Курсовая работа: Створення та особливості функціонування вільних економічних зон в Україні
Джерело: Регіональні економічні зв'язки та вільні економічні зони/ за
ред. В.І. Макогона, В.І. Ляшенко, В.О. Кравченко. підручник. - донецьк:
альфа-прес, 2005. - 544 c.
Слід враховувати, що розмір території локалізації зони багатоваріантний,
залежить від місцерозташування, вибраного типу ВЕЗ, заявлених цілей тощо.
У відповідності з функціональною спрямованістю розрізняють: зовнішньоторговельні,
торговельно-виробничі, науково-технічні, туристичні (або
туристично-рекреаційні), банківсько-страхові (або оффшорні території) та
інформаційні зони. Ця класифікація, як і будь-яка інша, має значною мірою
схематичний характер, не охоплює всього різновиду рис та функціональних
особливостей, які в дійсності взаємовпливають, перетинаються та створюють у
поєднанні нові комбінації і структури.
Наведу детальну характеристику найважливіших з практичної точки зору
(застосування та розповсюдження) слідуючих типів ВЕЗ -зовнішньоторговельних,
торгово-виробничих (виробничих), науково-технічних,
туристично-рекреаційних, банківсько-страхових, оффшорних зон та територій.
Зовнішньоторговельні зони (ЗТЗ)- це вільні економічні зони, де товари іноземного
походження можуть зберігатися та обслуговуватися без сплати мита і митних
зборів або з їх відстроченням. Традиційно вони локалізуються на обмеженій
території, що має необхідну транспортно-складську інфраструктуру та сучасні
системи комунікації. Як правило, це крупні морські або річкові порти,
залізничні вузли, аеропорти, перетини магістральних доріг. Формуються вони
здебільшого як анклави, що не мають тісних економічних зв"язків з рештою
території приймаючої держави.
У класичній формі ЗТЗ є виключно комерційно-транспортними утвореннями та
обмежуються такими функціями: транспортне обслуговування, складування,
збереження та обробка товарів, спрямована на забезпечення доброякісного
зберігання, покращання зовнішнього оформлення та ін. Але зовнішньоторговельні
зони "класичної" форми, хоча й існують у світі, не є досить вагомим
утворенням серед ВЕЗ. Як правило, перевага надається виробничим операціям і
зонам, що концентрують на собі досить широкий спектр функцій.
У традиційному розумінні зовнішньоторговельна зона являє собою частину
території приймаючої держави, де товари Іноземного походження можуть
зберігатися, продаватися, купуватися без сплати звичайних митних зборів або з
їх відстроченням, тобто з точки зору митного режиму знаходяться поза межами державних
митних кордонів.
До ЗТЗ, як правило, відносять вільні митні, експортно-імпортні,
транзитні, зони франко, безмитні зони, а також в окремих випадках -зони
прикордонної торгівлі.
Зона франко - це
територія, на якій зберігаються та продаються товари, що ввезені на територію
приймаючої країни або вивезені з неї, і такі, що прямують транзитом, та яка має
спеціальний пільговий режим здійснення зовнішньоторговельних операцій. У зоні
франко компанії, що займаються експортом та імпортом, мають право безперешкодно
ввозити та вивозити товари, їх перевантажувати, складувати (як правило,
терміном до 1 року без сплати податків), покращувати споживчі властивості,
сортувати, розфасовувати, переупаковувати, продавати оптом і в роздріб,
маркувати, займатися виставочною діяльністю, здійснювати ремонт та інше
необхідне обслуговування транспортних засобів.
Існують відмінності між поняттями "порто-франко", "зона
франко", "пункт франко", які об'єднуються в загальне поняття
зовнішньоторговельної зони.
Поняття "порто-франко" найчастіше використовують у
випадках, коли пільговий режим ЗТЗ розповсюджується на всю або більшу частину
території порту (морського, річкового), на базі якого засновано зону.
"Пункт франко" - це частина території порту, що визначена як безмитна зона та належить до
загальної структури порту, який зонального статусу не має.
Поняття "порто-франко" в процесі історичного розвитку вийшло за
змістовні рамки "вільної гавані" щодо крупних портів. У сучасному
розумінні ЗТЗ має властиві їй характеристики спеціального митного режиму і може
створюватися на базі крупних транспортних вузлів, перевалочних пунктів, поблизу
магістральних доріг.
Транзитні зони є елементом загальної структури ЗТЗ та представляють митні
анклави, що обслуговують переважно транзитну торгівлю.
Безмитні магазини (duty & tax free shop) - це локальна ВЕЗ у формі
підприємства роздрібної торгівлі, що розташоване на території міжнародних
транспортних засобів (порти, аеропорти, митні пункти, прикордонні переходи
тощо) та діє екстериторіально (тобто поза межами митних кордонів і режимів).
Крім того, існують зони прикордонної безмитної торгівлі, для яких
передбачено стимулювання операцій товарообміну на рівні місцевих
товаровиробників і торгових організацій, що дозволяє розширити асортимент товарів
та прискорити оборот капіталу. Юридичним підгрунтям для створення подібних зон
є взаємна (дво-або багатостороння) угода про безмитну торгівлю, тобто фактично
про формувань "спільного ринку" на локальному (регіональному) рівні.
Розділ ІІ. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В
УКРАЇНІ
2.1. Види
економічних зон в Україні.
На
території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони
різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні
зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони,
туристське - рекреаційні, страхові, банківські тощо.
Статус
і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона
створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого
закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.
Загальновідомо, що на початку ринкових і структурних перетворень у
народному господарстві України ініціатива щодо створення нових територіальних
формувань у вигляді СЕЗ належала Закарпатській, Одеській, Чернівецькій,
Харківській, Дніпропетровській областям та Автономній Республіці Крим. Але на
першому етапі створення таких зон відкладалося через відсутність відповідної
законодавчої бази, затвердженої концепції державної регіональної політики та
програми розбудови в Україні спеціальних (вільних) економічних зон. Отже, на
жаль, ініціатива регіонів не діставала дійової підтримки Уряду.
Етапними у справі формування СЕЗ у нашій державі стали 1992 p., коли
було прийнято Закон України «Про загальні засади створення та функціонування
спеціальних (вільних) економічних зон», і 1994 p. — рік
затвердження Кабінетом Міністрів України Концепції створення спеціальних
(вільних) економічних зон.
Законом визначено поняття «спеціальної (вільної) економічної зони» як
частини території України, на якій встановлюється і діє спеціальний правовий
режим економічної діяльності, та порядок застосування відповідного чинного
законодавства України. Узагальнене поняття «СЕЗ» доповнено переліком зон різних
типів: митних, комплексних виробничих, туристично-рекреаційних, страхових,
банківських. Було законодавче вирішено організаційні питання, і в тому числі —
щодо кількості та характеру засновницьких документів, системи управління,
державних гарантій інвесторам та інших норм, які застосовуються при створенні
та функціонуванні СЕЗ. Закон ставить за мету залучення іноземних інвестицій,
активізацію спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності,
впровадження нових технологій і ринкових методів господарювання, поліпшення
використання всіх видів ресурсів.
Перелік спеціальних (вільних)
економічних зон (СЕЗ) в Україні [19]
Спеціальні (вільні)
економічні зони
"Азов" (м.
Маріуполь)
"Донецьк"
"Закарпаття"
"Інтерпорт Ковель"
(Волинська область)
"Курортополіс
Трускавець" (Львівська область)
"Миколаїв"
(Миколаївська область)
"Порто-франко" (м.
Одеса)
"Порт Крим"
(Автономна Республіка Крим)
"Рені" (Одеська
область)
"Сиваш" (Автономна
Республіка Крим)
"Славутич"
(Київська область)
"Яворів"
Львівська область
Географічне положення України надзвичайно сприятливе щодо
розвитку міжнародних економічних відносин і спільного підприємництва.
2.2.
ВЕЗ Донецької області
Зараз в Донецькій обл. існують 2
спеціальні економічні зони “Донецьк” і “Азов”. Строк їх дії – 60 років у межах
таких територій:
–
спеціальна
економічна зона “Донецьк” знаходиться на півдні міста Донецька і займає площу
466 гектарів;
–
спеціальна
економічна зона “Азов” знаходиться на півдні міста Маріуполя Донецької області
і займає площу 314,8 гектара.
Спеціальні економічні зони “Донецьк”
і “Азов” не включаються до територій пріоритетного розвитку. В спеціальних
економічних зонах “Донецьк” буде створене сучасне наукомістке підприємство з
виробництва товарів на експорт і постачання на внутрішній ринок. СЕЗ “Азов”
створена у найсприятливіших умовах для розміщення зовнішньоторговельної зони, в
якій будуть здійснюватися операції з обслуговування транспортних вантажів,
торгівля, виробництво товарів на експорт.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 |