Учебное пособие: Виробничi системи
8.
ОКП
розробляється до початку чергового планового періоду, з урахуванням наявного
заділу у виробництві. Розміри партії деталей по ходу процесу можуть
розукрупнятися по технічних, організаційних, виробничих причинах.
Отже,
процес розробки ОКП складається з визначення черговості запуску партій деталей
в обробку і календарних термінів запуску-випуску партій деталей. Визначення
черговості запуску партій деталей в обробку, календарних планів їхнього
запуску-випуску здійснюють технологи й організатори виробництва виходячи з
конкретних умов.
3. Облік і контроль виробничих процесів
Завершальною
стадією процесу керування виробництвом є облік, контроль і регулювання
(диспетчеризація) ходу виконання часткових процесів. У процесі розробки
виробничих програм, ОКП і змінно-добових завдань використовується інформація
про поточний хід виробництва. Ця інформація, відбиваючи результати роботи
цехів, складів (комор) за минулу зміну, добу й інші проміжки часу, безупинно
накопичується в пунктах збору, періодично обробляється й остаточно формується
до кожного нового планового періоду у вигляді відповідних підсумкових даних.
Своєчасність надходження інформації в пункти збору, її повнота і вірогідність
безпосередньо впливають на якість розроблюваних програм і завдань. Тому ці
фактори приймаються як критерії створення системи оперативного обліку на
підприємстві.
Інформація
про хід виробництва використовується не тільки при плануванні, але й одночасно
є основою діючого контролю і регулювання виробничих процесів. Якими стабільними
б не були цехові виробничі програми й оперативні завдання ділянкам чи окремим
робітникам, у ході виробництва неминуче виникають зміни і відхилення, що
вимагають коректування раніше складених планів. До них відносяться відсутність
на складі в коморі цеху матеріалів, заготівель, готових деталей, пристосувань
чи інструменту, виникнення масового браку, відсутність робітників, невихід (у
порівнянні з графіком) верстатів з ремонту і т. ін.
Своєчасний,
повний і точний облік перерахованих відхилень дозволяє не тільки вести
контроль, але й оперативно регулювати хід виробництва, направляючи його
протікання відповідно до розробленого плану. Ці умови можуть бути забезпечені
тільки при раціональній організації системи оперативного обліку в масштабі
всього підприємства на основі комплексного застосування сучасної обчислювальної
техніки і периферійних засобів. Звідси випливає, що основною задачею
оперативного обліку є одержання інформації про результати роботи виробничих
цехів і їхніх підрозділів за визначений період часу з метою її використання для
контролю і регулювання поточного ходу виробництва. У синтезованому вигляді ця
інформація використовується для цілей планування виробництва в кожнім з цехів
на більш тривалі періоди часу (місяць, квартал). Реалізація цієї задачі за
умови своєчасності надходження, повноти і вірогідності інформації, що врахо
вується,
може бути здійснена шляхом створення комплексної автоматизованої системи
оперативного обліку на підприємстві. Така система повинна відповідати таким
вимогам:
•
мати
високу оперативність по збору й обробці інформації;
•
виключати
дублювання в роботі кожної ланки системи;
•
забезпечити
попередню обробку інформації в пунктах її збору;
•
виключити
передачу в інформаційно-обчислювальний центр (ІОЦ) підприємства надлишкової
інформації;
•
забезпечувати
можливість синтезування отриманої інформації в необхідних для керування
розрізах;
•
виключити
і звести до мінімуму ручну працю при заповненні первинної облікової
документації;
•
бути економічно
ефективної в порівнянні з діючої на підприємстві системою оперативного обліку.
Для
керування виробництвом потрібен визначений перелік даних, що характеризують
результати роботи кожного цеху і його підрозділів, їх реєстрація на відповідні
технічні носії і передача в ІОЦ для наступної обробки. При визначенні переліку
реєстрованих даних необхідно прагнути до його мінімізації за рахунок ведення
обліку не по всіх параметрах, а по відхиленнях (такий підхід можливий тільки в
оперативному регулюванні).
Інформація
про хід виробництва включає: випуск виробів і їх складових частин складальними, обробними і
заготівельними цехами заводу протягом року з розбивкою по кварталах і місяцях;
надходження готових деталей і складальних одиниць на центральний склад заводу і
їх видача складальним цехам; надходження оброблених деталей у комори цеху та їх
видача на складальні ділянки; рух деталей і виробів по операціях технологічного
процесу з указівкою часу видачі завдання і завершення виконаної роботи; рух
заділів деталей на робочих місцях; передача деталей і складальних одиниць між
ділянками цеху і цехами підприємства; брак усіх видів; надходження матеріалів,
заготівель, оснащення й інструменту в цехові комори і їх видачу на робочі
місця; час роботи і простої устаткування; вихід устаткування в ремонт і з
ремонту; витрата електроенергії, палива, води, пари, пально-мастильних
матеріалів, емульсії й інших видів ресурсів.
Для
організації і проведення робіт з реєстрації інформації на місцях її появи в
цехах, на складах (коморах) створюються пункти збору інформації, на яких
здійснюється не тільки реєстрація інформації про результати виробничої
діяльності цеху, але і виробляється деяка попередня її обробка. Типи і
кількість перифе рійного устаткування, яким оснащуються пункти збору
інформації, визначаються виходячи з обсягу і складності виконання робіт.
4. Диспетчерський контроль і регулювання ходу виробництва
Диспетчерський
контроль і регулювання ходу виробництва здійснюється на основі зібраної інформації про
виконання виробничих програм і завдань. Фактичні дані про хід виробництва
зіставляються з плановими, потім виробляється аналіз виявлених відхилень і
визначаються заходи для забезпечення рівномірного і комплексного виконання
програми випуску деталей, складальних одиниць і виробів. Контроль за ходом
виробництва здійснюється диспетчерами цехів підприємства по таких напрямках:
контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів; контроль
комплектуючих виробів, контроль міжцехових заділів; контроль оперативної
підготовки і забезпечення виробництва; спостереження за роботою відстаючих
підрозділів і ін. Система диспетчерського регулювання ходу виробництва повинна:
•
спиратися
на чітку організацію оперативного планування виробництва, безпосереднім
продовженням якого вона є;
•
забезпечувати
безперервність контролю і спостереження за ходом виробництва;
•
здійснювати
швидке і чітке виконання розпоряджень керівництва;
•
базуватися
на чіткій відповідальності і наступності оперативного керування виробництвом.
Уся
поточна робота з диспетчерського керування виробництвом у масштабі підприємства
лежить на персоналі центрального диспетчерського бюро (змінні диспетчери й
оператори), що знаходиться в підпорядкуванні головного диспетчера (який, у свою
чергу, підкоряється заступнику керівника по виробництву). Організаційна
побудова диспетчерського апарату підприємства залежить від типу, характеру і
масштабу виробництва. На великих підприємствах формується центральне
диспетчерське бюро в складі планово-диспетчерського відділу підприємства. У складі
центрального диспетчерського бюро створюються диспетчерські групи по видах
виробництва чи стадіях виробничого процесу. Служба головного диспетчера
здійснює такі основні функції:
•
контроль
ходу виконання виробничої програми по основних видах виробів і по стадіях
виробничого процесу;
•
уживання
заходів по попередженню перебоїв у виробничому процесі;
•
облік і
аналіз внутрішньозмінних простоїв устаткування;
•
облік і
контроль забезпечення робочих місць необхідним.
Останнім
часом велика увага приділяється застосуванню в рамках оперативного керування
системи оперативного регулювання (системи влади), що граничить із
психологічними аспектами керування персоналом.
Контрольні
запитання
1.
У чому
сутність оперативного керування виробництвом?
2.
Назвіть
основні фактори оперативно-календарного планування.
3.
Як
здійснюється оперативне регулювання ходу виробництва?
Рекомендована
література:
1. Гриньова В.М., Салун М.М. Організація
виробництва: Навчальний посібник. – ВД „ІНЖЕК”, 2005..
2. Семенов Г.А., Станчевский В.К., Панкова М.О.:
Організація і планування на підприємстві, ЦНЛ, 2006.
3. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація
виробництва: Центр навчальної літератури, 2005.
4. Петрович Й.М.,Захарчин Г.М. Організація
виробництва. Підручник. «Магнолія плюс», 2004
|