Курсовая работа: Активи комерційних банків
Збирання інформації про
майбутнього позичальника, перш за все із зовнішніх джерел, відбувається у підрозділі
банківської безпеки, який контактує з іншими банківськими установами, бюро
кредитних історій (про які мова піде далі), органами, що контролюють підприємницьку
діяльність для перевірки та підтвердження даних, що надав про себе клієнт,
з'ясування його попередньої кредитної історії тощо.
У відділі контролю за
станом кредитного портфеля визначається сукупний розмір ризиків кредитної
діяльності банку і, відповідно, надаються пропозиції по створенню банківських
резервів для страхування цих ризиків, розробляються рекомендації щодо
оптимізації структури кредитного портфеля комерційного банку.
Завданням відділу
кредитного моніторингу є контроль за ходом погашення позик і своєчасне
виявлення кредитів, ризик неповернення яких починає збільшуватися. Робота з
такими кредитами, які отримали назву проблемних, може бути зосереджена також в
окремому підрозділі.
Звичайно, не в усіх
банках кредитна функція є настільки організаційно деталізованою, невеликі
комерційні банки можуть створювати більш комплексні підрозділи, проте у них
повинно бути реалізовано виконання всіх вищезазначених завдань управління
процесом кредитування.
Етапи процесу
кредитування. Механізм формування відсоткової ставки за позиками
Зважаючи на кількість та
різноманітність завдань, що виконуються різними працівниками банку у процесі
кредитування, його на поділити на декілька етапів, кожен
з яких вносить свій вклад . забезпечення якісних характеристик позики і
визначає ступінь її надійності і прибутковості для банку. Існують різні
варіанти пері-г.изації кредитного процесу, проте рубіжною подією є саме надання
кредиту: до цього моменту реалізується процедура прийняття шшення про надання
позики, після нього - моніторинг обслуговування кредиту та контроль за
фінансовим станом позичальника.
Переговори про кредит
можуть бути започатковані як клієнтом, так і самим банком, причому для
розвинутих ринкових відносин більш типовою є друга ситуація. Менеджери банку
шукають клієнта, пропонують йому банківські продукти, у тому числі і кредити з
різною цільовою спрямованістю та умовами.
Формальним початком
роботи по наданню кредиту є звернення до банку клієнта із заявкою, яка містить
загальні відомості про позику - ціль, розмір кредиту, вид і строк позики,
можливе забезпечення, бажаний розмір відсоткової ставки, коротку інформацію
про діяльність компанії, якщо мова йде про кредитування юридичних осіб.
До заявки додаються
документи і фінансові звіти, які є обґрунтуванням прохання про надання позики
і пояснюють причини звертання до банку. Це може бути бухгалтерська звітність,
копії договорів, звіт про прибутки та збитки, інформація про грошові потоки,
стан дебіторської та кредиторської заборгованості тощо. Ретельний аналіз цих
документів здійснюється після того, як банківський працівник проведе попередню
бесіду із заявником і зробить висновок про перспективність подальшої роботи над
угодою.
Комерційні банки
аналізують власні ризики ще на стадії звернення клієнта до банку. Саме у
процесі попередніх переговорів відбувається так звана преселекція (англ. ргезеїесїіоп
- попередній відбір) ризиків, тобто визначення їх наявності та масштабу. На даному
етапі важливо з'ясувати, наскільки кредитування даного позичальника вписується
у загальну кредитну політику банку, якою є дійсна мета кредитування, чи володіє
потенційний позичальник реальними джерелами .
В організаційному
відношенні метою даного етапу є роз'яснення клієнту основних вимог і стандартів
кредитування, консультування його щодо оформлення документації, які необхідно
представити.
Після проведення
співбесіди менеджер банку приймає рішення стосовно того, чи продовжувати роботу
з кредитною заявкою, чи відповісти клієнту відмовою. Причому рішення повинно базуватися не
тільки на положеннях нормативних документів, а і на практичному досвіді і
професійній інтуїції банківського працівника. Якщо він вирішує продовжити
роботу з клієнтом, то готує відповідний висновок, в якому визначає вид і
характеристики кредитного продукту, що найбільшою мірою відповідає потребам
клієнта, формує кредитне досьє і передає всі документи у відділ по аналізу
кредитоспроможності позичальників.
Таким чином, наступним
етапом процесу кредитування є оцінка кредитоспроможності потенційного
позичальника і ризику, що пов'язаний з наданням позики. Від правильності
оцінок, зрештою, залежить життєздатність банку. Неправильна оцінка кредитоспроможності
може призвести до неповернення кредитів, порушення ліквідності, навіть
банкрутства кредитної організації. Тому комерційні банки надають велике
значення розробці сучасної методологічної бази оцінки кредитоспроможності
клієнтів, підвищенню кваліфікації кредитних аналітиків, а також вдосконаленню
системи контролю і оцінки кредитних ризиків.
Під кредитоспроможністю
розуміється здатність позичальника своєчасно погасити кредит і сплатити
відсотки. Вона характеризується його акуратністю по розрахунках за раніше
отриманими кредитами, його поточним фінансовим станом і перспективами змін,
здатністю у разі необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.
Оцінка позичальника, як
правило, здійснюється на основі комплексної рейтингової оцінки кредитних
заявок. Зарубіжна банківська практика визначає декілька ключових позицій, за
якими проводиться аналіз надійності потенційного позичальника. Так, у США
широко застосовується так зване правило п'яти "сі", яке включає
наступні характеристики:
Характер ( character)- особистість позичальника, його
репутація у діловому світі, відповідальність і готовність виконати взяті на
себе зобов'язання, його взаємовідносини з банком;
фінансові можливості( capacity) - спроможність повернути взяту
позику за рахунок поточних грошових надходжень або коштів від продажу активів;
майно(capital) - розмір і структура акціонерного капіталу компанії,
особистий достаток ключових акціонерів компанії або підприємця;
забезпечення(collateral)- види і вартість активів, що
запропоновані як додаткове забезпечення позики;
загальні умови(conditions) - стан економічної кон'юнктури та
інші зовнішні чинники, що можуть вплинути на фінансове становище позичальника.
В англійських банках система
оцінки кредитоспроможності клієнта одержала назву CAMPARI:
репутація позичальника(charakcter) - характеризується відповідальністю
і компетентністю керівництва, своєчасністю розрахунків по раніше отримуваних
кредитах, якість наданих звітів тощо;
спроможність(ability) - оцінка бізнесу позичальника, його здатність
виготовляти конкурентоспроможну продукцію;
кошти, доходи(means) - банк оцінює розмір прибутку, що отримує
позичальник, з точки зору можливості сплати відсотків при здійсненні нормальної
фінансової діяльності;
ціль(purpose) - мета використання кредитних ресурсів;
сума(amount) - обгрунтування суми позики виходячи з аналізу
балансу позичальника та сутності проекту, що кредитується;
погашення(repayment)- спроможність позичальника
генерувати грошові потоки для погашення кредиту;
страхування (insurance)- способи додаткового забезпечення
кредитного ризику банку.
Вищезазначені методики є
достатньо відомими і нерідко згадуються в українській літературі по
банківських проблемах. Значно менш відомим є так зване "правило п'яти
"сі" поганих кредитів", яке визначає, чого треба уникати при
кредитному аналізі для попередження виникнення проблем:
-
самозаспокоєність -припущення,
що якщо у минулому все було добре, то і в майбутньому все буде так само;
-
недобросовісність -
недостатньо обгрунтовані висновки внаслідок відсутності необхідної інформації
у кредитному досьє;
-
порушення комунікацій -
відсутність інформування працівників про проблеми, що виникають по існуючих
кредитах;
-
непередбачувані обставини-
тенденція ігнорування обставин, за яких кредит може стати проблемним;
-
конкуренція - іноді змушує працівників
не дотримуватися внутрішньобанківських стандартів, а просто робити теж саме,
що й інші банки.
Доцільність
видачі кредиту потенційному позичальнику необхідно розглядати не тільки під
кутом зору тривалості ділових стосунків банку з клієнтом, а перш за все з
позиції конкурентоспроможності та маркетингових переваг бізнес-проекту.
Висновки кредитних експертів повинні базуватися на стальному аналізі фінансових
документів позичальника, розрахунку відповідних показників його діяльності, що
потім порівнюються з нормативними. Західні спеціалісти відмічають, що одним з
найважливіших аспектів кредитування є визначення бажання клієнта повернути позику,
хоч його практично неможливо виміряти кількісно.
Всі
аналітичні та інформаційні матеріали по кредитній заявці формуються у кредитне
досьє, на підставі якого кредитний експерт готує свій письмовий висновок по
можливості надання кредиту та оцінці потенційних ризиків. При цьому, безумовно,
враховуються висновки й інших банківських підрозділів - юридичного, безпеки,
заставного тощо.
Взагалі
висновок відділу аналізу кредитоспроможності може не збігатися з висновком
підрозділу по продажу послуг. Це результат реалізації так званого "правила
чотирьох очей", коли кредитна заявка вивчається двома людьми, не
пов'язаними один з одним в управлінській ієрархії. У такій ситуації
банківськими спеціалістами клієнту можуть бути запропоновані заходи, що
поліпшать показники його діяльності та перспективи повернення кредиту, або
прийняття рішення по видачі кредиту передається на більш високий рівень
компетенції (начальнику кредитного департаменту, кредитному комітету тощо).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 |