Контрольная работа: Сучасний інвестиційний ринок
За
даними конференції ООН у справах торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) [6], у
2007 р. світові притоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) зросли на
29,9 % проти 2006 р., становлячи 1833 млрд. дол. США, що перевищує
попередній рекорд, досягнутий у 2000 р. (1391,0 млрд. дол.), і продовжує
безперервне чотирирічне зростання, яке спостерігалось після стрімкого (більше
ніж двократного) падіння світових притоків ПІІ у 2001-2003 рр.
Фінансова
криза, що розпочалась у розвинених країнах у другій половині 2007 р. і
наразі охопила весь світ, швидко розповсюдившись до країн, що розвиваються, і
країн з перехідною економікою, не спричинила істотного впливу на обсяг притоків
ПІІ у 2007 р., проте 2008 р. її наслідки у сфері прямого інвестування
стали сповна відчутними і, за попередніми оцінками [7], призвели до скорочення
річних притоків ПІІ на 21 % до 1449,1 млрд. дол., що відповідає
обсягу 2006 р. (рис.3.1). При цьому, у контексті такої рецесії найбільш
враженими виявились розвинені країни, де скорочення притоків ПІІ становило
32,7 %, тоді як притоки ПІІ у країни, що розвиваються, і транзитивні
країни у 2008 р. продовжували зростати, хоча значно повільнішими темпами
ніж роком раніше (103,6 % і 106,2 % проти 121,0 % і 150,3 %
відповідно).
Рис. 3.1. Динаміка
річних притоків ПІІ в світову
економіку і в
групи країн [7]
Разом
з тим, скорочення можливості щодо інвестування внаслідок обмеження доступу до
фінансових ресурсів як усередині країн через зменшення отримуваних
корпоративних прибутків, так і поза їх межами через зменшення наявності коштів
і зростання їх вартості, посилюване негативним впливом на схильність до
інвестування економічних прогнозів, особливо щодо ситуації у розвинених
країнах, вражених сильною рецесією, і супроводжуване скороченням виробництва,
різкими коливанням валютних курсів, посиленням інфляційного тиску, зростанням
цін на сировину і загальною нерівновагою у глобальному масштабі, імовірно,
призводитимуть до подальшого скорочення світового обсягу ПІІ у наступні кілька
років. Такі висновки підтверджуються і прогнозами експертів [7], за
оптимістичним сценарієм яких припускається підйом і швидке зростання ПІІ,
починаючи вже з кінця 2009 р., за найбільш імовірним стверджується, що ПІІ
почнуть підійматись після падіння лише у 2011 р., тоді як за песимістичним
– не раніше 2012 р.
Загальносвітовою
тенденцією міжнародного інвестування у цілому є суттєве збільшення валових
потоків капіталу і випереджаюче зростання прямих іноземних інвестицій у
порівнянні із зростанням світового виробництва і міжнародної торгівлі. Так, за
винятком 2005 р. відтоки ПІІ зростали швидше за притоки, тоді як обидва
потоки випереджали зростання світового валового внутрішнього продукту (ВВП),
валового нагромадження основного капіталу й експорту товарів і нефакторних
послуг – усереднені за період 2004-2007 рр. річні темпи зростання цих
показників становили відповідно 134,4 %, 137,2 %, 110,2 % і
116,1 %. Якщо розглянути більш довгострокову ретроспективу, можна
констатувати у цілому справедливість зробленого висновку, втім залежно від
досліджуваного періоду він не завжди залишається показовим. Наприклад, за
період 1998-2007 рр. усереднений річний темп зростання світового обсягу
притоків ПІІ становив 111,9 %, ненабагато перевищуючи зростання світового
ВВП (105,9 %) і світової торгівлі (109,2 %), а за період між двома
піковими щодо обсягу притоків ПІІ роками (2000-2007 рр.) взагалі був
менший (106,7 % проти 107,2 % і 111,5 % відповідно). З одного
боку це може пояснюватись циклічністю економічних процесів і світогосподарської
динаміки у цілому, а з іншого – інвестиційними лагами у міжнародній економіці.
Дослідження
тенденцій динаміки структури світових потоків ПІІ традиційно проводять за
такими основними напрямками як перерозподіл капіталів між країнами і
перерозподіл між секторами економіки і видами економічної діяльності, що зумовлює
зосередження наукового інтересу на цих аспектах.
У
2007 р. зростання притоків ПІІ спостерігалось в усіх трьох основних групах
реципієнтів, які традиційно виділяє економічна статистика: у розвинених країнах
– на 32,6 %, у країнах, що розвиваються, – на 21,0 %, у країнах з
перехідною економікою – на 50,3 %, хоча було не таким стрімким порівняно
із 2006 р., в якому темпи приросту відповідно становили 53,9 %,
30,5 % і 84,6 %.
Аналіз
розподілу світового обсягу притоків ПІІ за цими групами країн виявляє певні
структурні коливання, проте щороку найбільша частка ПІІ (від 56,4 % до
82,8 %) спрямовується у розвинені країни. 2007 рік також не є виключенням:
у розвинені країни спрямовано 1247,6 млрд. дол. (68,1 %), у країни,
що розвиваються, – 499,7 млрд. дол. (27,3 %), у країни з перехідною
економікою – 85,9 (4,7 %) [5]. Разом з тим, починаючи з 2000 р.,
частка ПІІ у розвинені країни поступово скорочується.
За
підсумками 2007 р. Сполучені Штати Америки зберегли свої позиції як
найбільшої країни-реципієнта (232839 млн. дол., або 12,7 %
світового обсягу), за якою йдуть Сполучене Королівство (223966 млн. дол., або
12,2 %), Франція (157970 млн. дол., або 8,6 %), Канада (108655
млн. дол., або 5,9 %) і Нідерланди (99438 млн. дол., або
5,4 %). Європейський Союз був найбільшим приймаючим регіоном, залучивши
майже дві третини загального обсягу ПІІ у розвинені країни (804290
млн. дол.). Серед країн, що розвиваються, і країн з транзитивною
економікою трьома найбільшими реципієнтами були Китай (83521 млн. дол., або
4,6 %), Гонконг (59899 млн. дол., або 3,3 %) і Російська
Федерація (52475 млн. дол., або 2,9 %). В усіх названих країнах обсяг
притоку іноземного капіталу перевищив аналогічний показник попереднього року.
Відтоки
ПІІ у 2007 р. становили 1996,5 млрд. дол., причому порівняно з обсягом
притоків їх зростання відбувалося швидшими темпами як у світі в цілому –
150,9 %, так і за групами країн: з розвинених країн – 155,6 %, з
країн, що розвиваються, – 119,2 %, з країн з перехідною економікою –
216,0 % проти обсягу у 2006 р.
Основним
джерелом ПІІ у 2007 р., як і в усі попередні роки, залишались розвинені
країни, на частку яких припадало 84,8 % (1692,1 млрд. дол.) світового
вивозу ПІІ, хоча остання дещо скоротилась проти 91,4 % у 2000 р. При
цьому більше половини світових потоків ПІІ (57,2 %, або 1142,2
млрд. дол.) було вивезено з Європейського Союзу, у т.ч. 13,3 % – із
Сполученого Королівства, 11,3 % – із Франції. ТНК з країн, що
розвиваються, і країн з перехідною економікою продовжували розширювати свої міжнародні
інвестиційні операції, причому у першій групі країн домінуюче становище за
обсягом вивезених ПІІ займав Гонконг (53,2 млрд. дол., або 2,7 %), а
у другій – Російська Федерація (45,7 млрд. дол., або 2,3 %). Загальні
обсяги ПІІ, вивезених з цих груп країн, становили відповідно 253,1
млрд. дол. (12,7 %%) і 51,2 млрд. дол. (2,6 %) [6, 7].
Отже,
географічна структура сучасних міжнародних інвестиційних процесів є досить
складною і віддзеркалює не тільки власне світову інвестиційну кон’юнктуру, але
й тенденції та особливості економічного розвитку окремих країн і регіонів. Тут
важливими тенденціями останнього часу з одного боку є переважна концентрація
міжнародних інвестицій у розвинених країнах, які наразі залишаються також й
основними експортерами ПІІ (з оглядку на зосередження в них світового
виробництва і доходів), а з іншого – поява крупних нових країн базування ПІІ і
приймаючих країн із відповідним підвищенням ролі інвестицій нових
індустріальних держав в економіці розвинених країн, переорієнтацією і
прискоренням перетоку коштів з промислово розвинутих країн до країн, що
розвиваються, та зростанням відтоків ПІІ з країн, що розвиваються, і країн з
перехідною економікою. Останнє багато в чому зумовлене ринковою уніфікацією
світового економічного розвитку, трансформаційними змінами й активною політикою
щодо залучення ПІІ цими країнами, а також відносною інвестиційною ненасиченістю
їх економік через кризу внутрішнього інвестування у початковий період ринкової
трансформації за очевидної інвестиційної привабливості багатьох видів економічної
діяльності. У цілому, за період 2002-2008 рр. середній щорічний темп
зростання світового обсягу притоків ПІІ становив 103,3 %, тоді як прямі
інвестиції у країни, що розвиваються, у середньому зростали швидше
(111,9 %), а у розвинені країни і у країни з перехідною економікою –
повільніше (94,8 % і 95,5 % відповідно). Крім цього, з посиленням
глобалізації світової економіки, лібералізацією інвестиційної, фінансової і
податкової політики, формуванням вільних економічних зон у розвинених країнах і
в країнах з перехідною економікою зростає кількість офшорних територій, а
відтак – і їх роль як учасників прямого іноземного інвестування.
Аналіз
галузевої спрямованості прямого іноземного інвестування показує, що станом на
01.01.2007 р., так само як і в попередні роки, майже дві третини
(62,2 %, або 7720 млрд. дол.) світового сумарного обсягу ввезених ПІІ
припадає на послуги (проти 49 % у 1990 р.), причому у розрізі груп
країн-реципієнтів ситуація істотно не змінюється: у цей сектор економік
розвинених країн і країн, що розвиваються, іноземними інвесторами спрямовано
відповідно 62,1 % і 63,8 %, країн з перехідною економікою –
45,3 % обсягу ввезених до них ПІІ. У рамках самого сектора основними
реципієнтами ПІІ є такі види економічної діяльності як фінансова діяльність
(2434,6 млрд. дол., або 19,6 % сумарного обсягу ввезених ПІІ),
підприємницька діяльність (2055,5 млрд. дол., або 16,6 %), торгівля
(1339,5 млрд. дол., або 10,8 %) і діяльність транспорту та зв’язку (772,4
млрд. дол., або 6,2 %). Останніми роками також спостерігається певне
зростання потоків ПІІ, спрямованих у первинний сектор світової економіки,
переважно у добувну промисловість, – як наслідок сумарний їх обсяг збільшився
до 988,7 млрд. дол., що становить 8 % від загальносвітового підсумку
і відповідає рівню кінця 80-х рр. минулого століття, тоді як частка ПІІ в
обробну промисловість продовжує скорочуватись і на 01.01.2007 р. становить
лише 28,4 % (3520,6 млрд. дол.) проти 41 % у 1990 р. [8]. У
рамках вторинного сектору основними реципієнтами є хімічне виробництво, в якому
зосереджено 735,2 млрд. дол. ввезених ПІІ, або 5,9 % світового сумарного
обсягу, виробництво електричного й електронного устаткування (349,6 млрд. дол.,
або 2,8 %), виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів
(348,5 млрд. дол., або 2,8 %), виробництво транспортних засобів та
устаткування (331,9 млрд. дол., або 2,7 %) і металургійне виробництво та
виробництво готових металевих виробів (280,4 млрд. дол., або 2,3 %).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5 |