Курсовая работа: Самооцінка особистості та її розвиток
Розвиток пам'яті
Прогресивних змін зазнають усі процеси пам'яті: запам'ятовування,
заучування, відтворення, пригадування, впізнавання. Розвиток пам'яті
відбувається у тісному взаємозв'язку із розвитком мовлення та мисленняПровідною
в перебігу процесів запам'ятовування і відтворення стає розумова діяльність,
здійснювана мовними засобами. її роль виявляється у розвитку свідомої
цілеспрямованості запам'ятовування, у зростанні його продуктивності щодо
абстрактних суджень і понять, виражених у словесній формі. Досліди Фарапонова
доводять, що підлітки краще засвоюють словесний матеріал, ніж наочний. {
Підлітки успішно вдаються до комбінованих прийомів
запам'ятовування, свідомо чергуючи розуміння і запам'ятовування. Вони також
використовують такий прийом запам'ятовування і відтворення як складання плану,
користування яким є показником вищого рівня функціонування пам'яті. Помітно
зростає роль змістовних зв'язків при заучуванні матеріалу.
Зазнають змін і способи пригадування, зокрема за допомогою
письмового плану, який допомагає обдумати, аналізувати, оживляти потрібні
асоціації.
Ріст довільності запам'ятовування, керованого метою запам'ятати,
зберегти, щоб потім пригадати, відтворити, є характерним для розвитку пам'яті
підлітка. Особливо зростає значення словесно – логічної пам'яті.
Розвиток мислення.
Мислення в підлітковому віці пронизує процеси уваги, сприймання,
пам'яті, підвищується його роль у мовних актах, уяві, емоційному житті учнів.
Однією із рис підлітків є критицизм, тобто несприйняття на віру
пояснень вчителя, батьків. Вони намагаються знайти докази, які заперечують та,
що їм говорять. Це свідчить про посилення мислительної активності.
Проходить дальше вдосконалення процесів порівняння об'єктів, їх
аналізу і синтезу, абстрагування їх істотних ознак, узагальнення, утворення
понять та оперування ними. Мислення з конкретно – понятійного поступово стає
абстрактно – понятійним, розвивається здатність конкретизувати абстрактні поняття,
розкривати їх зміст у конкретних образах, уявленняхПровідною в перебігу
процесів запам'ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана
мовними засобами. її роль виявляється у розвитку свідомої цілеспрямованості
запам'ятовування, у зростанні його продуктивності щодо абстрактних суджень і
понять, виражених у словесній формі. Досліди Фарапонова доводять, що підлітки
краще засвоюють словесний матеріал, ніж наочний.,
Підлітки успішно вдаються до комбінованих прийомів
запам'ятовування, свідомо чергуючи розуміння і запам'ятовування. Вони також
використовують такий прийом запам'ятовування і відтворення як складання плану,
користування яким є показником вищого рівня функціонування пам'яті. Помітно
зростає роль змістовних зв'язків при заучуванні матеріалу.
Зазнають змін і способи пригадування, зокрема за допомогою
письмового плану, який допомагає обдумати, аналізувати, оживляти потрібні
асоціації.
Ріст довільності запам'ятовування, керованого метою запам'ятати,
зберегти, щоб потім пригадати, відтворити, є характерним для розвитку пам'яті
підлітка. Особливо зростає значення словесно – логічної пам'яті.
Розвиток мислення.
Мислення в підлітковому віці пронизує процеси уваги, сприймання,
пам'яті, підвищується його роль у мовних актах, уяві, емоційному житті учнів.
Однією із рис підлітків є критицизм, тобто несприйняття на віру
пояснень вчителя, батьків. Вони намагаються знайти докази, які заперечують та,
що їм говорять. Це свідчить про посилення мислительної активності.
Проходить дальше вдосконалення процесів порівняння об'єктів, їх
аналізу і синтезу, абстрагування їх істотних ознак, узагальнення, утворення
понять та оперування ними. Мислення з конкретно – понятійного поступово стає
абстрактно – понятійним, розвивається здатність конкретизувати абстрактні поняття,
розкривати їх зміст у конкретних образах, уявленняхРозвиваються міркування та умовисновки.
У підлітковому віці поступово формуються такі якості мислення, як:
•
послідовність,
•
гнучкість,
•
точність,
•
самостійність,
•
критичністРозвиток мовлення.
Вдосконалюється вміння користуватись мовленням як засобом
спілкування.
Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразної мови, до
крилатих слів, метафор. Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження.
Вони стають чутливими до краси художнього словесного опису. Виникає потяг до
писання віршів.
Характерне оволодіння складними конструкціями підрядних і
супідрядних речень із вживанням різних сполучників, дієприкметників та
прикметникових зворотів. Кількісно зростає активний словник, підвищується
рівень оволодіння значеннями слів.
Підлітки оволодівають читанням «про себе», що підвищує
продуктивність розуміння, сприяє розвитку внутрішнього мовлення. Рубінштейн
вказував, що мовлення стає контекстним, все менше пов'язаним із конкретною
ситуацією.
Старші підлітки успішно використовують засоби зв'язаності,
використовують інтонаційні засоби, повністю оволодіти правильною вимовою слів.
2.3
Формування особистості підлітка і умови її розвитку. Його самооцінка
Ринкові
перетворення в Україні об'єктивно пов'язані з активізацією діяльності,
усвідомленням кожною людиною себе як особистості, формуванням у неї таких
трудових і підприємницьких концепцій, які в найбільшій мірі сприяли б її
самореалізації і досягненню поставлених цілей. Розширення знань, підвищення кваліфікації,
професійна мобільність розвиток особистості стають важливими умовами
екологічного і соціального прогресу суспільства.
Розвиток особистості – це
такі зміни, внаслідок яких індивід здатний ставити і вирішувати все більш
складні конкретні завдання. У процесі реалізації цих завдань розвиваються
здібності людини, нарощується творчий потенціал і з'являються можливості
постановки і розв'язання нових завдань. Конституційне забезпечення прав і
свобод людини, економічні перетворення в Україні виступають факторами
формування нового типу особистості, заінтересованої в прогресивних тенденціях
розвитку суспільства, результатах своєї діяльності, з активною життєвою
позицією. Організація трудової діяльності на сучасному етапі повинна базуватися
на врахуванні не окремих ізольованих властивостей працівника, а цілісної
структури його особистості.
Особистість є складним феноменом, про що свідчить наявність
величезної кількості визначень цього поняття і майже півсотні теорій
особистості. Основними атрибутами особистості вважаються її риси, якості,
властивості та форми поведінки. У свою чергу форми поведінки визначаються
взаємодією внутрішніх суб'єктивно – психологічних властивостей особистості і
зовнішніх факторів – соціальне оточення, особливості ситуації, в яких перебуває
особистість. Такий підхід до особистості реалізований інтеракціоністських
теоріях. На відміну від них, психодинамічні теорії пояснюють поведінку
особистості її психологічними характеристиками, а соціодинамічні – основною
детермінантою поведінки вважають зовнішні ситуації.
Згідно з визначенням Г. Олпорта, особистість – це
індивідуально своєрідна сукупність психофізіологічних систем – рис особистості,
які формуються прижиттєво і якими визначаються своєрідні для даної людини
мислення та поведінка. Г. Олпорт вважав особистість відкритою системою,
розвиток якої відбувається у взаємодії з іншими людьми, і цей розвиток є формою
існування особистості. У. Мейшел розробив концепцію, згідно з якою
особистісними факторами, що разом з ситуацією визначають поведінку людини, є:
·
здатність самостійно діяти
незалежно від ситуації;
·
когнітивні стратегії – способи
сприйняття і оцінки ситуації, вибору форм поведінки в ній;
·
очікування – оцінка можливих
наслідків тих чи інших поступків у даній ситуації;
·
цінності – те, що має для
людини значення і сенс;
·
плани поведінки та способи
її суб'єктивної регуляції.
Згідно з концепцією українського психолога Г.С. Костюка,
індивід стає суспільною істотою, особистістю по мірі того, як у нього
формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних
властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні
функції. Об'єктивна соціальна сутність особистості реалізується суб'єктивними
психічними засобами. Психічні властивості особистості перебувають у складній
залежності і взаємозв'язках з її діяльністю. Якості особистості в процесі
діяльності зазнають змін і стають компонентами структури особистості, тобто
стійкої і динамічної системи психічних властивостей.
Отже, поняття «особистість» включає в себе характеристику людини з
позицій її суспільної діяльності і тих провідних мотивів, якими вона керується
у своїх вчинках.
Особистість – це людина
як носій свідомості, тобто суб'єкт пізнання, переживання, відношення і
активного перетворення навколишнього світу. Суть особистості визначається її
ставленням до навколишнього світу, суспільного буття, інших людей і самої себе.
Способом існування особистості є її розвиток, а діяльність, у тому числі й
трудова, – важливим фактором цього розвитку. Це означає, що особистість
проявляється і розвивається в діяльності.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6 |
