Дипломная работа: Депозитні операції банків на фінансовому ринку України (за матеріалами АТЗТ "АК ПРОМІНВЕСТБАНК")
- встановити процентні ставки за залученими та наданими коштами,
визначити динамічну структуру активів і пасивів на підставі геп-аналізу та
дюрації;
- використовувати
засоби хеджування.
Перевагою інтегрованого підходу є можливість отримання максимального
прибутку за прийнятного рівня ризику, а також реалізація зваженого підходу до
управління ліквідністю завдяки точнішому визначенню потреби в ліквідних коштах.
Такий підхід до управління потребує застосування багатьох складних методів і
прийомів та високого рівня кваліфікації банківських менеджерів, що часто
перешкоджає його впровадженню у практику роботи українських банків.
Інструментарій управління активами та пасивами включає інформаційні
системи, моделі планування, аналіз і оцінку сценаріїв, системи прогнозування,
фінансові огляди та спеціальні звіти. Відтак УАП охоплює практично всі сфери
фінансового управління банком, такі як стратегічне та середньострокове
планування, оперативне управління, включаючи аналіз і контроль, управління
прибутком і ризиками, формування аналітичного інструментарію.
Довгострокове управління активами і пасивами оцінюється
конкурентоспроможним рівнем прибутку на активи (ROA) та прибутку на капітал
(ROE). Оперативне управління активами і пасивами зорієнтоване на щоденне
управління банківським балансом. У цьому аспекті головними показниками
ефективності застосування УАП є процентний прибуток, чиста процентна маржа або
прибуток на акцію. Невіддільними складниками процесу стають контроль та
управління фінансовими ризиками, передусім ризиком відсоткових ставок, валютним
ризиком і ризиком незбалансованої ліквідності.
Щодо управління
активами і пасивами загальні стратегії управління фінансовою діяльністю банку
реалізуються через систему аналітичних моделей і методів управління.
В дипломній роботі розроблений
один з можливих комплексних підходів до побудови системи управління залученими
коштами комерційного банку за підходами ризик-менеджменту, побудований на
побудові економетричної моделі по цільовій функції – нормативна дивідендна
дохідність статутного капіталу.
Під економетричною моделлю розуміють рівняння регресії,
яке встановлює кількісне співвідношення між дивідендною доходністю статутного
капіталу банка і відносною структурою залучених коштів, при цьому вважається що
принцип конкуренції банківського ринку приводить до вирівнювання відсоткових
ставок для різних видів депозитів в банках України.
Аналіз формування дивідендної доходності статутного
капіталу банка за допомогою економетричних методів включає [45]: з’ясування
чинників, що можуть впливати на розмір доходів; формування масиву статистичної
інформації; знаходження регресійних залежностей (побудова регресійних моделей);
економічна інтерпретація моделей і практичне використання.
В якості вхідних параметрів дослідження Х1 – Х11, згідно
з доступними для дослідження агломератами балансів банків, публікованих
щомісячно на Інтернет-сайті Асоціації комерційних банків України [81]
застосовуються :
Х1 - Частка технологічних (основні засоби, дебіторська
заборгованість, нараховані відсотки) та малоприбуткових(каса, коррахунок в НБУ)
активів, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х2 - Частка низькоприбуткових міжбанківських кредитів,
віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х3 - Частка високоприбуткових кредитів юридичним особам,
віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х4 - Частка високоприбуткових кредитів фізичним особам,
віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х5 - Частка високоприбуткових цінних паперів, віднесених
до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х6 - Частка безплатного власного капіталу (статутний
+фонди + прибуток), віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, %
;
Х7 - Частка низьковартісних залучених коштів до запитання
фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х8 - Частка високовартісних залучених строкових депозитів
фізосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х9 - Частка низьковартісних залучених коштів до запитання
юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х10 - Частка високовартісних залучених строкових депозитів
юридосіб, віднесених до поточного рівня статутного капіталу банку, % ;
Х11 - Частка платних технологічних пасивів (дебіторська
заборгованість, власні ЦП, відсотки за депозити), віднесених до поточного рівня
статутного капіталу банку, % ;
В якості вихідної функції Y досліджується параметр:
Y - Приведена до річної норми прибутковість (дивідендна
доходність) статутного капіталу, % на рік.
В розробленій
моделі, для того, щоб можна було порівнювати банки з різними статутними
капіталами на протязі певного інтервалу часу (чи один банк зі статутним
капіталом, що змінюється кожен місяць) переходимо до відносних (зведених)
величин, тобто величин віднесених до статутного капіталу.
 (3.13)
 (3.14)
 (3.15)
 (3.16)
 (3.17)
 (3.18)
 (3.19)
 (3.20)
 (3.21)
 (3.22)
 (3.23)
 (3.24)
 (3.25)
Кореляційно-регресійне
дослідження одномірної функції рентабельності статутного капіталу ROE та
рентабельності власного капіталу ROEK (статутний + резерви + фонди + прибуток)
від питомої ваги цих недепозитних агрегатів в валюті пасивів балансу показало
(рис. П.1 - П.5 Додатку П):
- зниження питомої
ваги статутного капіталу в валюті балансу веде до зростання фінансового важелю
залучених та запозичених коштів, які використовуються як засіб зароблення
прибутку, власником якого є статутний капітал;
- зниження в
структурі власного капіталу (статутний капітал + резерви + фонди + капіталізований
прибуток) питомої ваги статутного капіталу, яке практикується АТЗТ «АК
Промінвестбанк», значно підвищує показник ROE, але не приводить до зростання
рентабельності активів, хоча в їх склад входить безплатна частка власного
капіталу;
- існує нелінійна
функція рентабельності ROE від структурної частки власного капіталу, яка є
статистично чіткою для перших 20-ти банків БС України (рис.П.1), але з
розширенням вибірки (рис.П.2, П.3) статистичний зв’язок стає слабким.
Лінійна
багатовимірна модель (ЛБМ) Y=f(X1,X2,X3) має такий вигляд [68]
y=β0+ β1x1+ … + βpxp+ε (3.26)
де ε – випадкова помилка або перешкода.
y – залежна змінна – ендогенна змінна
x1, x2…xp – залежні змінні – екзогенні змінні.
Чисельний аналіз регресійної моделі починають з того, що визначають
значення регресійних коефіцієнтів β1... βр та коефіцієнтів β0,
який має спеціальну назву – вільний член.
Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших
квадратів.
 (3.27)
Візьмемо часткові похідні по кожному з виразів, дорівняти їх і отримаємо
систему рівнянь
Ця система рівнянь має спеціальну назву – нормальна система.
 (3.28)
Невідомі у системі (3.28) – це коефіцієнти в0, в1...
х1, y1 – ми маємо
внаслідок спостережень
в0, в1 - це
коефіцієнти, які ми повинні визначити
n – кількість
спостережень, вони нам завжди відомі.
Розрахунки
багатовимірної лінійної регресійної моделі проведено за допомогою “електронних
таблиць” EXCEL-2003. Результати розрахунків наведені в табл.Е.1 – Е.4 Додатку
Е.
Як видно з даних розрахунків табл.Е.1 – Е.4 Додатку Е, лінійні
багатовимірні рівняння регресії описують наступні статистичні процеси:
1. Рівняння багатовимірної лінійної регресії :
а) 11-параметрична
модель “активи + пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк” (n=47).
б) 6-параметрична
модель “пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк”(n=47).
в) 11-параметрична
модель “активи + пасиви 4-х банків”(n=191).
г) 6-параметрична
модель “пасиви 4-х банків”(n=191).
2. Коефіцієнт детермінації для даних моделей:
а) Коефіцієнт детермінації R2 (11-параметрична модель “активи + пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк”) =
0,856 (n=47), сила регресійного
зв’язка – високої щільності (більше 0,75).
б) Коефіцієнт детермінації R2 (6-параметрична модель “пасиви АТЗТ «АК Промінвестбанк”) = 0,616
(n=47), сила регресійного зв’язка
– середньої щільності (0,36> >0,75).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 |
