Дипломная работа: Організація і проведення соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Україні
Розміри та співвідношення мінімальної
заробітної плати і державного стандарту оплати праці експлуатації. У 2000 році
заробітна плата за своєю купівельною спроможністю становила лише одну третину
від рівня 1990 року, а в сукупних доходах населення знизилася за цей період з
70,7% до 47,6%. Тобто вона фактично втратила свої основні функції — відтворюючу
і стимулюючу[10].
Починаючи з 1995 р. з'явився ще один
фактор соціальної напруги — затримка виплати заробітної плати працівникам. У
серпні 1999 р. загальна заборгованість по країні досягла свого пікового
значення — 10,8 млрд.грн. й охопила понад 75% сукупної робочої сили
(див.рис.1). Частка заборгованості із заробітної плати у ВВП країни перевищила
5% (див.таблиц1,7).

12
0
8
6
4
2
1999 1998 1999 2000 2001 2002
2003 2004 2005
—— Заборованість із зарплати, млрд.
грн. (на початок року).
— — Кількість працівників, яким не
виплачено заробітну плату, млн. чол.
Рисунок 1. Динаміка заборгованості із
заробітної плати та кількості працівників, яким вона не виплачувалась в
1997-2004 рр.
Часткова заборгованість із заробітної
плати у ВВП країни
Таблиця 1.7
|
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
ВВП, млрд. грн. |
93,3 |
102,5 |
130,4 |
170,0 |
204,2 |
225,8 |
267,3 |
345,9 |
Заборгованість із з/п, % до ВВП |
5,14 |
5,53 |
4,91 |
2,9 |
1,3 |
1,13 |
0,83 |
2,3 |
Причини такого масштабного знецінення
робочої сили тоді пояснювалися глибокою економічною кризою та
гіперінфляцією" в період 1991-1997 років. Цей перший період реформування
оплати праці можемо охарактеризувати як період невиправданих очікувань, ілюзій
та глибоких розчарувань.
Другий етап реформування оплати праці
ми пов'язуємо з стабілізацією економіки наприкінці 90-х років минулого століття
та її виходом на траєкторію стійкого економічного зростання з 2000-го року.
Знову постало питання про продовження реформування оплати праці в країні в
нових умовах. За участю науковців, фахівців, профспілок і роботодавців у 2000
році була розроблена і Указом Президента України схвалена Концепція дальшого
реформування оплати праці в Україні. Йшлося насамперед про здійснення переходу
від визначення заробітної плати як частки доходу підприємства до заробітної
плати як ціни робочої сили, що формується на ринку праці і є зовнішнім фактором
для підприємства; відновлення частки оплати праці у ВВП до 55% — рівня 1990
року; поетапного наближення державної гарантії мінімальної заробітної плати до
рівня прожиткового мінімуму як нового соціального стандарту, введеного у 2000
р. на заміну межі малозабезпеченості, що застосовувалась з 1995 року, й загалом
суттєвого підвищення рівня трудових доходів.
Не вдаючись в детальний аналіз
зробленого, зазначимо лише, що більшість із задекларованих в Концепції положень
досі не реалізовано, а соціальне становище найманих працівників мало в чому
змінилося — майже кожний п'ятий з них є бідним, а частка населення із
середньодушовими доходами, нижчими від прожиткового мінімуму, перевищує 70%.
Водночас продовжує спостерігатись стійка прогресуюча поляризація доходів
населення. Поряд з ганебною масовою бідністю кількість осіб — мільйонерів та
розміри їх капіталів щорічно подвожуються, у 2004 р. в Україні вперше з'явилися
мільярдери. За даними американського фінансового журналу Forbes на початку 2005
року їх було троє: Р.Ахметов, В.Пінчук, С.Тарута (“Инвестгазета” №11 від
15.03.2005р.)
Як було зазначено у виступі
заступника директора НДІ праці і зайнятості населення Міністерства праці і
соціальної політики М.С.Шаповала на засіданні Круглого столу на тему “Реформа
заробітної плати в Україні — стрибок через соціальну прірву”, що відбувся в
Києві 27 січня 2005 р. за підтримки Фонду Євразія та Українського Центру
економічних і політичних досліджень імені О.Разумкова, причини такого становища
не економічні, а політичні[10].
Ми поділяємо думку, що фактичне
заниження ціни праці на цьому етапі реформ не мало об'єктивного економічного
підгрунтя, а є наслідком слабкої соціальної політики, відсутності системних
заходів щодо формування соціально-орієнтованої ринкової економіки та розбудови
соціальної держави, до чого зобов'язує Конституція України з 1996 року.
Розподільчі процеси валової доданої
вартості на “працю” і “капітал”, поглиблення майнового розшарування і
поляризації доходів населення свідчать скоріш про те, що в Україні мало місце
становлення моделі олігархічного капіталізму, де первісне накопичення капіталу
відбувається переважно за рахунок корумпованого привласнення державної
власності, поширення тіньової економіки та примусового відчуження частки необхідного
продукту у найманих працівників. На це вказує, зокрема, існуюча впродовж
останніх 10 років заборгованість із заробітної плати ( див. рис.1) та практично
незмінні масштаби бідності в країні (табл.1,8) Навіть в умовах стійкого економічного
зростання в період 2000-2004 рр. встановлений державою рівень мінімальної
заробітної плати жодного разу не перевищив межі бідності і становив лише
0,4-0,6 величини прожиткового мінімуму.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 |