Шпаргалка: Фінансовий контроль державних коштів
Наступний
фінансовий контроль - вид контролю, який здійснюється на завершальній стадії
виконання планового завдання, і має на меті контроль за фінансовими
результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності,
оцінка ефективності проведеної роботи.
Обов’язковий
фінансовий контроль – вид фінансового контролю, який здійснюється згідно з
вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.
Перевірка – це
обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності
підприємства, установи, організації або їх підрозділів.
Попередній
фінансовий контроль – контроль, що здійснюється на етапі розробки та прийняття
управлінського рішення з фінансових питань.
Поточний фінансовий
контроль – оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності,
дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо,
здійснюється через аналіз, перевірку, обстеження діяльності суб’єктів
господарювання; його завдання – вчасно реагувати на зміни умов фінансової
діяльності.
Предмет
фінансового права – суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової
діяльності держави.
Ревізія – це
форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю
підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових
питань,достовірністю обліку і звітності, розтрат, привласнень і крадіжок коштів
і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Фінансове право –
сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини у сфері
мобілізації,розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів
грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для їх
безперебійного функціонування.
Фінансовий
контроль – специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а
також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності
відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і
децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів та
перерозподілу грошових коштів у країні.
Фінансовий
механізм – сукупність фінансових методів і форм організації фінансових
відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток
суспільства.
Франшиза –
позначена в договорі частина збитку, яка при настанні страхової події не
відшкодовується страховиком.
ТЕМА
4 Термінологічний словник за темою
Фінансове
планування – процес обґрунтування руху фінансових ресурсів та відповідних
фінансових відносин на певний період.
Фінансовий
контроль – дії із співставлення запланованих або нормативних фінансових
показників із реально досягнутими. Фінансовий механізм – сукупність форм та
методів організації фінансових відносин, способів розподілу та перерозподілу
вартості ВВП або його частин.
Фінансовий
менеджмент (управління фінансами) – сукупність дій з використанням спеціальних
прийомів та методів впливу на фінансові ресурси та фінансові відносини.
Об’єкт
фінансового менеджменту – Сукупність або окремі форми фінансових відносин,
ланки фінансової системи та фінансові ресурси, що формуються в процесі прояву
згаданих відносин.
Суб’єкт
фінансового менеджменту (апарат управління фінансами) – сукупність підрозділів,
виконавців тощо, які реалізують вплив на фінансові відносини за допомогою
спеціального методичного забезпечення.
ТЕМА
5 Термінологічний словник за темою
Фінанси суб’єктів
господарювання – система грошових відносин, що забезпечує формування, розподіл
та використання грошових фондів суб’єктів господарювання у процесі відтворення.
Фінансові ресурси
суб’єктів господарювання – це фонди грошових засобів, що формуються у
розпорядженні суб'єкта господарювання в процесі розподілу та перерозподілу його
надходжень і можуть використовуватись для вирішення завдань підприємства, у
т.ч. забезпечення його розвитку.
Грошові фонди –
це відособлена частина грошових засобів, що має цільове призначення.
Грошовий оборот суб’єктів
господарювання – рух грошового капіталу, що включає рух грошових засобів в
процесі економічної діяльності.
Безготівкові
розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на
рахунках у банку, коли кошти списуються з рахунку платника і переказуються на
рахунок отримувача коштів.
Виручка від
реалізації продукції – кошти, що надійшла на рахунок суб’єкта господарювання за
реалізовану продукцію, є основним джерелом формування фінансових ресурсів
підприємства.
Валовий дохід –
грошове вираження вартості заново створеної продукції, визначається як різниця
між виручкою та матеріальними витратами у складі реалізованої продукції.
Чистий дохід суб’єктів
господарювання – дохід, який залишається у розпорядженні суб'єкта
господарювання після сплати з його валового доходу податків, що включені в ціну
продукції ( податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори тощо).
Прибуток –
частина , на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; основний
узагальнюючий показник фінансових результатів економічної діяльності суб'єкта
господарювання.
Оборотні фонди –
це грошове вираження активів суб'єкта господарювання, які переносять свою
вартість на вартість виробленої продукції протягом одного виробничого циклу.
Основні фонди –
це грошове вираження активів, що беруть участь у виробництві тривалий час, не
змінюючи своєї форми. Виробничі основні фонди переносять свою вартість на вартість
продукції частинами через механізм амортизації.
Оборотні активи –
грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші
активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи
протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу.
Основні засоби –
матеріальні активи,які суб’єкт господарювання утримує з метою використання їх у
процесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, виконання робіт,
здавання в оренду іншим особам, очікуваний термін корисного використання яких
більший ніж один рік (або один операційний цикл) і вартість одиниці яких
перевищує певну величину, встановлену суб’єктом господарювання.
Амортизація –
поступове перенесення вартості основних виробничих фондів та нематеріальних
активів на вартість продукції, у виготовленні якої вони беруть участь.
Фінансовий стан суб’єкта
господарювання – це система показників, що відображають наявність, розміщення
та використання фінансових ресурсів, ступінь забезпеченості власними
фінансовими ресурсами для виконання своїх зобов’язань та здійснення статутної
діяльності.
Банкрутство –
фінансовий стан підприємства, що характеризується недостатністю його активів у
ліквідній формі для задоволення вимог кредиторів та розрахунків з бюджетом,
ведення статутної діяльності.
Санація –
комплекс заходів організаційно-технічного, соціального та фінансового
характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризового стану,
відновлення його платоспроможності, ліквідності та прибуткової діяльності.
ТЕМА
6 Термінологічний словник за темою
Акциз – непрямий
податок, що стягується на внутрішньому ринку з виробника або виробника товару.
Амортизація
основних засобів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на
їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку
платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Валові витрати –
це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Валовий доход -
загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі,
виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Єдиний митний
тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари
та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за
межі цієї території.
Загальнодержавні
податки – податки, встановлювані центральними органами законодавчої влади і
стягувані на всій території країни.
Місцеві податки –
податки, що встановлюються місцевими органами влади і є джерелом наповнення
місцевих бюджетів.
Мито, що
стягується митницею – це податок на товари та інші предмети, які переміщуються
через митний кордон України.
Мито адвалерне –
це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших
предметів, які обкладаються митом.
Мито комбіноване -
це мито, яке поєднує ознаки адвалерного і специфічного мита.
Мито специфічне –
це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів
та інших предметів, які обкладаються митом.
Об’єкт
оподаткування – прибуток або майно, стосовно якого обчислюються податки.
Одиниця
оподаткування – це одиниця виміру оподатковуваного об’єкта, стосовно якого
визначаються нормативи і ставки обкладання. Встановлюються у твердих розмірах
(у гривнях на одиницю обкладання) або у відсотках.
Платник податку –
фізична або юридична особа, що безпосередньо вносить певний вид платежу в
бюджет.
Податковий період
– термін, за який відбувається нарахування і сплата податку.
Податкова пільга
– часткове або повне звільнення об’єктів, платників тощо від оподаткування.
Податкова квота –
питома вага податкових платежів у доходах платника (носія) податків.
Об'єктом
оподаткування прибутку є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника
податку та суму амортизаційних відрахувань.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |