Дипломная работа: Амортизація основних засобів

Найшвидшу амортизацію забезпечує кумулятивний метод, за ним - метод прискореного зменшення залишкової вартості. Прямолінійний метод і виробничий метод дають однакові результати, якщо випуск продукції рівномірно розподілений по роках.

Порівняльні дані обчислення сум амортизації основних засобів за допомогою різних методів наведені в додатку 4.

На базовому підприємстві ТОВ “Еліон 2000” для нарахування амортизації основних засобів використовують два методи: прямолінійний для групи 1, та метод зменшення залишкової вартості для основних засобів груп 2 і 3. Чому саме, в обліковій політиці підприємства, після вступу в силу ПБО 7, визначені дані два методи? Як зазначалось вище за прямолінійним методом найкраще проводити амортизацію за такими об’єктами основних засобів, як будівлі споруди, а якщо звернути увагу на додаток 3, то в даному випадку даний метод є найбільш прийнятним для основних засобів групи 1. Однак при виборі методу амортизації перед керівництвом ТОВ “Еліон 2000” постало питання проведення нарахування амортизації, адже, як зазначено в ПБО 7, за прямолінійним методом амортизація проводиться на первісну вартість об’єкта основних засобів, а оскільки по об’єктах основних засобів 1 групи проводилась амортизація виникла певна дилема. Виходячи з даної ситуації керівництво підприємства вирішило продовжувати нараховувати амортизацію, за первісною вартістю, але з урахуванням уже накопиченого зносу, до прирівнення вартості об’єктів нульового значення.

Використання виробничого методу для нашого підприємства є не доцільним, тому що, за даним методом, проведення амортизаційних є доцільним лише втому випадку, якщо випуск продукції є рівномірним, а оскільки випуск продукції в ТОВ “Еліон 2000” є дрібносерійним, продукція виготовляється в основі під замовлення покупця, тому і застосування даного методу є не доцільним.

Що ж стосується основних засобів груп 2 і 3, то в даному випадку проблем ніяких не виникало, адже за методом зменшення залишкової вартості амортизація нараховується на залишкову (балансову) вартість і використовується він для об’єктів основних засобів схильних швидкому моральному старінню, у силу чого термін їхнього корисного використання може бути визначений лише приблизно, а якщо звернутись до додатку 3 то ми побачимо, що основні засоби даних груп схильні до швидкого морального старіння.
Розділ ІІІ Аналіз використання основних фондів.

3.1. Методи, прийоми, задачі та джерела інформації для аналізу використання основних фондів.

Розвиток виробництва завжди викликає необхідність зосереджувати увагу на проблемі ефективності використання основних виробничих фондів. Будь-яке підприємство державне, акціонерне, приватне в частині використання основних фондів повинно йти по таким напрямкам:

1.  Прискорення темпів науково - технічного прогресу – постійно збільшувати масу прогресивних фондів.

2.  Насичувати підприємство основними фондами високотехнічного рівня, яке повинно здійснюватися на базі реконструкції і технічного переобладнання.

3.  Найкраще використовувати основні фонди – це основне

значення досягнення кінцевих результатів підприємства.

Задачі аналізу основних фондів:

1)  Перевірка забезпеченості підприємства основними фондами.

2)  Перевірка технічного стану основних фондів.

3)  Встановлення рівня використання основних фондів.

4)  Виявлення причини недоліків у використанні основних фондів.

5)  Розрахунки впливу використання основних фондів на обсяг випуску продукції.

Джерела даних для аналізу: план підприємства, план технічного розвитку, форма №1 “Баланс підприємства”, форма №3 “Додаток до балансу підприємства”, “Звіт про фінансово – майновий стан підприємства”, дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів.

Аналіз основних фондів починається із знайомства зі складом в цілому і по групах. При цьому виявляється рух і направлення в зміні основних фондів, виявляється питома вага промислово – виробничих основних фондів, непромислових основних фондів, виробничих основних фондів інших галузей в загальній їх вартості на початок і на кінець аналізуємого (звітного) періоду.

По характеру участі у виробництві продукції основні фонди діляться на активні і пасивні, у процесі аналізу розраховується питома вага активної і пасивної частки основних фондів в загальної вартості промислово -виробничих основних фондів.

Підвищення активної частки (машин, устаткування) приводить до росту фондовіддачі в наслідок цього активна частина повинна збільшуватись .

3.2 Аналіз динаміки та структури основних фондів.

Аналіз починається з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки та структури. Фонди підприємства діляться на промислово – виробничі та непромислові, а також фонди невиробничого призначення. Виробничу потужність визначають промислово – виробничі фонди. Крім того, прийнято відокремлювати активну частину (робочі машини та обладнання) та пасивну частину фондів, а також відокремлені підгрупи у відповідності з їх функціональним призначенням (будівлі виробничого призначення, робочі машини, обладнання, вимірювальні пристрої, транспортні засоби та інші). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури.

При аналізі складу та структури основних фондів визначаються значення кожної їх групи в абсолютній сумі, а також питома вага в загальній вартості та зміни на протязі звітного року.

Діяльність підприємства (установи організації) передбачає наявність основних засобів в більш або менший мірі в залежності від напрямку діяльності підприємства (виробництво, торгівля, надання послуг, будівництво та інше); їх розмір – від потужності підприємства та інших факторів.

В таблиці 3.1. приведені дані про наявність, склад та рух основних засобів на підприємстві ТОВ “Еліон 2000”.

Структура основних фондів.

Таблиця 3.1.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34