Дипломная работа: Соціальна робота з людьми похилого віку
Дипломная работа: Соціальна робота з людьми похилого віку
Соціальна
робота
Соціальна
робота з людьми похилого віку
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................... |
3 |
РОЗДІЛ I |
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ
ПОХИЛОГО ВІКУ …………………………..……………… |
6 |
1.1. |
Проблеми людей похилого віку…………………………….. |
6 |
1.1.1 |
Зміна соціального статусу літньої
людини і зв'язані з цим психологічні проблеми…………………………………… |
9 |
1.1.2 |
Психологічний розвиток та
особливості особистості в похилому віці. ……………………………………………… |
14 |
1.2 |
Основні задачі і професійні
обов'язки соціального працівника…………………………………………………… |
19 |
1.2.1. |
Етичні принципи спілкування соціального працівника….. |
23 |
1.3 |
Поняття і сутність соціальної
геронтології ……………….. |
26 |
1.4 |
Законодавчі основи забезпечення
життєдіяльності осіб похилого віку ………………………..…………………….. |
31 |
РОЗДІЛ II |
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ……………..….. |
35 |
2.1. |
Обов'язкове державне пенсійне
соціальне страхування |
39 |
2.2. |
Надання медико-соціальної допомоги
особам похилого віку………………………………………………………….. |
49 |
2.3. |
Утримання та обслуговування непрацездатних людей
похилого віку………………………………………………… |
63 |
ВИСНОВКИ................................................................................................….. |
67 |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….….. |
69 |
ВСТУП
Проблеми соціальної
роботи зі старими людьми в даний час знаходяться в центрі уваги багатьох
соціальних інститутів, соціальних і дослідницьких програм, спрямованих на
забезпечення прийнятного рівня життя літніх і старих людей.
До кінця XX
століття демографічна ситуація в корені змінилася: вікова структура населення
більшості країн світу, у тому числі і в Украіні, нагадує вже не стільки
піраміду, скільки колону, що характеризується щодо малою чисельністю дітей,
осіб молодого і зрілого віку і щодо високою чисельністю осіб старших вікових
груп.
Для соціальної ж
сфери головним є той факт, що серед старих людей виявляється тенденція до
повільно наростаючих хворобливих патологічних процесів, що приймають хронічний
плин і важко піддається лікуванню. Якщо взяти до уваги, що з 40 - 45 років уже
відбувається "нагромадження" хвороб, то зрозуміло, чому так багато
серед дуже старих людей осіб, не здатних навіть до самого елементарного
самообслуговування.
Обтяжуючими
виявилися і результати клініко-епідеміологічних досліджень психічного здоров'я
населення похилого віку. Зі збільшенням тривалості життя неухильно росте число
психічно хворих старих людей, переважно з деменціями. Відповідно до демографічних
пророкувань, число старих людей збільшиться на початку XXІ століття на 50%.
Деякі геронтопсихіатри висловлюють думку, що поширення деменцій і інших інтелектуальних
порушень у старих людей в останні роки здобуває характер епідемії,
"мовчазна епідемія", а сенильная деменція в близькому майбутньому
стане "хворобою століття".
Зі збільшенням тривалості
життя зростає і період безпомічного існування старих людей з різними хронічними
і психічними захворюваннями. Прогресування наслідків хронічних патологічних
процесів не завжди можна зупинити за допомогою новітніх фармакологічних
засобів.
Старі люди з
порушеннями повсякденних функцій складають приблизно 60% усіх тих, хто
повідомляє про наявність у них яких-небудь захворювань; лише половина з них у
стані виділити якесь основне захворювання. За даними польських геронтологів,
тільки 24% осіб старше 60 років, що живуть у комфортних умовах, можна вважати
практично здоровими; серед живучих у незадовільних умовах таких старих людей
всего 9%; 10% осіб старше 60 років не можуть самостійно виходити з будинку і
мають потребу в постійній сімейній, соціальній або медичній допомозі. [ 50 ].
Усе більш важливе
місце в діяльності соціальних служб буде займати навчання професіоналів, що
виконують програми надання соціальних послуг населенню старших віків. Саме в
цьому, по переконанню В.Д. Шапіро, і складається щире розуміння і додаток
соціальної геронтології. Усе ще існуюче серед соціальних працівників думка, що
їм досить життєвого досвіду і власних спостережень за своїми бабусями і
дідусями, не витримує критики. Для соціальних працівників необхідно, насамперед
, розуміння безлічі психологічних, психопатологічних, соматичних,
морально-етичних проблем, що виникають у літніх і старих людей, оволодіння
методиками і технологіями, що допомогли б і полегшили їхнього зусилля в
повсякденній практичній роботі і спілкуванні з групами населення, що
обслуговуються. У зв'язку з цим першорядною задачею на даному етапі є
розширення підготовки фахівців із практичної соціальної роботи зі старими
людьми.
Загальновідомо,
що переплетення соматичних, психогенних, психологічних проблем старих людей до
такого ступеня складно, що часто без достатніх знань і спеціальної підготовки
неможливо установити, що визначає стан старої людини - соматичне або психічне
захворювання. Від соціальних працівників потрібна оперативність,
ініціативність, кмітливість у рішенні конкретних потреб кожної старої людини [
50 ].
Для рішення
першочергових задач обслуговування старих людей необхідна наявність
кваліфікованих кадрів соціальних працівників на всіх рівнях.
Об’єкт
дослідження
- особистість похилого віку.
Предмет
дослідження
- особливості соціального роботи з людьми похилого віку.
Мета
дослідження:
теоретично обґрунтувати закономірності роботи соціальних працівників з людьми
похилого віку.
Завдання
дослідження:
1.
Теоретично
проаналізувати вітчизняні та зарубіжні теоретичні джерела та обґрунтувати
соціальної роботи з людьми похилого віку.
2.
Обґрунтувати
вплив соціальних працівників на людей похилого віку
3.
Визначити
основні задачі і професійні обов'язки соціального працівника.
4.
Визначити
основні етичні принципи спілкування соціального працівника.
5.
Визначити
законодавчі основи забезпечення життєдіяльності осіб похилого віку.
РОЗДІЛ
1.
ПРОБЛЕМИ
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ
1.1.
Проблеми людей похилого віку.
Серед пенсіонерів
по праці абсолютна більшість належить пенсіонерам по старості. Є підстави
думати, що найближчим часом цей показник буде коливатися в межах 88 - 90% від
числа пенсіонерів по праці. Однак 75% пенсіонерів усе ще залишаються поза
сферою уваги і діяльності системи соціального захисту. Саме ці літні і старі
люди не можуть реалізувати свої потреби в необхідній їм соціальної допомоги, а
те, що вона їм необхідна, особливо при рішенні матеріальних і побутових
труднощів, не викликає сумніву.
Насторожує і той
факт, що близько 50% старих людей після першого контакту з чиновниками системи
соціального захисту не приходять за соціальною допомогою повторно, тому що в
них залишається почуття гіркоти й образи. Одна з причин виникнення цього
почуття - недостатнє фінансування державою соціальних послуг і пільг для
малозабезпечених шарів населення, відсутність строгого обліку адресности
соціального захисту.
Диференційований
підхід повинний стати обов'язковим у соціальній роботі з людьми похилого віку.
У багатьох
країнах частка осіб, що досягли пенсійного віку, уже наблизилася до
максимальної величини й у майбутньому, ймовірно, не зросте. Однак серед
населення літнього і старого віку можуть з'явитися важливі зміни, наприклад,
збільшиться число "старих", а число людей, що постаріли не більше ніж
на 15 років після виходу на пенсію, знизиться. Важливо не змішувати всі групи
людей третього віку, а розглядати кожну групу з розривом не більш 5-10 років.
Тільки тоді можна одержати об'єктивні дані, що характеризують старих людей, що
можуть бути використані для планування соціальної роботи в майбутньому.
Звичайно, неможливо прогнозувати, чи буде сучасне населення у віці 60 - 64
роки через 10 років схоже на групу, який зараз 70 - 74 роки. Однак можна з
великою часткою ймовірності припускати, що неминуче зміни в організації
соціальних служб і економіці, що вплинуть на зазначені вікові групи. Насамперед
, ці дані мають особливе значення для планування діяльності місцевих соціальних
служб і установ охорони здоров'я. Так, наприклад, якщо стан здоров'я або фінансово-економічної
забезпеченості в якій-небудь вибірці обстежених старих людей виявиться гірше,
ніж в інших районах, то можна виділити конкретну проблему, що має безпосереднє
значення саме для цієї місцевості, району, регіону. Можуть бути виявлені й
інші, не настільки невідкладні, проблеми: демографічні прогнози в більшості
районів указують на те, що в наступному десятилітті підвищиться частка старих
людей у групі літніх. Таким чином, якщо сучасна система соціальної допомоги і
соціальної роботи відповідає потребам цього контингенту і таких служб зараз
використовуються в максимальному ступені, то в майбутньому дана система може
виявитися неадекватної новим умовам, якщо не запланувати її розширення
відповідно до росту чисельності даної групи населення. Ще більш гострою є
необхідність одержання об'єктивних зведень для розумного планування і
безпосередньої реорганізації соціальних служб у районах або регіонах, де зараз
потреби швидко зростаючого числа старих, залежних від цих служб, не
задовольняються повною мірою . Для прогнозування потреб у соціальному
обслуговуванні і соціальній роботі важливе визначення динаміки росту
чисельності осіб у віці від 75 років і більше, а не загальне збільшення числа
людей у віці від 55 років. За даними Інститута соціальних досліджень, 80% осіб
старше 75 років - це найбільш безпомічні люди і вони мають потребу в повній
сторонній допомозі й обслуговуванні.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 |