Учебное пособие: Сутність, принципи і роль страхування
- наявність
великої кількості одиниць, схильних до ризику;
- випадковий
характер настання руйнівної події;
- певна
частота настання події щодо місця і часу;
- можливість
розрахунку вірогідності втрат;
-
надзвичайність нанесеного збитку, що характеризується натуральними і грошовими
вимірниками;
- існуюча
об'єктивна необхідність попередження або подолання наслідків певних подій і
відшкодування матеріального та іншого збитку.
З цієї
позиції слід розглядати ризик як випадкову подію, що приводить до вимірного,
оцінимого збитку за допомогою кількісних вимірників.
3.2 Класифікація
ризиків
Найважливішими
умовами передачі ризиків на страхування, є розмежування сукупності ризиків на
ті що страхуються і ризики що не підлягають страхуванню.
Виходячи з
вірогідності і причин настання збитку і його розмірів, ступеня ризику і
можливості впливу на ризик, критеріїв оцінки ризику і класи об'єктів, яким
загрожують ризики, виникає необхідність детального вивчення страхованих ризиків
і їх класифікації.
В основу
класифікації ризиків покладено різні критерії:
1. За
походженням ризиків:
- природні ризики
(які виникають в результаті природних явищ, стихійних лих);
-
антропогенні ризики (викликані господарською діяльністю людини);
- аномальні
ризики (які виникають в результаті аномальних явищ і природних катаклізмів).
2. За
природою об'єктів страхування:
- майнові
ризики (які виникають в результаті володіння, користування і розпорядження
майном і товарно-матеріальними цінностями);
- особисті
ризики (ризики пов'язані з життям, здоров'ям і працездатністю людини);
- ризики
виникнення відповідальності перед третіми особами (які виникають в результаті
нанесення майнової шкоди третім особам із-за дій або бездії страхувальника);
- правові
ризики (ризики пов'язані із змінами в правовому полі певної держави або
території);
- політичні
ризики (які виникають в результаті політичних дій - політичні перевороти,
страйки, акти непокори);
- технічні
ризики (які виникають із-за помилок в конструкції машин, приховані дефекти,
відмову вимірювальних, захисних приладів та.ін.);
-
технологічні ризики (які виникають із-за помилок в розробці технології, підборі
матеріалів, виготовленні);
- фінансові
ризики (ризики що несуть в собі негативний фінансовий результат, неотримання
або недоотримання прибутку (відсотків, дивідендів);
- військові
ризики (які виникають в результаті військових дій на певній території,
терористичні акти).
3. Залежні
від волі страхувальника:
- об'єктивні
ризики (залежні від дій страхувальника);
- суб'єктивні
ризики (незалежні від дій страхувальника).
4. За
розміром збитку:
-
катастрофічні ризики (розмір збитків від яких, є невідшкодовним для окремої
держави, території або особи, сумірний з повним руйнуванням, від 80 % до 100
%);
- крупні
ризики (розмір збитку від яких може складати від 40 % до 80 %);
- малі ризики
(розмір збитку від яких може складати від 5 % до 40 %);
- незначні
(розмір збитку від яких може складати від 0,01 % до 5 %).
5. За
природою виникнення ризику:
- чисті
ризики (які носять імовірнісний характер з альтернативою настання або
ненастання події);
-
спекулятивні ризики (які мають альтернативу і можуть принести не тільки збитки,
але прибуток).
6. За
джерелами походження ризику:
- зовнішні
(екзогенні) ризики (залежні від організаційно-функціональної структури
потенційного носія ризику);
- внутрішні
(ендогенні) ризики (залежні від зовнішнього оточення потенційного носія
ризику).
7. По
відношенню до страхування:
- страховані
ризики (ризики які підлягають страхуванню);
- не страхові
ризики (ризики, які не включаються в договори страхування, форс-мажорні
обставини).
8. За об'ємом
відповідальності страховика:
-
універсальні ризики (які здійснюють вплив на широкий круг об'єктів
страхування);
- специфічні
ризики (які носять специфічний характер, властивий певному кругу об'єктів
страхування);
-
індивідуальні ризики (які мають індивідуальну спрямовану дію на об'єкти
страхування).
3.3 Ризик-менеджмент
в страхуванні
Управління
ризиками, або ризик-менеджмент, ставить своєю метою встановлення активного
контролю за ризиком, що дозволяє звести до мінімуму можливі втрати від дії
різних ризиків, уберегтися або понизити вірогідність настання катастрофічних
збитків.
Ризик-менеджмент
– це найповніша сукупність цілеспрямованих послідовних заходів антиризикової
діяльності по обмеженню або мінімізації ризику, яка має системний, комплексний
характер.
В ризик –
менеджменті виділяють наступні етапи:
Ідентифікація
ризику;
Оцінка
ризику;
Контроль
ризику;
Фінансування
ризику.
Кожний етап
передбачає здійснення різних заходів організаційно-фінансового характеру.
Ідентифікація
ризику полягає в систематичному виявленні і вивченні ризиків, які характерні
для даного виду діяльності. Для ідентифікації ризиків необхідне вивчення всіх
компонентів, які супроводжують систематичне виявлення:
- носія
ризику і небезпек ведучих до несприятливого результату;
- ресурсів і
товарно-матеріальних цінностей, які можуть постраждати від ризиків;
- зовнішніх і
внутрішніх чинників, що збільшують або зменшують вірогідність виникнення
ризиків;
- можливого
збитку від прояву несприятливих подій.
Оцінка ризику
зводиться до аналізу і визначення ступеня його вірогідності його прояву і
можливого розміру потенційного збитку.
Найбільш
простими методами оцінки ризику є:
Імовірнісна
оцінка ризику;
Ранжирування
ризиків;
Квантифікація
ризиків (оцінка ризиків кількісними методами).
Контроль
ризику – передбачає повне або часткове його усунення.
Контроль над
ризиком включає чотири основні стратегії:
. Уникнення
ризику;
. Скорочення
(мінімізація) ризику;
. Обмеження
(локалізація) ризику;
. Розсіювання
ризику.
Можливість
повного уникнення ризику є найбільш ефективним, і в той же час, найважливішим
методом ухилення від ризику.
Таким чином,
уникнення ризику здійснюється за допомогою наступних методів:
- відмова від
ризикової діяльності;
-
альтернативні дії.
Стратегія
скорочення або мінімізації ризику, більшою мірою залежить від
фінансово-господарських заходів, що проводяться, і пов'язана з попереджувальною
(превентивною) функцією страхування.
В історії
страхування виділяють такі методи попередження:
• система
страхових пільг, що заохочують до зразкової охорони власності від різноманітних
страхових випадків;
• система
страхових санкцій, тобто відшкодування збитків, що відбулися із вини самого
страхувальника і право страховика припинити страхування у випадку порушення
правил належного утримання застрахованого майна;
• система
фінансових превентивних заходів.
Обмеження
ризику або його локалізація припускає утримання ризику в певних межах, що
дозволяє обмежити сферу виникнення ризику і тим самим понизити вірогідність
настання несприятливої події. Обмеження ризику можливе як в тимчасовому
періоді, так і кількісному вимірюванні.
Обмеження
ризику в часі пов'язане з періодичністю виникнення ризику (пори року, дня,
тижня, період доби, святкові або робочі дні) і відповідного впливу на
збільшення ступеня вірогідності виникнення ризику.
Кількісне
обмеження ризику носить, більшою мірою, нормативний характер. Нормування ризику
здійснюється за допомогою встановлення норм допустимого ризику і правил
поведінки, при настанні певних подій.
Одним із
способів обмеження ризику є його розділення між суб'єктами страхових відносин.
Розсіювання
ризику передбачає диверсифікацію в ухваленні тих або інших рішень по управлінню
ризиками, тобто сумісне використання як прямих так і альтернативних рішень, що
дозволяє розділити ризик на декілька частин. У зв'язку з чим, розділення ризику
можна здійснювати декількома способами: по-перше, диверсифікація власної
ризикової діяльності суб'єкта; по-друге, розділення ризику на дві частини, одна
з яких залишається на відповідальності самого господарюючого суб'єкта, а інша
передається під відповідальність інших господарюючих суб'єктів; і по-третє,
повна передача ризику під відповідальність декількох господарюючих суб'єктів.
Покриття
негативних наслідків ризику фінансовими способами або фінансування ризику є
головним етапом ризик - менеджменту.
Фінансування
ризику полягає в пошуку джерел компенсації можливих збитків фінансовими
способами. Фінансування ризику може здійснюватися за допомогою покриття ризиків
за рахунок власних коштів або шляхом передачі ризиків під фінансову
відповідальність інших господарюючих суб'єктів, у відповідності до попередньої
взаємної домовленості.
Покриття
ризиків за рахунок власних коштів виражається через систему самофінансування
або самострахування.
Специфічним
способом самострахування є кептивне страхування, яке використовується крупними
фінансово-промисловими групами. Кептивне страхування припускає створення у
складі концерну або фінансово-промислової групи дочірньої страхової компанії
для страхування власних ризиків.
Найбільш
поширеною і загальноприйнятою формою передачі ризику є страхування, яке
припускає перерозподіл ризику нанесення збитку серед учасників страхування
спеціалізованими організаціями, через систему сплати страхових внесків
(платежів), утворення страхових фондів і здійснення страхових виплат за збиток
нанесений застрахованому майну.
3.4 Актуарні
розрахунки в страхуванні
Прийняття
ризику на страхування вимагає його математичного і правового визначення. Для
визначення розміру сум страхових платежів, які належить сплатити здійснюється
за допомогою актуарних розрахунків.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 |