Дипломная работа: Особливості кредитування населення на споживчі потреби
Кредитний
ризик – ризик невиконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями
(тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними
операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі
не проводитиметься) [78].
Створити цілком безризиковий портфель неможливо, однак своєчасне погашення
позичок і відсотків по них багато в чому визначає успішну роботу банку.
1. Знизити
ризики в сегменті споживчого кредитування можна за рахунок повноцінного задіяння
кредитних бюро, які вже створені в Україні, однак їх діяльність стримується
низкою суб’єктивних та об’єктивних чинників [60].
2. Одним з
методів зниження кредитного ризику є страхування кредитів. Страхування кредиту
припускає повну передачу ризику його неповернення страховій кампанії. Існує
багато різних варіантів страхування кредитів, але усі витрати по страхуванню
звичайно відносяться на позичальників. В даний час така форма захисту від
ризику не поширена у зв'язку з відсутністю надійних страхових кампаній [61].
3. Наступний метод це метод лімітування – встановлення ліміту,
тобто граничних сум здійснюваних кредитних операцій. Як приклад можна навести
нормативи кредитного ризику, встановлені Національним банком України для
комерційних банків: максимальний розмір ризику на одного позичальника; норматив
«великих» кредитних ризиків; норматив максимального ризику на одного інсайдера;
норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств,
наданих інсайдерам. Як правило, банки встановлюють ліміт, який регламентує
розмір обороту по видачах кредиту за певний період (ліміт видачі). У деяких
випадках встановлюється ліміт заборгованості, який регламентує заборгованість
за кредитом на певну дату [52].
4. Моніторинг можна визначити як проведення систематичного аналізу
господарської діяльності позичальника, його фінансового стану, а також комплекс
інших заходів, які направлені на зменшення кредитного ризику – ризику
неповернення кредиту та несплати відсотків за ним протягом дії кредиту [71].
Щоб уникнути проблемної позики працівник банку повинен передбачати
її появу, знаючи причини виникнення та враховуючи ознаки. Лише суворий контроль
за кредитним проектом в цілому дозволяє забезпечити безпеку, надійність і
прибутковість кредитних операцій комерційних банків.
Існують принципи моніторингу, які є важливими для успішної
кредитної діяльності будь-якого банку [53]:
– банк повинен мати свою систему моніторингу кредитних операцій;
– система моніторингу має бути безперервною та оперативною;
– проведення заходів щодо супроводження кредитних проектів, які
направляються на зниження рівня ризику невиконання боржником своїх зобов'язань;
– організація моніторингу повинна сприяти покращенню відносин між
кредитором та позичальником;
– кредитний контроль повинен здійснюватись найбільш
кваліфікованими та досвідченими працівниками банку.
5. Кредитні працівники віддають перевагу методу оцінки кредитоспроможності,
оскільки він дозволяє запобігти практично усі можливі втрати, зв'язані з неповерненням
кредиту. До визначення кредитоспроможності існує багато різних підходів.
Критерії, по яких виробляється оцінка позичальника, індивідуальні для кожного
банку і ґрунтуються на його практичному досвіді. Ці критерії періодично переглядаються,
що забезпечує пристосування аналізу до умов, що змінюються, і підвищує його
ефективність [33].
Аналіз
кредитоспроможності заключається в визначенні здатності позичальника своєчасно
і в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, ступені ризику, який
банк готовий взяти на себе; розмір кредиту, який може бути наданий при даних
обставинах і, нарешті, умов його надання.
Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка
кредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні при
кредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банки
змушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті і
фінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування.
Аналіз кредитоспроможності клієнта дозволяє виявити фактори
ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в
обумовлений строк і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту.
Визначення кредитоспроможності клієнта є невід’ємною частиною роботи банку по
визначенню можливості надання кредиту. Під аналізом кредитоспроможності
позичальника розуміється оцінка банком позичальника з точки зору можливості і
доцільності надання йому кредиту, визначення ймовірності повернення у
відповідності з кредитним договором. Аналіз кредитоспроможності клієнта
дозволяє банку, своєчасно утрутившись у справи боржника, вберегти його від
банкрутства, а при неможливості цього – оперативно призупинити кредитування.
Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику так і по
його поручителю. При цьому метод аналізу і документація така ж сама, як і при
аналізі самого позичальника. В результаті проведеної роботи визначається
можливості клієнта виконувати платежі на погашення основного боргу і відсотків
за нього, а поручителя – виконувати їх у випадку неплатоспроможності основного
позичальника.
Оцінку фінансового стану позичальника Банк здійснює кожного разу
під час укладання договору про надання кредиту (пролонгацію кредиту), а надалі
періодичність проведення оцінки залежить від якості обслуговування боргу
позичальником. Оцінка якості обслуговування боргу здійснюється щомісяця.
Оцінка фінансового стану позичальника проводиться у 3-и етапи [47]:
–
1-ий етап – збір інформації про клієнта;
–
2-ий етап – ідентифікація клієнта;
–
3-ій етап – оцінка кредитоспроможності позичальника.
Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного
договору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення
виданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного
повернення кредиту. Визначення кредитоспроможності клієнта є невід’ємною
частиною роботи банку по визначенню можливості надання кредиту. Під аналізом
кредитоспроможності позичальника розуміється оцінка банком позичальника з точки
зору можливості і доцільності надання йому кредиту, визначення ймовірності
повернення у відповідності з кредитним договором. аналіз кредитоспроможності
клієнта дозволяє банку, своєчасно утрутившись у справи боржника, вберегти його
від банкрутства, а при неможливості цього – оперативно призупинити кредитування [63].
Оцінка стану обслуговування боргу здійснюється щомісяця. Залежно
від якості погашення позичальником кредитної заборгованості та відсотків,
визначається група кредитних операцій (табл.
3.1) [34].
Таблиця 3.1. Класифікація груп кредитних
операцій за якістю обслуговування позичальником боргу
|
Обслуговування боргу позичальника (група) |
|
ДОБРЕ |
СЛАБКЕ |
НЕЗАДОВІЛЬНЕ |
К
Р
И
Т
Е
Р
І
Ї
|
– заборгованість за кредитами та відсотками за ними
сплачується в установлені строки або з максимальною затримкою не більше семи
календарних днів; |
– заборгованість за кредитом не сплачена в строки
установлені кредитним договором, а прострочена (була прострочена) від 8 до 90
днів включно та відсотки за ним сплачуються (були сплачені) із затримкою від
8 до 30 днів включно; |
– заборгованість за кредитом не сплачена в строки
установлені кредитним договором, а прострочена понад 90 днів; |
– кредит пролонговано на строк до 90 днів та відсотки за
ними сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою не більше
семи календарних днів; |
– кредит пролонговано на строк від 91 дня до 180 днів
включно, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою не
більше семи календарних днів; |
– кредит пролонговано понад 180 днів; |
Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу
кредитної операції за якістю обслуговування боргу позичальника не виконується,
то така операція зараховується до групи на один рівень нижче.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 |