Курсовая работа: Регіональний розвиток соціальної інфраструктури України
Висновки
У нашій курсовій роботі на
підставі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне
розв’язання актуального
науково-практичного завдання, яке полягає в удосконаленні просторової
організації та системи управління соціальною інфраструктурою в умовах
економічних трансформацій в Україні. Основні результати і висновки, що
випливають з даного дослідження, можна згрупувати наступним чином.
1. Розглянувши та узагальнивши
вітчизняний і зарубіжний досвід щодо сутності поняття соціальної
інфраструктури, необхідно зазначити, що:
·
соціальна інфраструктура – це сукупність певних сфер діяльності, функціонування
яких спрямовано на задоволення особистих потреб населення, забезпечення його
життєдіяльності та гармонійного розвитку кожної людини;
·
велика кількість сфер діяльності, якими
представлена соціальна інфраструктура, спонукає до поділу її на види:
побутово-економічну, соціально-економічну, освітньо-економічну та
оздоровчо-економічну, що об’єднують
сфери діяльності за функціональним призначенням.
2. Проведене дослідження дає
можливість чітко визначити роль та значення соціальної інфраструктури в
транзитивній та ринковій економіці, які полягають в тому, що:
·
соціальна інфраструктура впливає на виробництво
через одну з основних частин продуктивних сил України – людину;
·
розвиток соціальної інфраструктури створює
передумови для економії часу і, як результат, сприяє підвищенню продуктивності
праці;
·
рівень розвитку соціальної інфраструктури
впливає на умови життя і на структуру використання вільного часу.
3. Ефективність та економічна доцільність
територіальної організації соціальної інфраструктури можливі лише при
врахуванні сукупності факторів, які впливають на зосередження об’єктів, їх груп і сфер діяльності. Всю
сукупність факторів можна поділити на 4 категорії: соціально-економічні, що
охоплюють рівень економічного розвитку регіону; соціально-демографічні, які
включають чисельність населення, його розміщення та забезпечення виробництва
трудовими ресурсами; природно-географічні, що характеризують кількісний та
якісний склад об’єктів,
умови їх експлуатації та використання; техніко-економічні фактори включають
науково-технічний прогрес, форми суспільної організації виробництва тощо. Крім
цього, специфічним та одним
із головних факторів, що впливає на розвиток і розміщення соціальної
інфраструктури, є виробнича інфраструктура.
4. Дослідження розвитку та розміщення
соціальної інфраструктури спирається на врахування закономірностей і принципів,
які втілюються в життя на основі конкретних факторів. Водночас для
обґрунтування напрямів удосконалення розвитку і розміщення сфер соціальної
інфраструктури також необхідно врахувати цілий ряд чинників, зокрема
економічних, демографічних, екологічних і соціальних.
5. Аналіз динаміки
соціально-економічного розвитку України з 1990 р. по 2004 р. дозволяє
виділити два основні етапи, що відрізняються чинниками, тенденціями та
проблемами розвитку:
·
1990-2000 рр. – період досить тривалої економічної кризи. Основними ознаками цього
етапу було різке зниження життєвого рівня населення, зростання чисельності
безробітних і масове поширення прихованого безробіття, значне скорочення об’єктів соціальної інфраструктури тощо.
Глибокою економічною кризою були охоплені всі регіони України;
·
2000-2004 рр. – період економічного зростання. На даному етапі економічний та
соціальний розвиток регіонів України характеризується поліпшенням соціальних
параметрів.
6. Динаміка економічного розвитку
регіонів визначається станом і тенденціями макроекономічних процесів у країні,
зокрема, труднощами ринкових трансформаційних процесів. Запропонована методика
комплексної оцінки розвитку соціальної інфраструктури дозволяє відображати
особливості соціального розвитку території як за окремими показниками, так і
комплексом елементів соціальної інфраструктури. Вона дає можливість розподілити
всі регіони за рівнем розвитку соціальної інфраструктури. У відповідності з
розрахунками нормовано-інтегрального показника розвитку соціальної
інфраструктури в регіонах встановлено, що достатній показник розвитку
соціальної інфраструктури є лише в південно-східній частині України та центрі.
7. Обґрунтовано основні принципи
просторової організації та управління соціальною інфраструктурою регіону,
врахування яких дозволяє підвищити рівень впорядкованості системи, що пов’язано в першу чергу
з уточненням номенклатури елементів, взаємозв’язків і взаємодоповнень між ними.
8. Важливою характеристикою в
територіальній організації соціальної інфраструктури є її територіальна
доступність. Остання фактично виступає критерієм оптимальності розміщення об’єктів соціальної
інфраструктури та ефективності їх територіальної організації. Загалом, у
соціальній інфраструктурі середній радіус доступності в 2004 р. складав
5,7 км. При збереженні існуючих тенденцій він поступово зростатиме і в
2015 р. досягне позначки 6,3 км.
9. Суттєве місце в дисертаційній
роботі відведено визначенню перспектив розвитку соціальної інфраструктури та
забезпеченню оптимального розміщення її об’єктів. Застосування методів
експертних оцінок і моделювання дозволило визначити перспективні потреби в об’єктах соціального
призначення на період до 2020 р. в регіональному розрізі.
Список літературних джерел
1.
Андрощук Г.А. Рынки технологий: проблемы
лицензионного обмена// Стратегія економічного розвитку України. –
2007. - №7.
2.
Ващенко Н.П. Участь України та Угорщини в
європейських науково-технічних програмах і проектах // Вісн.
КНТЕУ. – 2007. - №2. – С.11-16.
3.
Виноградов О.В. Система здравохранения США. Полезные
предложения для государственного управления в Украине //
Економіка держави. – 2007. – №9. – С.43-47.
4.
Голуб В. Банківська діяльність на роздрібному ринку:
сутність, основні положення й поняття // Вісн. КНТЕУ. –
2007. - №2. – С.58-66.
5.
Ільїн С.В. Стратегія розвитку соціальної сфери
великого промислового міста // Вісн. Дон ДУЕТ. Сер. Екон.
Науки. – 2007. - №3(35). – С.36-45.
6.
Корнійчук В.В. Освіта в географічному вимірі //
Матер. III Всеукр.наук. – практ. Конф. «Суспільно-географічні проблеми розвитку
продуктивних сил України»(15-19.07.07). – Х.:2007. – С.78-79.
7.
Мельниченко т.ю. Сучасні фактори територіальної
організації вищої освіти України // Україн. географ. журн. – 2003. - №3. –
С.156-163.
8.
Соціальний розвиток України: сучасні трансформації
та перспективи / С.І. Бандур, Т.А. Заєць, В.І. Куценко та ін. // За заг. Ред..
Б.М. Данилишина. – 2-ге вид. допов. і переробл. – Черкаси: Брама-Україна, 2006.
– 620с.
9.
Харазішвілі Ю. Оцінка ефективності соціально-
економічного розвитку регіонів України // Економіка України. – 2007. - №2. –
С.55.
10.
www.ukr.stats.gov.ua
11.
www.ukrcenter.com.ua
12.
www.kontrakty.com.ua
13.
www.economy.stats.ua
Додаток А
Рис. 1 - Динаміка середньомісячної заробітної плати за
місяць (в розрахунку на
одного штатного працівника, грн)
Додаток Б
Рис. 2 - Індекси реальної заробітної плати, у % до
відповідного періоду попереднього року
Додаток В
Рис. 3 - Індекси реальної заробітної
плати за регіонами у 2009 році, січень-квітень 2009 у % до відповідного періоду
попереднього року
Додаток Г
Рис. 4 - Територіальні відмінності величини радіусу доступності
об’єктів соціальної
інфраструктури, 2004 р.
|
