавних угод з метою регулювання валютних та фінансово-кредитних відносин. До них належать:

-  регіональні банки розвитку;

-  Світовий банк (СБ).

Офшорні зони – позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн.

Світові фінансові центри – центри зосередження банків та інших фінансово-кредитних інститутів, що здійснюють міжнародні валютні і кредитні операції, угоди з золотом, цінними паперами й іншими активами.

Світова валютна система – правова форма організації валютних відносин між усіма чи переважною більшістю країн світу. Сучасна система валютна світова регулюється статутом МВФ, а її принципи та організаційні засади було визначено угодою країн – членів МВФ. Прийнятою в січні 1976р. у столиці Ямайки м.Кінгстон. У рамках Ямайської валютної системи 1979р. створено Європейську валютну систему, яка є міжнародною (регіональною) валютною системою. Сими тема валютна світова містить низку елементів, кожен з яких юридично визначається відповідними міжнародними договорами й угодами, зокрема, форми міжнародних засобів обігу та платежу (золото, національні валюти, міжнародні валюти); склад і структура міжнародної валютної ліквідності; узаконений режим валютних паритетів і курсів; уніфіковані форми і правила міжнародних розрахунків; умови взаємної конвертованості валют; статус міжнародних валютно-кредитних організацій та ін.

Світова фінансова система – складається з міжнародних фінансових ринків, міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій, міжнародних фондових і товарних бірж, спеціалізованих фінансових інвесторів, держав, банків, корпорацій та віртуального сектору.

Світовий фінансовий ринок - об’єднує міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки боргових зобов’язань та міжнародні ринки цінних паперів.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародна розрахункова одиниця, яка використовується країнами-членами МВФ для регулювання міжнародних платежів, поповнення офіційних резервів, здійснення розрахунків з МВФ, кредитування та зіставлення курсів національних валют

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7