Реферат: Топографія стародавнього Воїня
Реферат: Топографія стародавнього Воїня
Топографія стародавнього Воїня
Вступ
Перша згадка про місто Воїнь міститься у «Повісті временних літ»
під 1055 р. В цьому році переяславський князь Всеволод Ярославич ходив до
Воїня на торків, які з’явилися тоді вперше в південно-руських степах, і здобув
перемогу. Потім Воїнь згадується під 1079 р. в зв’язку з міжусобною
князівською боротьбою, активну участь у якій брали половці. Роман Святославич,
позбавлений княжіння старшими князями Ярославичами, змушений був втекти до
Тмутаракані. Тут він заручився підтримкою половців і разом з ними виступив на
Русь проти своїх дядьків. Половці і з ними Роман підступили до Воїня. Але
переяславському князю Всеволоду Ярославичу вдалося розладнати союз Романа з
половцями і перетягти їх на свій бік. Роман втік з Воїня і був убитий своїми
колишніми союзниками.
Під 1110 р. літопис розповідає про те, що до Воїня підійшли
руські і половецькі війська, але супротивники з якихось причин не вступили в
бій і розійшлися. Ще одна літописна згадка про Воїнь міститься під 1147 р.
В цьому році під Воїнем був укладений мир між київським князем Ізяславом
Мстиславичем і половцями.
Літописні згадки про Воїнь характеризують його як значний
населений пункт, що був добре відомий на Русі. Саме за ним літописець визначає
місце подій, які його цікавили. З літописних згадок випливає, що Воїнь
знаходився на пограничній території Русі, на лівому березі Дніпра в межах
Переяславського князівства.
Археологічні розкопки Воїнського городища почалися в 1956 р.
в зв’язку будівництвом Кременчуцької гідроелектростанції і підготовкою
території до затоплення. Вони провадилися протягом чотирьох років. Останнім
сезоном розкопок було літо 1959 р., коли вже було закінчено переселення
мешканців і закінчувалося очищення площі. Весною 1960 р. була перекрита
гребля гідроелектростанції і почалося наповнення водосховища.
Кременчуцька древньоруська експедиція Інституту археології АН УРСР
поставила перед собою завдання як можна ширше розкрити городище і вивчити
матеріальні залишки Воїня. Обмежений час і велика площа не давали можливості
виконати це завдання шляхом суцільного розкриття культурного шару. Тому роботи
зосереджувалися на окремих ділянках, що здавалися найважливішими з точки зору
планування та можливих результатів дослідження.
На дитинці роботи провадилися в північній, східній і південній
частинах, на валу і прилеглій до нього площі, а також на розташованій між валом
і внутрішнім ровом рівній площадці з добре виявленим культурним шаром. Деякі
роботи були проведені на низькій заплаві між внутрішнім ровом і руслом річки.
На посаді з метою ознайомлення роботи провадилися в кількох
місцях: в східній частині – недалеко від дитинця; в північній, прилеглій до
Кривулі; на Івановому горбу; в західній частині, прилеглій до Рівчака; на
південь від дитинця та в центрі. Розкопувався також могильник за Рівчаком.
Досліджено територію площею 7735 км2, що становить близько 2,5%
площі міста.
Дитинець
Оборонні споруди
Розташування Воїня на південно-східній окраїні руської землі і
його роль як одного з пунктів Посульської оборонної лінії та укріпленої гавані
вимагали будівництва потужних споруд. Вже зовнішній огляд валу і рову дають
можливість зробити висновок, що вони дійсно відповідали захисним вимогам. При
розкопках виявлені залишки кріпосних конструкцій і кілька систем, які або
збудовані в різні періоди, або мали окремі фортифікаційні завдання.
Перші оборонні споруди Воїня були закладені під час заснування
міста в X ст., певно, за часів
Володимира Святославича, тоді, коли укріплялись кордони Русі. Від них
збереглися лише сліди, виявлені в двох місцях дитинця в південній і північній
частинах під залишками валу, насипаного вже під час другого будівельного
періоду. Дитинець спочатку був обнесений двома валами, між якими був рів. Сліди
валів висотою 5 м. І шириною 20–22 м та рову глибиною 6 м
і шириною близько 16 м виявлені в південній частині при зачистці
профілю валу, що тут розмивався річкою та в спеціально закладеній траншеї.
Внутрішній вал першого будівельного періоду був збудований з глини,
у якій простежено сирцеву кладку з вальків або цегли. З певністю про таку
будову валу можна говорити щодо південної його частини, де він обривався до
Сули. З північної сторони дитинця вал мав і дерев’яні конструкції, від яких в
траншеї, що тут була закладена, виявлено залишки гнилих стовбурів та колод. Але
якими були ці конструкції, ми не знаємо.
Найдавніші вали дитинця насипалися і будувалися в північній і
західній частинах на підвищеному плато на рівні природного горизонту, а в
південній-на рівні низької заболоченої заплави. Матеріалом для підсипки був ґрунт,
викинутий з рову, а на заплаві – принесений з інших місць; він складався з
чорнозему, глини, піску і болотної землі, пророслої корінням рослин.
Перша, найраніша лінія укріплень дитинця проходила там, де вона
була і пізніше. Розміри дитинця залишалися в основному однаковими з часу його
заснування до загибелі.
До першого будівельного періоду належить рів, виявлений на захід
від дитинця на відстані близько 100 м. Він являв собою другу лінію
оборони і проходив від Кривулі на півночі до заболоченої заплави на півдні,
обіймаючи дугою частину плато, де розташовувався посад. Цей рів був засипаний
ще в давнину. Виявлений він при розкопках. Його слідами на поверхні є дуже
малопомітне пониження площі. В трьох місцях (на півночі, в центрі та на півдні)
були зроблені поперечні розрізи рову, які дають можливість говорити про його
розміри. Ширина рову 7–8 м, глибина від древнього рівня поверхні
2,5–3 м, ширина нижньої частини – близько 2 м. Паралельно
рову з внутрішнього боку проходив вал, ніяких зовнішніх ознак якого не
залишилося. Він був знесений під час засипки рову. На місці, де він знаходився,
залишилась лише широка смуга дуже твердого грунту, що утворився, треба думати,
в результаті тиску насипу на нижні шари.
Рів спочатку захищав посад Воїня, шо знаходився на захід від
дитинця. Судячи з відстані між ровом і дитинцем (100 м), посад
спочатку мав незначні розміри. В результаті зростання населення постала
необхідність розширити територію посаду. Коли він вийшов за межі рову і став
займати всю площу між дитинцем і Рівчаком, рів почав заважати, і його засипали.
Сталося це десь в XI ст. На місці, де проходили
рів і вал почали будувати наземні та заглиблені в грунт приміщення, залишки
яких виявлено розкопками.
В XI ст. укріплення дитинця були
значно реконструйовані. На місці двох валів і рову між ними було зведено один великий
вал, а на ньому збудована потужна і складна лінія фортифікаційних систем, кожна
з яких захищала дитинець з певної сторони.
В південній частині городища ця система складалася з двох рядів
засипаних землею дерев’яних клітей, поставлених вздовж по валу і збудованих
шляхом поділу трьох поздовжніх паралельних стін поперечними. Така система
оборонних споруд називається терасами на відміну від городень, що являли собою
ряд окремих дерев’яних зрубів, поставлених щільно один до одного в напрямку
валу. За довжиною всі тераси в обох рядах були однакові, бо однаковою була
відстань (3 м) між поздовжніми стінами. Ширина терас відповідала
відстані між поперечними стінами і становила приблизно 1,5 м. Відхилення
у розмірах окремих терас пояснюється зміщенням деревин від стін в результаті
зсувів ґрунту. В цілому ширина всієї системи в південній частині, включаючи
перший і другий ряд терас, була 6 м. Тераси засипалися землею,
взятою, мабуть, з заплави. Вона мала грудкувату структуру і сліди
зотлілих трав.
Збереженість терас різна. В більшості випадків залишилися лише
одна-дві деревини, в окремих місцях стінки збереглися на висоту понад 1 м,
де простежено від них 6–7 вінців. Вінця терас виявлені у 20–40 см від
рівня поверхні валу, в ґрунт вони заглиблюються на 1 м і більше. Верхні
вінця здебільшого обпалені, а нижні – напівзотлілі. Матеріалом для терас
служили дубові стовбури, діаметр яких іноді досягав 30 см. Деревини
мали різну довжину, бо стики між стовбурами знаходилися в різних місцях
поздовжніх стін. На кутах стіни закріплювалися врубуванням одного стовбура в
інший.
В південно-західній стороні вал був розкритий на 72 м: від
місця, де він обривається в Сулу, до того місця, де він круто повертає на
захід. На цьому відрізку виявлено 81 терасу: 40 – в першому ряду і 41 – в
другому.
Виявлені з південної і північної сторін городища залишки стін
являють собою лише нижні вінця терас. Вони будувалися вздовж валу, нижньою
частиною входили в насип, захищаючи вал від сповзання і осідання. Основна
частина терас підвищувалася над рівнем валу, утворюючи суцільну кріпосну стіну
дитинця вздовж валу, над ровом. Тераси, мабуть, також засипалися землею, що
робило їх більш міцними.
Товщина захисної стіни дорівнювала ширині обох рядів терас і
становила в південній стороні 6 м, а в північній 8 м. її висоту
встановити важко, оскільки не залишилося ніяких прямих свідчень про неї. Але
висота стіни повинна була перевершувати товщину принаймні разів у півтора, що
приблизно становить 9–12 м. Можливо, що зверху стіна була тоншою,
ніж внизу. Якщо внизу вона дорівнювала ширині обох рядів терас, то зверху
повинна була відповідати ширині лише першого зовнішнього ряду терас, а другий
внутрішній ряд закінчувався десь посередині, утворюючи уступ, що
використовувався як бойова площадка для оборони міста.
Частина валу, що захищав дитинець з півдня, відрізняється від
інших. Вал тут вужчий, ширина його лише 10 м, на поверхні відсутня
рівна площадка, що смугою проходить гребенем в інших місцях валу. Замість такої
площадки є гостроверхий висип. Тут виявлено на протязі 28 м ряд
деревин, покладених горизонтально вздовж валу і присипаних зверху землею. Вал
складався з паралельних деревин і мав загальну ширину близько 2,5 м. Між
паралельними деревинами виявлено ряди вертикальних, трохи похилених стовбурів.
Ряди ці проходили поперек валу на різних відстанях один від одного. Нижні кінці
входили в землю поміж горизонтальними деревинами, верхні були відхилені в
зовнішній бік. Число стовбурів у поперечних рядах дорівнювало числу
горизонтально покладених деревин поздовжнього ряду. Відстань між поперечними
рядами стовбурів була різною. В північній частині вона досягала 1,8 м. далі
на південь стовбури були розташовані майже впритул. Всього їх виявлено 29.
Конструкція складалася з дубових значної товщини деревин, що досягали 20 см
в діаметрі. Там, де вони були присипані землею, їх залишки збереглися в
напівзотлілому стані, а де виходили з землі.
Страницы: 1, 2, 3, 4 |
