Курсовая работа: Аналіз та класифікація кредитного портфелю комерційного банку
-
значні фінансові труднощі
позичальника;
-
висока ймовірність
банкрутства;
-
надання кредитором пільгових
умов;
-
зникнення активного ринку в
результаті фінансових труднощів;
-
фактичне порушення контракту
(наприклад, дефолт або невиконання зобов’язань, пов’язаних з виплатою відсотків
або основної суми боргу;
-
негативний вплив фактора на
платоспроможність позичальника (наприклад, зростання рівня безробіття).
Зниження
активного ринку або падіння кредитного рейтингу компанії-емітента самі по собі
не є доказом знецінення фінансового активу у відриві від іншої інформації.
Фактом знецінення виступає значне або тривале зниження справедливої вартості
активу в дольовий інструмент нижче його собівартості.
За
наявності об’єктивного доказу знецінення активу і у випадку, якщо його
балансова вартість, яка виражена амортизованою вартістю, перевищує відшкодовану
вартість, то вважається, що актив знецінився. Відшкодована вартість дорівнює
вартості очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтова них по першочерговій
ефективній ставці.
Основною
причиною кредитного ризику є дефолт позичальника. Відповідно до Базеля ІІ («Переглянута
схема міжнародного об’єднання підходів і стандартів розрахунку капіталу») під
дефолтом мається на увазі неповернення або прострочення основної суми боргу або
відсотків. На підставі визначення дефолту, кредити поділяються на дефолтні та
недефолтні. Дефолт конкретного боржника вважається таким, що відбувся, коли
мала місце хоча б одна з таких подій: банк вважає, що боржник не в змозі
повністю погасити свої кредитні зобов’язання перед ним без прийняття банком
таких заходів, як реалізація забезпечення (якщо таке є); боржник більш ніж на
90 днів (для юридичних осіб) прострочив погашення будь-яких істотних кредитних
зобов’язань перед банком. В іншому випадку, кредит вважається таким, що не є в
дефолті. Дефолт роздрібних зобов’язань може визначатися на рівні відповідного
інструменту, а не боржника. Дефолт позичальника по одному зобов’язанню не
потребує оцінювати всі інші зобов’язання по відношенню до банківської групи, як
ті, які піддалися дефолту.
Досить поширений також підхід щодо класифікації кредитного
портфеля банку на періоди прострочення («бакети»). Класифікація активів за
періодами прострочення може здійснюватися в розрізі сегментації клієнтів банку.
Всі клієнти банку поділяються на:
·
TTLC – крупні національні
корпоративні клієнти;
·
ELC – національні кредитні
клієнти, що зростають;
·
SME – суб’єкти малого і
середнього бізнесу;
·
Individuals – фізичні особи,
або пов’язані з ними юридичні особи.
Нижче наведений зразок класифікації по «бакетам».
Сегмент |
Период прочення («бакети») |
Загальна сума під
ризиком |
млн. грн. |
% |
TTLC |
1. Regular |
11 402,9 |
91% |
TTLC |
2.PD 1–30 |
205,3 |
2% |
TTLC |
3.PD31–60 |
264,8 |
2% |
TTLC |
4.PD61–90 |
98,5 |
1% |
TTLC |
5.PD90+ |
503,2 |
4% |
TTLC
|
|
12 474,7
|
100%
|
ELC |
1. Regular |
4 097,5 |
81% |
ELC |
2.PD 1–30 |
77,8 |
2% |
ELC |
3.PD31–60 |
95,0 |
2% |
ELC |
4.PD61–90 |
244,2 |
5% |
ELC |
5.PD90+ |
523,6 |
10% |
ELC
|
|
5 038,0
|
100%
|
SME |
1. Regular |
828,2 |
58% |
SME |
2.PD 1–30 |
64,4 |
5% |
SME |
3.PD31–60 |
28,5 |
2% |
SME |
4.PD61–90 |
150,5 |
11% |
SME |
5.PD90+ |
356,3 |
25% |
SME
|
|
1 427,9
|
100%
|
Individuals |
1. Regular |
1 250,5 |
72% |
|
2.PD 1–30 |
63,7 |
4% |
|
3.PD31–60 |
36,4 |
2% |
|
4.PD61–90 |
57,4 |
3% |
I |
5.PD90+ |
323,3 |
19% |
Individuals
|
|
1 731,4
|
100%
|
Загальний
результат
|
20 671,9
|
|
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |