Реферат: Топографія стародавнього Воїня

Залишки оборонної споруди, що захищала дитинець з заходу, важко піддавалися реконструкції. Мабуть, вони являли собою лише нижню присипану землею частину оборонних споруд. Найбільш ймовірно, що верхня частина, яка згоріла, була подібна до неї основними конструкціями. Якщо це так, то оборонні споруди, що захищали дитинець з заходу, являли собою дерев’яну стіну з паралельно покладеними деревинами вздовж валу, укріпленими рядами сторч поставлених стовбурів. Від споруди залишився лише нижній ряд, присипаний в землі. Товщина стіни становила 2,5 м. Але немає ніяких даних щодо її висоти. Можливо, що вона складалася з кількох розташованих один на другому горизонтальних рядів, а її висота в цьому місці не могла бути меншою за висоту в інших місцях. Інакше це порушувало б ефективність всієї оборонної системи Воїня в цілому.

Таким чином, маємо три типи оборонних споруд у Воїні, кожна з яких захищала дитинець з певної сторони. З південної – це стіна, що складалася з двох рядів засипаних землею терас однакових розмірів. З північної сторони проходила стіна з двох рядів терас різних розмірів. З заходу – кріпосна стіна.

Різноманітність укріплень у Воїні і наявність різних типів кріпосних стін, що захищали дитинець, не можна пояснити їх функціональними особливостями. З усіх боків, де дитинець був доступніший ворогові, потрібні були оборонні споруди більш-менш однакової потужності. Очевидно, вони будувалися не одночасно і за різних обставин. Спочатку будувалися найбільш потужні укріплення в північній і південній частинах; з якихось причин будівельники не могли закінчити їх. При будівництві укріплень в західній частині застосували інший тип споруд – менш трудомісткий і менш потужний.

Можна припустити, що оборонні споруди Воїня мали вежі. Підставою для такого припущення є зовнішні ознаки валу. В двох місцях з західної і північно-західної сторін він робить круті повороти, утворюючи помітний кут. Його обриси нагадують прямокутник. В цих же місцях вал має помітні підвищення, зручні для будівництва веж, дуже потрібних для нагляду за військовими діями і командування під час оборони міста.

На жаль, культурний шар у цих місцях знищений бліндажами під час Великої Вітчизняної війни, і розкопками тут виявлено лише скупчення в безладному стані горілого дерева в більш значній кількості, ніж в інших місцях.

Кліті

Житлові й господарські будівлі Воїня різних конструктивних типів. У дитинці, біля укріплень, зосереджувалися пов’язані з оборонною системою кліті. Недалеко знаходилися відокремлені заглиблені в ґрунт наземні приміщення.

Розкопками, що провадилися на внутрішніх схилах валу, виявлено великі скупчення перепаленої землі, переважно глини, та обгорілого дерева. Шар цей проходив по внутрішньому схилу валу, причому найбільшим він був внизу схилу і поширювався частково на площу, що примикала до валу. Він досягав місцями 0,5 м товщини. Нижче лежав шар вугілля, попелу і обпаленого дерева. Місцями дерево добре зберегло свою форму. Це товсті кругляки (до 20 см), покладені один біля одного щільними рядами, перпендикулярно лінії валу. Під ними іноді вдавалося простежити шар обаполів, покладених вже паралельно лінії валу. Нижче, в шарі завалу, простежувалися деревини від стін приміщень. Ще нижче виявлялися залишки дощок або рівна глиняна обпалена площадка, тобто дерев’яна або глиняна підлога. Все це – залишки клітей, що розташовувалися біля кріпосної стіни дитинця, примикаючи до неї з внутрішньої сторони. Вони дають змогу уявити в загальних рисах конструктивну систему клітей в цілому, а також будову та планування окремих приміщень.

За роки розкопок у всіх частинах дитинця їх було виявлено 52. Але насправді у дитинці древнього Воїня було значно більше клітей. Довжина лінії, що йшла паралельно валу з внутрішнього боку і по якій проходив ряд клітей, становила у тій частині городища, що збереглася, близько 400 м. Довжина однієї кліті разом з інтервалом між двома клітями становила в середньому 4,5 м. Таким чином, всіх клітей по лінії від того місця, де вона обривається руслом Сули на південному сході, до місця, де городище було частково змите старим руслом Сули на півночі, мало бути близько 90. До них треба додати ще кліті, що існували в південній і північній частинах і були знищені водами Сули. Отже, всіх клітей у Воїні було близько сотні.

Більшість розкопаних клітей була залишена ще до загибелі городища і згоріла вже пустими. У них не виявлено речей, що належали мешканцям городища. Нижні вінця клітей, ближчих до терас, були замулені наносами грунту ще до моменту пожежі і згнили, в той час як верхні вінця, не замулені, згоріли. Цікаво, що у шарі мулу простежується значна кількість спадаючих прошарків, які утворилися наносами і відповідають періодам замулення порожніх клітей.

Кліті дитинця древнього Воїня поділяються на два конструктивних типи. Ті, що знаходилися в південній частині і проходили по лінії з сходу на захід, будувалися одночасно з кріпосними стінами-терасами і є їх конструктивною частиною. По лінії оборони будувалися три ряди приміщень-клітей, що утворювалися поділом простору між чотирма поздовжніми паралельними стінами рядом поперечних стін, поставлених на певній відстані. Терасам відводилися два зовнішніх ряди, клітям – третій внутрішній ряд. Для будівництва клітей готувалася площадка. В кількох місцях виявлена вимостка з кісток нижче рівня підлоги. Вона була зроблена, мабуть, для того, щоб перешкодити проникненню вологи в приміщення. Спочатку зводилися стіни клітей, а коли вони досягали висоти валу, лаштувались і стіни терас шляхом накладання вінець на всю систему. Крайня, обернена до середини дитинця поздовжня стіна терас була одночасно і тильною стіною клітей. Кліті і тераси пов’язувалися поперечними стінами, що в багатьох випадках були для них. спільними. Таким чином вся система зводилася на певну висоту. Паралельно терасам копався рів, земля з якого йшла на їх засипку. Тераси засипалися землею всередині та присипалися зовні, збоку рова. Кліті залишалися порожнистими.

Всі кліті в південній частині мали ширину 2,5 м. що дорівнює відстані між поздовжніми стінами. Поперечні стіни будувалися на відстані 1,5 і 3,5 м і, таким чином, поділяли простір між поздовжніми стінами на приміщення розмірами 1,5x2,5 м та 3,5x2,5 м. У деяких приміщеннях відстань між стінами була іншою. Відхилення пояснюються зміщенням деревин від їх первинного положення в результаті зрушень при пожежі, осідання валу тощо. Менші приміщення являли собою лише проміжні інтервали між клітями.

Кліті західної частини дитинця, що проходили з півдня на північ, мали дещо іншу конструкцію. Вони являли собою дерев’яні, поставлені паралельно лінії терас зруби і примикали до них. Кожна кліть ряду була окремою будовою і конструктивно не пов'язувалася ні з іншими зрубами, ні з терасами. Вона могла окремо і самостійно будуватися і перебудовуватися. У багатьох клітях-зрубах західного ряду простежено на засипці терас відбитки деревин від західних тильних стін. Можливо, що тераси тут не мали внутрішньої, оберненої до центра дитинця стіни, а її роль виконували внутрішні, обернені до валу стіни зрубів.

Кліті-зруби за розмірами були майже однакові і мали по лінії вздовж валу від 3 до 3,4 м і в поперечному напрямку від 2,5 до 3 м. Відстань між клітями-зрубами становила 1,1 – 1,2 м. Причому кінці поздовжніх стін виступали за межі поперечних на 20 – 30 см і ніби замикали проміжки між клітями, утворюючи окремі приміщення. Простір між виступаючими за межі поперечних стін кінцями поздовжніх стін, що становив 50–60 см, служив входом до міжклітьових приміщень. Ці приміщення мали підлоги на рівні підлог клітей і використовувалися, певно, також для якихось господарських цілей.

В жодній кліті не простежено віконних і дверних прорізів. Про них ми можемо говорити на підставі логічних міркувань. Лише одна фасадна стіна кліті, обернена всередину дитинця, була відкритою. Через неї у приміщення могло поступати світло. Зрозуміло, що в цій стіні знаходилися вікна. Віконного скла або іншого прозорого матеріалу, що міг бути використаний замість нього, в жодній з клітей не виявлено. Можливо, вікна затулялися матеріалом органічного походження, який не зберігся, наприклад пузирями тварин. Найбільш ймовірно, що двері знаходилися також у стіні, оберненій всередину дитинця. Але не виключено, що вхід міг бути і через міжклітьове приміщення. В цьому випадку двері могли бути в зовнішній стіні міжклітьового приміщення або в боковій поперечній стіні кліті. Щоб потрапити в кліть, людині потрібно було пройти через двері в міжклітьове приміщення, а звідси через двері у боковій стіні в кліть. Проте в тих клітях, де збереглися поперечні стіни на шість-сім вінець і на висоту близько 1 м, в жодному випадку дверних прорізів не помічено. Отже, якщо існували проходи у кліть через міжклітьове приміщення, то не у всіх, а лише, як виняток, у деяких.

У восьми клітях простежено залишки дерев'яної підлоги з дощок, покладених в поздовжньому напрямку на поперечні лежні. В одній кліті на підлозі виявлені тонкі прошарки крейди чи вапна, певно, від побілки стелі й стін.

В кожній з розкопаних клітей на підлозі знаходилася значна кількість печини. Особливо часто вона зустрічалася у правому кутку між зовнішньою поздовжньою і поперечною стінами. Купи печини здебільшого виходили за межі клітей і займали певну площу міжклітьового простору перед поздовжньою стіною. Але в печині не завжди виявлено конструктивні ознаки печі: черінь, фрагменти склепіння тощо. Піч, як відомо, є головною ознакою житла. Отже, чи були кліті житлами, чи лише господарськими приміщеннями – не з’ясовано. Можна припустити, що житлами були не лише ті кліті, де виявлені виразні ознаки печі. Можливо, що і в інших клітях печі існували, але через невідомі причини не збереглися або не були виявлені їх залишки. У кількох клітях знайдені різноманітні речі господарського і побутового призначення. Клітей з певними комплексами речей було вісім. Причому це саме ті кліті, в яких виявлені і залишки дерев’яної підлоги. Ці кліті, певно, також були житлами. Окремі ж використовувалися як складські приміщення. Складськими були, наприклад, кліті 4 та 41, де виявлено по кілька бочок з зерном пшениці, жита і проса тощо. Можна говорити про призначення кліті 36, на підлозі якої знаходилася у великій кількості луска риб. Як про це вже говорилося, риб'яча луска вкривала підлогу кліті суцільним шаром. Це лає підставу вважати, що кліть використовувалася як спеціальне приміщення для зберігання риби. Можливо, в ньому в'ялена або сушена риба зберігалася протягом багатьох років.

Страницы: 1, 2, 3, 4