Учебное пособие: Сутність, принципи і роль страхування
Актуарні
розрахунки (actuary calculations) – система математичних і статистичних
закономірностей, що регламентують фінансові взаємини між страховиком і
страхувальниками, яка відображає в математичному розрахунку механізм створення
і витрачання страхового фонду в довгострокових страхових операціях.
Основним
завданням актуарних розрахунків є визначення розмірів страхових тарифів і
резервів, що забезпечують беззбиткову діяльність страхових операцій по
будь-якому виду страхування, включаючи страхування життя, страхування від
нещасних випадків, страхування пенсій і, відповідно, ризикові види страхування.
За допомогою
актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника в
створенні страхового фонду, через систему сплати страхових премій (платежів)
розрахованих на основі страхового тарифу.
Одиницею
розрахунків є окремий об'єкт, включений в страхову сукупність. При обчисленні
розміру страхових платежів одиниця розрахунків розглядається в різній ієрархічній
рівності - в цілому для країни, для окремих регіонів, з урахуванням
особливостей даного конкретного району і неоднаковим проявом ризику в часі і
просторі.
Інша
особливість актуарних розрахунків для окремих видів страхування полягає в тому,
що для майнової групи у зв'язку з великими коливаннями ризиків визначається
спеціальна надбавка за ризик. Подібна надбавка, як правило, не обчислюється при
актуарних розрахунках для особистого страхування (хоча, в принципі, можлива),
оскільки об'єм страхової сукупності досить велик, а страхові суми порівняно
невеликі.
Актуарні
розрахунки, які проводить страховик, можна класифікувати по декількох ознаках.
Актуарні
розрахунки класифікують по видах страхування. Вони також можуть бути
класифіковані за часом складання на планові і звітні (подальші). На практиці,
як правило, подальші актуарні розрахунки здійснюються по вже проведених
операціях страховика. Ці розрахунки орієнтовані на діяльність страховика в
майбутньому при проведенні даного виду страхування.
Залежно від
ієрархічної рівності, актуарні розрахунки можуть бути загальними (для всієї
країни), зональними (для певного регіону) і територіальними (для окремого
району).
Спеціалістами
з тарифної політики і актуарних розрахунків проводиться розрахунок оптимального
розміру тарифної ставки.
За допомогою
тарифних ставок розраховуються страхові внески, що сплачуються
страхувальниками, які є розміром платежу (премії) від загальної страхової суми.
Таким чином,
тарифна ставка являє собою ціну страхової послуги, яка надається страховиком,
тобто є своєрідною ціною страхового захисту.
Тарифна
ставка, що іменується також брутто-ставкою, складається з двох частин: нетто
ставки і навантаження.
Основна
частка в страховому тарифі належить нетто-ставці. Вона призначена для
формування страхового фонду і майбутніх страхових виплат клієнтам, її розмір
відбиває зобов'язання страховика перед страхувальником.
Навантаження
включає витрати страховика на ведення справи, пов'язані з висновком і
обслуговуванням страхової угоди, відрахування на попереджувальні заходи, у
резервні і запасні фонди, витрати на оплату праці робітників страхової компанії
і страхових посередників. Крім того, в навантаженні закладається прибуток від
проведення страхових операцій.
Загалом же,
актуарні розрахунки повинні передбачати деякі особливості, пов'язані з
практикою страхової справи. Найбільш важливі з них наступні:
- події, які
піддаються оцінці, мають імовірнісний характер. Це відбивається на величині
страхових платежів, поданих до сплати;
- у окремі
роки загальна закономірність явища виявляється завдяки масі відособлених
випадкових подій, наявність яких допускає значні коливання в страхових
платежах, що підлягають сплаті;
- обчислення
собівартості послуги, яку надає страховик, проводиться щодо всієї страхової
сукупності;
- необхідне
виділення спеціальних резервів, які знаходяться у розпорядженні страховика, і
визначення оптимальних розмірів цих резервів;
-
прогнозування кількості договорів страхування і експертна оцінка їх величини;
- дослідження
норми позикового відсотка і тенденцій його зміни в конкретному годинному
інтервалі;
- наявність
повного або часткового збитку, пов'язаного із страховим випадком, який
передбачає потребу вимірювати величину його ділення в часі і просторі за
допомогою спеціальних таблиць;
- дотримання
принципу еквівалентності, тобто встановлення адекватної рівноваги між платежами
страхувальника, вираженими через страхову суму, і страховим забезпеченням,
наданим страховим суспільством, завдяки отриманим страховим платежам;
- виділення
групи ризики в рамках даної страхової сукупності.
Основні
завдання актуарних розрахунків:
- дослідження
і угрупування ризиків в рамках страхової сукупності, тобто виконання вимог
наукової класифікації ризиків з метою створення гомогенної підсукупності в
рамках загальної страхової сукупності;
- обчислення
математичної вірогідності настання страхового випадку, визначення частоти і
рівня тяжкості наслідків спричинення збитку, як в окремих ризикових групах, так
і в цілому по страховій сукупності;
- математичне
обґрунтування необхідних витрат на ведення справи страховиком і прогнозування
тенденцій їх розвитку;
- математичне
обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, пропозиція конкретних
методів і джерел їх формування.
Таким чином,
актуарні розрахунки являють собою систему математичних закономірностей і
статистичних прийомів, що дозволяють встановити обґрунтовані витрати і витрати,
пов'язані зі страхуванням того або іншого об'єкта, визначити собівартість і
ціну страхової послуги.
Змістовий
модуль IІ. Організаційно-фінансові основи страхування
Тема 4.
Страховий ринок
4.1 Загальна
характеристика страхового ринку
Страховий
ринок являє собою особливе соціально-економічне середовище (економічний
простір, сферу грошових відносин), де об’єктом купівлі-продажу є специфічний
товар - страхова послуга, формуються попит і пропозиція на неї, діє механізм
розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів страховиків і страхувальників.
Обов'язковими
умовами функціонування страхового ринку є наявність:
об'єктів
страхування, що мають споживчу вартість;
потреби у
страхових продуктах, послугах;
суб'єктів
страхових відносин - страхувальників, страховиків та інших суб'єктів, що здатні
задовольнити зазначені потреби або їх споживати;
можливість
прийняття рішення про участь у страховій угоді.
До основних
функцій страхового ринку можна віднести:
- організація
страхового захисту за допомогою продажу страхових полісів;
-
акумулювання значних фінансових ресурсів з їх подальшим інвестуванням за
певними напрямами;
-
забезпечення „зустрічі" страхувальника та страховика.
На сучасному
страховому ринку будь-якої країни діє система об'єктивних та суб'єктивних
законів економічного розвитку. До основних об'єктивних законів відносяться:
- закон
попиту та пропозиції, який забезпечує виникнення тих страхових послуг, що саме
необхідні споживачеві та формує адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції
для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і
методів організації страхового захисту;
- закон
вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє
збалансуванню економічних інтересів учасників страхових відносин, є індикатором
якості страхового ринку;
- закон
конкуренції, забезпечує підвищення якості страхових послуг, стимулює розширення
меж страхового ринку, розвиток його інфраструктури.
Сучасний
страховий ринок за територіальною ознакою поділяється на:
- місцевий
(регіональний) – задовольняє страхові інтереси регіону;
-
національний (внутрішній) – задовольняє інтереси, які переросли межі регіону і
розширились до рівня нації (держави);
- світовий
(зовнішній) – задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового
господарства.
В залежності
від місця споживання страхових послуг деякі вчені та практики виділяють
страхові ринки:
- внутрішній
– місцевий ринок, де є безпосередній попит на страхові послуги з боку клієнтів,
що може бути задоволений конкретними страховиками;
- зовнішній –
той ринок, який перебуває у межах певної держави, охоплює декілька внутрішніх
ринків і до структури якого належать багато страхових компаній, котрі діють як
у межах держави, так і за кордоном;
- міжнародний
- той ринок, який охоплює декілька зовнішніх ринків і до структури якого
належать транснаціональні страхові компанії, котрі діють як у межах окремих
держав, так і на світовому ринку.
Крім того,
страховий ринок можна поділити за видами (галузями) страхування:
- особистого
страхування – ринок, на якому надаються послуги в галузі особистого
страхування;
- майнового
страхування – ринок, на якому надаються послуги в галузі майнового страхування;
- страхування
відповідальності – ринок, на якому надаються послуги в галузі страхування
відповідальності;
- страхування
економічних (підприємницьких) ризиків – ринок, на якому надаються послуги в
галузі страхування економічних (підприємницьких) ризиків;
-
перестрахування – ринок, на якому надаються послуги в галузі перестрахування.
За типом
державного регулювання страхові ринки поділяються на:
-
авторитарний (жорсткий) тип - це коли кожний конкретний вид страхування
проходить процедуру ліцензування і повинен відповідати певній системі вимог
щодо правил страхування, фінансово-господарській діяльності страхової компанії,
конкуренція між страховиками чітко регламентується;
- ліберальний
(м'який) тип передбачає, що операції по страхуванню хоча й підлягають
ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 |