Курсовая работа: Інноваційні процеси на підприємстві
Курсовая работа: Інноваційні процеси на підприємстві
Міністерство
освіти і науки України
Вінницький
національний технічний університет
Інститут радіотехніки, зв’язку
і приладобудування
Факультет
радіотехніки і телекомунікацій
Кафедра
ЕПОВ
Курсова
робота
на
тему: Інноваційні процеси на підприємстві
з
дисципліни Економіка підприємства
2010
Вступ
Економіка
підприємства як конкретна галузь економічної науки й навчальна дисципліна
базується на пізнанні та свідомому використанні економічних законів і
закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва. Саме
виявлення конкретних форм прояву цих законів і закономірностей у господарській
діяльності підприємства правомірно вважається загальним предметом згаданої
дисципліни. Предмет “економіка підприємства” включає вивчення: теорії та
практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів
господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу;
взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності
господарсько-комерційної діяльності підприємства.
“Економіка
підприємства” має визначену логіку побудови і цілком конкретний зміст. За
ринкових умов господарювання вона, мусить включати такі розділи: перший –
підприємство в сучасній системі господарювання (підприємство як суб’єкт
господарювання; основи підприємницької діяльності; управління підприємствами);
другий – ресурсне забезпечення діяльності підприємств (персонал; капітал і
виробничі фонди; нематеріальні ресурси та активи; оборотні кошти підприємства;
інвестиційні ресурси); третій – технічна, організація і планування виробництва
(інноваційні процеси; техніко-технологічна база виробництва; організація
виробництва; виробнича й соціальна інфраструктури; регулювання, прогнозування і
планування діяльності); четвертий – результати та ефективність
виробництва(виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції;
продуктивність, мотивація та оплата праці; витрати й ціни на продукцію;
фінансово-економічні результати та ефективність діяльності); п’ятий –
антикризова система господарювання (економічна безпека підприємства; реструктуризація
і санація підприємств та організацій; банкрутство та ліквідація підприємства).
1. Теоретичне питання
Інноваційні
процеси на підприємстві
Всю сукупність
процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного
господарства, можна умовно поділити на дві групи — традиційні і інноваційні.
Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного
господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на
якісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і
розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно
зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у
виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори
практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та
інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових
рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних
методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень
складають зміст так званих інноваційних процесів.
В узвичаєному
розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній
виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих
у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних
процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається
нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а
завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни.
Технічні новини і
нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх
виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних
матеріалів).
Організаційні нововведення
охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та
інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами
науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної
праці).
Економічні —
методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій
прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати
праці, оцінки результатів діяльності. Соціальні — різні форми активізації людського
чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу
чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності;
поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона
здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних
умов життя.).
Юридичні — нові і
змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і
регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.
За масштабністю і
ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва
усі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі,
окремі) та глобальні (великомасштабні).
Якщо локальні
новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері
діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на
ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є
революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати
організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати
суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.
Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує
порівняно тісний взаємозв'язок.
Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно
призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах,
а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх
розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень.
Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний
розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на
власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти. Усі локальні
і особливо глобальні нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати
максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони
використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший
за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності
підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші
нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових
технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних
та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств
свідчать такі приклади.
Досвід експлуатації
гнучких автоматизованих виробництв показує істотні переваги порівняно з
технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у
розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати — більш як
на 80%, виробнича площа — на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у
5-6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на
економіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвейерні лінії, які у
порівнянні з традиційними знаряддями праці залежно від складності
виготовлюваних деталей забезпечують: підвищення продуктивності праці у 4-10
разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі- 2-2.5 раза; скорочення
тривалості циклу виготовлення — 15-20, а обсягу транспортування виробів — 25-30
разів.
Помітно посилюється
вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й
на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної уваги конструкторів нової техніки
до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним
є завдання екологізації виробництва на підприємствах. За результатами
соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази
забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації
промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у
півтора раза, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової
металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні
прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних
витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування
існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими
електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може
задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній
кислоті.
Потенційні
можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все
науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними
результатами.
Чим
цілеспрямованіше і ефективніше використовуються новітні досягнення науки і
техніки, що є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше
вирішуються кінцеві і пріоритетні (по відношенню до виробничих) соціальні
завдання життєдіяльності суспільства.
Науково-технічний
прогресс (НТП) в буквальному розумінні означає безперервний вваємообумовлений процес
розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному значенні — це постійний
процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів
виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.
Спираючись на
суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити
характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП,
а по кожному з них — пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 |