Курсовая работа: Сутність екологізації розвитку продуктивних сил України

Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності.

Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення грунтового і рослинного покриву, пере випасу на більшості полонин, але й від хімічного пере забруднення, кислотних дощів, що надходять як зі сходу, так і з заходу, від великих промислових центрів в результаті знищення лісів значно почастішали катастрофічні повені на ріках, що завдає людству кожний раз більших збитків. Якщо раніше такі повені й траплялися раз на 50-80 років, то тепер кожні 4-6 років.

Люди забули, що іншого джерела, окрім біосфери та її ресурсів, для підтримки існування життя на Землі, в тому числі й людини не існує. Їм здається, що вони  живуть в умовах достатньої кількості природних ресурсів. Насправді ж навіть при сучасній енергоозброєності й найпередовіших технологіях швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення.

Довкілля – природний капітал, без якого не можливий розвиток і задоволення потреб людини, створення комфортних умов для існування. Враховуючи той факт, що йде швидке зрошення всіх видів ресурсів – лісів, грунтів, корисних копалин, чистої прісно води, повітря, риби, тварин, вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути попередження й запровадження нових технологій, які не суперечать законам нормального функціонування [3 ст. 43].

4. Проблеми екологізації електроенергетики України

Головною причиною загострення екологічних суперечностей і тяжкої екологічної обстановки в ряді промислових центрів України є ігнорування екологічних факторів у розвитку і розміщенні продуктивних сил суспільства. До особливо неблагополучних внаслідок техногенного забруднення можна віднести території розміщення великих ТЕС. Які спалюють органічне паливо (вугілля, мазут), а також райони, що потерпіли від катастрофи на ЧАЕС. Як стверджують спеціалісти-екологи, техносферна фаза підходить до завершення, вже більш як 2/2 території не сприятливими для проживання. Сюди можна віднести Полісся, Придністров’я, Донбас, Крив бас і Північний Крим, а також окремі узбережжя і акваторії Чорного і Азовського моря.

В період надмірного захоплення атомною енергетикою було зроблено великий прорахунок у реконструкції та технічному озброєнні ТЕС – скорочення обсягу коштів і ресурсів на створення екологічно чистого котельного устаткування.

У базисному режимі атомні електростанції України працюють стабільно, але через зниження потреби в електроенергії теж починають маневрувати. Якщо ядерну енергетику необхідно розглядати як екологічно прийняту за умови підвищення її рівня безпеки.

Що ж до ГЕС і ГАЕС, то з огляду на дефіцит потужності, вони є необхідними. Міністерство України передбачає більш повне використання гідроенергетичного потенціалу шляхом введення додаткових потужностей на Дніпропетровській АЕС, освоєння басейнів Тиси і верхнього Дністра, а також технічного переозброєння існуючих ГЕС Дніпровського каскаду. Останній виконує важливу роль у пікових електростанцій у добованому графіку електричних навантажень в період ранкового і вечірнього максимумів. Стан основного і допоміжного устаткування ГЕС, здебільшого, є задовільним. Все ж є ряд вузьких місць, зумовлених старінням і спрацюванням устаткування, що відпрацювало від 22 (Жанівська) до 38 (Дніпровська) років.

Національною енергетичною програмою України, прийнятою ВРУ в 1995 р., визначено першочергові завдання сучасної електроенергетики.

Сьогодні головним фактором її розвитку є економічна ефективність. При цьому його оптимізаційним завданням слід вважати досягнення максимуму результуючого ефекту як різниці між вираженою в грошовому обчисленні корисністю використаної електричної енергії та теплової енергії, з одного боку, а також за затратами на виробництво, передачу і розподіл енергії – з іншого.

Екологізація всіх ланок енергетики повинна мати власну економічну оцінку. Проте сьогодні така економічна оцінка не може бути зроблена досить повно – через відсутність необхідних даних про шкоду від негативного впливу всіх викидів на навколишнє середовище, а також через не відпрацьованість організму. Перехід до ринкових відносин, який розпочався, кризовий стан конкурентно-спроможних різних альтернатив, тобто в єдиному методі та єдиному нормативному методі до розрахунку економіки станцій різного типу, що передбачаються до реконструкції або нового будівництва на найближчу перспективу. Метод, застосовуваний у світі, не є чимось новим в економічних розрахунках енергетики: він відомий як метод приведених затрат і обов’язково бере участь як економічна складова. Досі його використання мало академічний характер. Проте в умовах переходу країни до ринкової економіки воно стає необхідним, і в цьому постійними є істотне розширення і уточнення відповідної інформаційної, нормативної та законодавчої баз.

Реалізація курсу на радикальну реформу енергетичної галузі та її екологізацію пов’язана із зміною паливного балансу, причому необхідно виходити з того, що в структурі геологічних запасів первинних паливних ресурсів України провідне місце займає вугілля. Для енергетики України одним з ефективних напрямків є поліпшення паливного балансу електростанцій є використання проектного твердого палива, одержуваного за рахунок збагачення енергетичного вугілля. Ефективність цього напряму пояснюється порівняно малими капіталовкладеннями у програму реконструкції збагачування фабрик.

Основними напрямами мінімізації витрачання газо-мазутного палива є:

- переведення пиловугільних котлів енергоблоків на проектне паливо, якість якого відповідає вимогам держстандарту;

- нові технології спалювання неякісного вугілля в топках з циркулючим киплячим паром;

- по вузлова реконструкція і модернізація пиловугільних котлів.

Наступним напрямком екологізації треба вважати створення вітчизняної бази енергетичного котлобудування на основі технологій горіння низькосортного вугілля, газотурбінних установок з внутрішньо циклічною газифікацією твердого палива.

Ще один напрям екологізації – створення безпечних атомних реакторів нового покоління, а також безпечне виведення з експлуатації АЕС, які відпрацювали свій строк, і захоронення радіоактивних відходів.

Проблеми екологізації електроенергетики України вже сьогодні вимагають комплексного підходу з боку держави і значних асигнувань. Необхідним є регіональний підхід до екологічного регулювання галузі.

Найважливішим завдання екологізації енергетики є подальший перехід на ресурсно- та енергозберігаючі технології, створення очисних споруд для зменшення характерного радіуса впливу забруднювачів на біоту при локальних антропогенних впливах електростанцій, а також – як ключовий момент збалансований розвиток суспільства в гармонії з вихованням природоохоронної свідомості, нового екологічного, формування якого є необхідним вже тепер, яким би складним воно не здалося. Адже це – шлях виходу з глобальної екологічної кризи [7 ст. 89].

5. Перспективи екологізаційного процесу розвитку продуктивних сил України

Входження України до ринкової економіки, нове реформування промислового комплексу переміщують акценти у системі передумов і факторів, які впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил. Україна належить до держав з високим рівнем негативних наслідків господарської діяльності. Тому проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів набувають першорядного значення, оскільки під їх безпосереднім впливом формується становище продуктивних сил.

Тут особливу увагу відграє роль скорочення площі сільськогосподарських угідь, що певною мірою негативно позначається на рівні виробництва сільськогосподарської продукції, особливо в зонах з великою густотою населення і високопродуктивними грунтами. Так, з 1 січня 1996 року до 1 січня 2001 року зміни в структурі земельного фонду України визначилися тим, що площа сільськогосподарських земель на 71,5 тис. га, сільськогосподарських угідь – на 25,9 тис. га. За 2000р. в цілому по Україні площа ріллі зменшилась (порівняно з 1996 р.) на 106,3 тис. га. Якщо розглядати цей показник у регіональному розрізі, то найбільшу частину ріллі втратила Чернігівська область (170,4 тис. га). Відповідно на Житомирській області втрачено 146,4 тис. га ріллі, по Сумській – 69,9 тис. га, Полтавській –65,1 тис. і Луганській – 50,5 тис. га. За обстежуваний період площа забудованих земель у межах населених пунктів України зросла на 77,7 тис. га.

Понад 2/2 сільськогосподарських угідь є схильними до ерозії. Різко підвищилася напруженість у водопостачанні. Ряд регіонів потерпає від екологічних лих (Донбас, Придніпров’я, Полісся, Закарпаття). Украй необхідною є нова “технологія ” прийняття господарських рішень з урахуванням всесвітньо-практичного досвіду навколишнього природного середовища.

Однак, якщо суспільство, інтенсивно нарощуючи виробництво, не змінює свого ставлення до природи, то вона неодмінно входить у сферу екологічної кризи. Остання, у свою чергу, спричиняє соціально-економічну кризу. Завдання всебічної гармонізації взаємин природи і суспільства постійно вимагає наукової розробки методів економічного прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил. Йдеться про те, що навколишнє природне середовище і економічний розвиток не є окремими проблемами – вони глибоко пов’язані на світовому рівні. Суспільне виробництво розглядається як складна динамічна система взаємозв’язку засобів, які переробляють компоненти природи, і персоналу, який обслуговує ці засоби як технологічний процес.

Екологізація технологічного розвитку виробництва є структурованим процесом, у межах якого можна виділити декілька альтернативних, взаємодоповнюючих напрямків. Кожний з них має свої межі та змінюється за часом під впливом природно-наукових передумов і соціально-економічних параметрів їх реалізації. В результаті формуються принципово нові виробничі технології, що базуються на структурних змінах предметів праці. Для таких технологій – на відміну від традиційних – характерними є вища ресурсовіддача і безвідходність. Це сприяє створенню передумов для формування екологічно чистого та ефективного виробництва. Його технології мають малу енергомісткість, достатню замкнутість і міцну взаємозалежність: відходи одного виду виробництва є сировиною для іншого. Такі групи взаємозв’язаних виробництв повинні замінити собою окремі галузі виробництва [6 ст. 65].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6