Курсовая работа: Паралінгвістичний аспект у творах сучасних драматургів

Постійні розмови по телефону, поглядування на годинник передають стурбованість персонажа власними проблемами, попри те, що він щиро намагається допомогти студентці розібратися в її труднощах:

John. … Look I going to meet you there… (He checks his watch.) Is the realtor there? All rignt, tell her to show you the basement again… [35,1623].

Образ студентки відкриває перед нами розгублену, невпевнену в собі дівчину, яка вважає себе дурною та стверджує, що нічого не розуміє. Це випливає не лише з її власних слів, а й з її паралінгвістиної комунікативної поведінки. Протягом всієї розмови з викладачем вона, боячись висловлювати свої власні судження та думки, які вважає неправильними, час від часу заглядає у записник, де занотовані розумні думки, законспектовані наукові праці:

Carol. Any of it. What you’re trying to say. When you talk about…

John. … yes…? (She consult her notes.) [35, 1626].

У цій п’єсі, попри невелику кількість авторських вказівок на пара лінгвістичну поведінку персонажів, створюється досить повна картина їх комунікації за рахунок ефективного використання поодиноких паралінгвістичних засобів: пауз, характерних жестів. Слід відзначити також використання графем (виділення слід курсивом, великими літерами), яке несе в собі паралінгвістичне навантаження та передає інтонаційні та тонові особливості мовлення персонажів.

П’єса Тіни Хоув "Painting Churches" значно відрізняється від попередніх п’єс як за кількістю персонажів (чотири дійові особи), так і за обсягом. Якщо попередні п’єси становили собою довгий діалог, то це вже повноцінний драматичний текст з різноманітними діалогами та полілогами. Детально проробленими автором є комунікативна поведінка персонажів, як на вербальному так і на поза вербальному рівні. Особливості інтонації, тональність реплік передаються за допомогою різноманітних графем: виділення слів та цілих речень великими літерами, уживання відповідних пунктуаційних знаків (багатокрапка, знаки оклику та питання).Особливо слід відзначити передачу викриків за допомогою передачі розкотистих звуків кількома однаковими літерами:

Fanny. (Picks up a coffee pot): God, this is good-looking! I’d forgotten how handsome Mama’s old silver was! It’s probably worth a fortune. It certainly weigns enough! (Calling) GARRRRRRRRRRRRRRRRRRRD-NERRRRRRRRRRRR? [35,1526].

Авторські ремарки у цьому драматичному тексті численні та різноманітні. Вони передають як різні дії персонажів так і паралінгвістичний компонент їх мовлення. Так, автор відзначає специфічні характеристики різних висловів героїв:

·        вимовляння пошепки:

Fanny (In a whisper): My hat. Guess how much does it cost. [35,1528]

У даному прикладі вимовляння пошепки пов’язане з атмосферою таємничості, адже героїня повідомляє свій секрет, яким би маленьким та смішним він не був, а саме – вартість її нової шляпки.

·        тон переможниці (в якому поєднується радість, задоволення, відчуття перемоги над чоловіком):

Fanny (Triumphant): No, eighty-five cents. [35, 1529].

·        розчарування (від необхідності визнати власну неправоту):

Fanny (Chagrined): Lily Dache. [35, 1529].

Окремі вказівки на поза вербальні фактори створюють комічний ефект. Так, зазначення того, що персонажі розмовляють з повним ротом їжі надає їх розмові комічності:

Fanny (Mouth full): Oh, darling, that’s wonderful. We’re so happy for you!

Gardner (Mouth full): No one deserves it more, no one deserves it more! [35, 1533].

Загалом слід сказати, що в даній п’єсі вдало використовується пара лінгвістичні засоби для розкриття образів членів родини та їх взаємовідносин. Завдяки поєднанню вербальних та невербальних засобів створюється ефект повноцінного комунікативного акту, персонажі постають у всій своїй яскравості, як живі люди. Діалоги та полілоги напружені, емоційні і барвисті.

Аналіз використання паралінгвістичних засобів у чотирьох п’єсах сучасних американських авторів демонструє широкій спектр авторських підходів до їх вживляння в тканину тексту: від поодинокого вживання окремих ремарок, що вказують на невербальні компоненти комунікації, до розгорнення повноцінної картини спілкування з включенням як вербальних, так і невербальних засобів.

Висновки

У даному дослідження було проведено аналіз окремих творів сучасної американської драматургії з точки зору відображення в них паралінгвістичного компоненту комунікації.

У драматичному тексті паралінгвістичний аспект комунікації може бути виражений двома шляхами: окремі пара лінгвістичні засоби, зокрема реалізовані графемами, включаються безпосередньо до тексту реплік персонажів. Проте переважна більшість паралінгвістичних засобів комунікації виявляється через авторські ремарки. саме аналізу авторських ремарок як вираження пара лінгвістичної поведінки персонажів ми приділили основну увагу.

Було виявлено, що паралінгвістичні засоби використовуються різними авторами з різною інтенсивністю. Попри те, що паралінгвістичний компонент спілкування, який виявляється в драматичному тексті за допомогою авторських ремарок та графем, має величезний потенціал щодо розкриття образу персонажів, деякі автори (Девід Івс, Мартін Докері) використовують його дуже обмежено. У такому випадку при читанні тексту не створюється цілісної картини комунікативного акту, а тому читач має домислювати міміку, жести та фонаційні характеристики мовлення персонажів. У випадку сценічного втілення на режисера та акторів повністю покладається відповідальність розробити паралінгвістичний компонент спілкування, щоб зробити персонажів "живими", надати їх комунікації повноцінності.

Окремі автори, зокрема Тіна Хоув, продовжують традиції драматургії 19 століття та частково 20 століття щодо детальності розробки паралінгвістичного плану комунікативної поведінки персонажів. У її п’єсі "Painting Churches" детально пророблена мовленнєва поведінка кожного персонажа, авторські ремарки вказують на специфічні характеристики комунікації: визначені фонаційні параметри мовлення (гучність, паузи, темп мовлення), особливості вимови (розтягування слів), розкрито кінесику кожного образу (характерні жести, рухи).

Таким, чином, можна зробити висновок, що при вдалому використанні авторських ремарок, які репрезентують пара лінгвістичну поведінку персонажів в процесі комунікації, автор може досягнути більш повного розкриття образу персонажу, подати свою трактову сценічного втілення п’єси. Проте слід враховувати тісний зв’язок між вербальними та невербальними засобами в процесі спілкування та відповідним чином забезпечувати їх відповідність одне одному (або у разі художньої необхідності – невідповідності). Як бачимо на прикладі останньої п’єси, вдале застосування авторських ремарок на позначення рухів, жестів, міміки, фонаційних характеристик мовлення персонажів сприяє створенню повноцінної картини комунікативного акту, яким по суті є вся тканина драматичного твору.

Література

1.         Аданакова В.И. Лингвостилистическое функционирование слов, означающих паралингвистические явления (жест, мимику) в художественном тексте // Художественный текст: структура и семантика. – Красноярск, 1987.

2.         Акишина А.А., Кано Х. Акишина Т.Е. Жесты и мимика в русской речи. Лингвострановедческий словарь. – М., 1991.

3.         Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К., 2004.

4.         Богданов В.В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении // Языковое общение. – Калинин, 1987.

5.         Бродецкий А.Я. Внеречевое общение в жизни и в искусстве: азбука молчания. – М., 2000.

6.         Гленн Вилсон Язык жестов. – СПб., 2000.

7.         Гордон Уэйнрайт Язык тела. – М., 1999.

8.         Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. – М., 1980.

9.         Горелов И.Н. Паралингвистика; прикладной и концептуальный аспекты //Национально-культурная специфика речевого поведения. – М., 1977.

10.       Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения. – М., 1998.

11.       Козинцев А.Г. Смех, плач, зевота: психология чувств или этология общения? // Этология человека на пороге 21 века : новые данные и старые проблемы. – М., 1999.

12.       Колшанский Г.В. Паралингвистика. – М., 1974.

13.       Конецкая В.П. Сопоставление невербальных средств коммуникации как национально-культурных и социальных компонентов речевого поведения//Тезисы ГУ международного Симпозиума по лингвострано-ведению. – М., 1994.

14.       Конецкая В.П. Социология коммуникации. – М., 1997.

15.       Красшентова Е.В. Жест и структура высказывания в разговорной речи//Русская разговорная речь. – М., 1983.

16.       Крейдлин Г.Е. Механизмы взаимодействия невербальных и вербальных единиц в диалоге: Жестовые ударения // Диалог : междунар. конф. – М., 2006.

17.       Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: язык тела и естественный язык. – М., 2004.

18.       Крейдлин Г.Е. Невербальный контроль в диалоге: единицы, модели, правила // Диалог: междунар. конф. – М., 2005.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6