Реферат: Гроші та грошові реформи Росії в період 1895 – 1924 року
Реферат: Гроші та грошові реформи Росії в період 1895 – 1924 року
Реферат студента 7 групи 4 курсу Фінансово-економічного факультету
спеціальності 0104 Вертелецького Д.Б.
Міністерство освіти України
Київський Національний Економічний
Університет
Кафедра “ Банківська справа ”
Київ –1998
Грошова
реформа 1895 – 1897 була ретельно підготовлена і здійснювалась поступово на
протязі 3 років. Для неї було створено певні передумови. Основною з них було
накопичення в Росії значних запасів золота . Це пояснюється тим , що Росія
приступила до розробок золотих родовищ раніше більшості провідних країн ( на 35
років раніше ніж Північна Америка , на 37 років ніж Австралія та на 50 років
ніж Південна Африка ) . Щорічний добуток складав 34 – 42 тони . На початок
реформи за рахунок внутрішніх джерел та зовнішніх операцій Державний банк
сформував золотий фонд у розмірі 475,2 млн. крб. , а на кінець реформи – 1095,5
млн. крб..
На протязі
1896 року проводив роботу фінансовий комітет під проводом імператора. 2 січня
1897 року було прийнято рішення про запровадження золотого монометалізму.
Встановлення
золотого стандарту та вільний обмін паперових грошей на золото сприяв
подальшому укріпленню рубля , та запобіганню коливань товарних цін в країні.
Після реформи Держбанк продовжив курс на збільшення золотого запасу і до
початку 1914 року він склав 1688 млн. крб.. По кількості дорогоцінного металу
Росія займала тоді перше місце у світі. Така політика призвела до того , що
поступово до 1912 року покриття банкнот золотом було доведено до 108,3% Отже
навіть якщо всі банкноти було б пред’явлено в банки для обміну на золото то це
було б зроблено без проблем для банку.
Обмін
паперових грошей на золоту монету проводився без жодних обмежень. Держбанк
заохочував розповсюдження золотих монет , намагаючись наситити їми грошовий
ринок . Перші роки після реформи всі платежі проводилися банком виключно в
золотій монеті , щоб привчити до неї населення ; кредитні білети видавалися
лише у виключних випадках. Золото надійно увійшло в господарський обіг .
Золотий стандарт став реальним та дійовим фактором . Однак стабільність
грошової системи мале іще один аспект – співвідношення з валютами інших країн.
Валютний паритет ( тобто співвідношення грошових одиниць окремих країн )
встановлювався на основі вмісту в них золота.
На
передодні другої світової війни котування російського карбованця були
наступними:
1 ам.
Долар = 1,943 крб ( зворотній курс 0,514 )
1 німецька
марка = 0,642 крб ( зворотній курс 2,16 )
1 Фр.
Франк = 0,374 ( зворотній курс 2,66 )
Але треба
зазначити , що валютний паритет в більшості випадків відрізнявся від валютного
курсу ( який називали також вексельним , тому що засобом міжнародних
розрахунків слугував в більшості випадків переказний вексель ) . Валютний курс
коливався навколо паритету у межах так званих золотих точок , що позначали таке
відхилення від паритету при якому замість векселя вигідніше переслати реальне
золото . Отже відстань від паритету до золотої точки визначалася видатками на
пересилку золота. Але в кризових випадках курс інколи виривався за вказані
межі.
Як же в
дійсності складався курс карбованця в період з грошової реформи Вітте до першої
світової війни .
В кінці 19
на початку 20 ст. російський карбованець котувався відносно франка, марки і
фунта стерлінгів . Долар тоді не вважався світовою валютою . На початок реформи
карбованець офіціально прирівнювався до 4 франків але в дійсності дорівнював
2,5 франків це співвідношення було вирішено закріпити – карбованець був
девальвований і прирівняний до 2 цілих двох третіх фіранку. Цей паритет
відповідав золотому вмісту і купівельній цінності двох валют. Фактично це дало
змогу залишити ціни на внутрішньому ринку незмінними і полегшити проходження
реформи. Встановлений курс вдалося витримати . До 1913 року він коливався у
межах 2.57 – 2.69 франку за карбованець. Російський карбованець котувався на
всіх біржах світу .
Найбільше
випробовування надбанням реформи мало місце в період російсько-японської війни
та революційних заворушень 1905 року: було різко збільшено випуск кредитних
білетів ( на 13 % ) , почалися масові вилучення вкладів населення , для
запобігання краху Держбанк вимушений був надати банкам кредит . Це все
відбилося на курсі карбованця він різко упав до з 2.16 до 2.12 марок . Зважаючи
на вищесказане Держбанк прийняв дуже ефективний захід , який зараз називається
валютною інтервенцією : він продав у 1906 році іноземної валюти на 324,4 млн.
крб ( за наступні 5 років було продано лише 120 млн. крб.)
Вже через
місяць це призвело до вирівнювання курсу карбованця , а через півроку навіть до
зростання . Це підіймало авторитет Росії, але також і підіймало вартість
російського експорту , тому Держбанк почав проводити політику на утримання
росту курсу карбованця поступово скуповуючи розпродану валюту. Так держбанк
маневрував чергуючи покупки та продажу іноземної валюти у відповідності з
ситуацією , що формувалася на грошовому ринку. Карбованець так зміцнів , що вже
було необхідно стримувати його зростання ( за 1 крб давали 2.177 марки замість
2.16 за паритетом .) За 1906 – 1911 роки продажу карбованця склали 1180 млн.
крб , що превисило продажі в 9 разів . Таким чином Держбанк поповнював валютні
резерви не підриваючи цінність власної валюти. Сильний карбованець надав змогу
знизити облікову ставку до 4.5 % .
Але треба
зазначити , що укріплення карбованця , зниження процентних ставок проходило
поступово – цим намагалися запобігти значних коливань в економіці і досягти
стабільності. Після деякого відпливу золота з банків в період 1904 – 1905 років
в наслідок зростання довіри до карбованця почався зворотній процес – населення
понесло золото в банки в обмін на кредитні білети. Це надало змогу скоротити
кількість паперових грошей випущених для покриття військових витрат на 120 млн.
крб. Випуск паперових грошей знаходився під жорстким контролем . Випуск банкнот
до 300 млн. повинен був бути забезпеченим золотом як мінімум на половину ,
випуск вище 300 млн. забезпечувався золотом на 100 % .
Законодавство
Росії по регулюванню грошового обігу було значно жорсткіше ніж законодавство
інших країн. Також треба зазначити , що Держбанк майже ніколи не використовував
своє емісійне право на 100 % . Не використане емісійне право вимірювалось:
1900 –
132,8 %
1901 –
93,8 %
1904 – 109,2
%
1910 –
45,9 %
Навіть у
складному 1905 році Держбанк міг випустити іще 17 млн. карбованців , але не
зробив цього.
Наступним
дійовим засобом обмеження маси готівки стало запровадження безготівкових
розрахунків. Для цього в 1898 р. при Петербурзькій конторі Держбанку була
відкрита розрахункова палата. До 1912 р. таких палат було вже 40 в різних
містах Росії. В роботі цих палат приймали участь всі банки , великі банкірські
контори та дома , товариства взаємного кредиту, великі торгово-промислові фірми.
Щорічно через палати проходили платежі на мілліарди крб 70 % з них
здійснювалась шляхом заліку взаємних вимог.
Упорядкування
грошового господарства позитивно вплинуло на зовнішню торгівлю. За період з
1881 по 1913 надходження золота від експорту перевищили видатки по імпорту на
7751 млн. крб.
Але в 1913
в Европі почали формуватися перші ознаки майбутніх негараздів. У зв’язку з
різким підвищенням облікової ставки в ряді країн Росія теж була вимушена
підвищити її в грудні 1912 р. до 6 % . Стійкість карбованця підтримувалась
колосальними запасами золота і гнучкою дивізною політикою.
Російський
карбованець та цінні папери стійко трималися аж до самого початку першої
світової війни, чого не можна сказати про валюти інших країн. З початком війни
Росія та інші країни Европи припинили обмін паперових грошей на золото, однак
золоте забезпечення карбованця збереглось ( в 1914 році грошова маса склала 3,2
млрд. при золотому запасі 1.6 млрд. ) Це Було менше ніж передбачено законом
1897р , але набагато більше ніж в довоєнній Німеччині.
В умовах
припинення обміну паперових грошей на золото всі очікували обвалу карбованця ,
однак цього не сталося . За 5 місяців 1914 р крб. Подешевів лише на 16.8 %.
Ілюстративними є показники за наступні два роки війни .Якщо прийняти фінансову
позицію валют на 1 грудня 1914р. за 100 , то середній вексельний курс
дорівнював:
|
Грудень 1915 |
Грудень 1916 |
Росія |
76 |
70 |
Німеччина |
86 |
74 |
Австро-Угорщина |
74 |
59 |
Однак не
все було так гарно . З 1914 по 1917 бюджетний дефіцит зростав з 1.898 млрд до 22.568
млрд. Разом зі зростанням дефіциту зростала емісія грошей , незабезпечений
випуск склав після лютневої революції 8.4 млрд. Тимчасовий уряд довів емісію до
16 млрд. ( Радянський уряд після перемоги жовтневої революції установило норму
емісії – 50 млрд ) . Склалися всі умови для інфляції та знецінення карбованця.
Загальна сума державного боргу на березень 1917 склала 35 млрд і витрати на
його обслуговування повинні були скласти 1.8 млрд . Основна проблема держборгу
полягала у його структурі : основна частина короткотермінові ( 6 місяців та 1
рік ) боргові зобов’язання . Для обслуговування держборгу та фінансування
дефіциту бюджету був обраний шлях залучення нових позичок шляхом випуску
державних боргових зобов’язань. При чому наголос ставився на внутрішні позички
, що давало можливість відтягнути частину готівки з обороту. Але перед цім Уряд
провів деякі заходи на фондовому ринку , що мали на меті показати інвесторам
готовність держави проводити економічну політику зразка більшості
капіталістичних країн.:
Страницы: 1, 2 |