Контрольная работа: Кредитні відносини
Контрольная работа: Кредитні відносини
ЗМІСТ
1. Суть і роль
кредитних відносин. Принципи та функції кредиту
2. Операції
комерційних банків з цінними паперами
3. Дати визначення
4. Завдання
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
1. Суть і роль кредитних відносин. Принципи
та функції кредиту
Кредитні відносини функціонують у системі економічних
відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу — позичкового
капіталу. Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин,
пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із
певним відсотком.
У сучасному господарстві значно розширюються межі кредитних
відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи
традиційні товарно-грошові зв'язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб
забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.
Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми:
1) кредитно-грошові відносини;
2) кредитно-товарні відносини.
У позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і в
товарній формі.
Роль і
місце кредитних відносин у національній економіці залежить від стану самої
економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в Україні носять перехідний
характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи.
Слід розрізняти грошові відносини, фінансові відносини і
кредитні відносини. Грошові відносини є найбільш широким утворенням; вони
пов'язані, насамперед, із виміром вартості (ціни) різноманітних товарів і
послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і
готівковій формах. У ринковому господарстві гроші опосередковують рух всієї
системи економічних відносин, оборот всіх видів капіталу, процес відтворення
національного продукту.
Фінансові відносини — це частина грошових відносин, яка
пов'язана із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою
забезпечення потреб держави, підприємств (фірм) і громадян (домогосподарств). У
відтворювальному процесі фінансові відносини виражають насамперед відносини
розподілу. Характер і зміст фінансових відносин в основних рисах завжди
визначається характером грошових відносин.
Кредитні відносини мають поворотний і відплатний характер.
Розподільчі й перерозподільчі процеси в економіці відбуваються не тільки через
фінанси, а й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини пов'язані з
відтворенням позичкового капіталу.
Кредитні відносини виникають і діють між двома суб'єктами:
кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним
мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі
позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою
позичальника — задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З
боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових
коштів.
До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні
установи, серед яких головне місце посідають банки. Але крім банків у кредитні
відносини вступають і небанківські кредитні установи — кредитні кооперативи і
спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо.
Кредит — це форма прояву кредитних відносин, форма руху
позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором і позичальником,
які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.
Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (капітал) у позику,
повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу
об'єднує в собі два процеси: 1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів;
2) вкладення, або розміщення, цих коштів. В умовах розвинутого ринкового
господарства кредит є обов'язковим атрибутом механізму господарювання для всіх
економічних суб'єктів.
Найкраще суть кредиту проявляється у принципах
кредитування, яких є п'ять:
I. Поворотність кредиту витікає з самої суті позичкового
капіталу;
II. Платність. За отримання грошей у позику необхідно
платити позичковий відсоток;
III. Цільовий характер кредиту. Банк ніколи не видає кредит,
якщо не знає на що будуть витрачені гроші;
IV. Строковість. Кредити видаються на конкретні строки,
після закінчення яких вони мають бути повернені;
V. Матеріальна забезпеченість кредиту. Сума кредиту не може
перевищувати вартість майна позичальника.
Кредитні відносини є дуже різноманітні. Тому вони
проявляються в різних конкретних формах. Розрізняють такі форми кредиту:
I. Комерційний кредит надається одними фірмами іншим у
товарній формі з відстрочкою платежу;
II. Банківський кредит надається банками й іншими
кредитними установами підприємцям у вигляді грошових позик;
III. Державний кредит надається населенням країни своєму
уряду (державі) шляхом купівлі державних облігацій внутрішньої позики;
IV. Споживчий кредит надається фізичним особам на придбання
товарів тривалого використання (меблі, автомашини, побутова техніка);
V. Міжнародний кредит надається країнами одна одній в
грошовій, товарній, валютній формах на умовах поворотності, строковості і платності
та цільового характеру;
VI. Іпотечний кредит надається у вигляді довгострокових
позик банками під заставу нерухомості для купівлі або будівництва житла,
купівлі землі, потреб господарювання тощо;
VII. Міжгосподарський кредит надається одним суб'єктом
господарювання іншому і включає комерційний кредит, дебіторсько-кредиторську
заборгованість та ін.
Необхідність кредитних відносин пов'язана з об'єктивною
розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі
відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарства здійснюється
вивільнення коштів, в інших — виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність
(суперечність) і дозволяє кредит.
Потреба в кредиті виникає через різницю у величині і
термінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв'язку із
необхідністю одночасної інвестиції великих грошових коштів для розширення
виробничого процесу. Традиційно виникнення потреби в кредиті пов'язують із
сезонністю виробництва. У цьому плані, наприклад, сільське господарство не може
не спиратися на використання кредитів.
Поряд з необхідністю кредитних відносин, внаслідок
утворення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується й можливість
кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов'язані зі створенням відповідного
інституціонального середовища — мережі спеціальних кредитних інституцій, які
спеціалізуються на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи
організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, забезпечують його
залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де
виникає дефіцит коштів.
Кредитування — це кредитний процес, що включає сукупність
механізмів реалізації кредитних відносин. Юридичною основою системи
кредитування є кредитний договір. Усі питання щодо кредитування вирішуються
безпосередньо між двома сторонами: кредитором і позичальником. Кредитний
договір передбачає виникнення певних обов'язків кожної із сторін. Одночасно
суб'єкти кредитних відносин володіють й певними правами та відповідають за
дотримання і виконання договірних умов.
Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в
позику з метою отримання прибутку. Ще з часів командної економіки виділяються
два об'єкти і відповідно методи кредитування: 1) за оборотом; 2) за залишком. У
процесі кредитування за оборотом позичка надається для оплати матеріальних
цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним проводяться. При
кредитуванні за залишком позички надаються на покриття тимчасових залишків
матеріальних цінностей і невідшкодованих витрат. У першому випадку об'єктом
кредитних відносин є обіг вартості (матеріальних цінностей і витрат, які
кредитуються), у другому -залишок вартості на певну дату.
В економічній науці розглядаються дві основні теорії
кредиту. Натуралістична теорія трактує кредит як спосіб перерозподілу наявних
капіталів. Об'єктом кредитування при цьому вважалися засоби виробництва і
засоби існування робітників. Капіталотвор-ча теорія виходить з того, що кредит
створює капітал і є двигуном розширеного відтворення капіталу. Основоположником
цієї теорії вважається англійський економіст Дж. Ло (1671—1729). Ідея його
фінансової системи полягала в тому, щоб за допомогою кредиту підтримувати
постійне процвітання в економіці. Розширюючи обсяги кредитування і випускаючи
гроші, банки створюють капітал і тим самим збільшують багатство і зайнятість.
Обсяги кредитування визначаються при цьому капіталотворчими можливостями
банків.
Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в
його функціях, розкриття яких дозволяє встановити зв'язок даної категорії з
системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично
означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.
У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі
основні функції: 1) перерозподільчу; 2) заміщення грошей в обігу; 3)
стимулювальну; 4) контрольну. Ці функції кредиту тісно зв'язані між собою,
визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних відносин.
Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості на
засадах платності, строковості, забезпечення і повернення. Особливістю
кредитного перерозподілу є його тимчасовий характер. Перерозподіл вартості
здійснюється тут у межах розриву часу між віддаванням товарів (грошей) у
позичку і зворотнім їх надходженням до кредитора. За рахунок тимчасово вільних
коштів одних господарських суб'єктів задовольняються тимчасові потреби в коштах
інших суб'єктів.
Функції кредиту розвиваються у зв'язку із розширенням
масштабів ринкової економіки і посиленням кредитної природи грошей.
Перерозподільча функція кредиту випливає із самої сутності
і ролі кредитних відносин. Внаслідок кредитного перерозподілу прискорюється
залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. При реалізації цієї
функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.
Страницы: 1, 2, 3, 4 |