Дипломная работа: Формування резервів на покриття кредитних ризиків
У процесі сек’юритизації беруть участь кілька
сторін: банк як ініціатор продажу пакету кредитів; компанія, яка займається
емісією цінних паперів; гарант (страхова компанія); інвестори (фізичні чи
юридичні особи), котрі купують цінні папери на ринку. Процедура сек’юритизації
починається з того, що банк, який є ініціатором продажу кредитів, укладає
договір з компанією, котра на загальну суму сек’юритизованих кредитів робить
емісію цінних паперів. Перед розміщенням пакету цінних паперів на ринку,
компанія-емітент має здобути підтримку гаранта, який виконує функцію
страхування емітованих цінних паперів. Часто така підтримка надається у формі
урядових гарантій чи акредитивів великого банку. Відтак цінні папери
розміщуються на ринку, а отримані від їх продажу грошові кошти починають
надходити до гаранта та компанії-емітента, які передають їх банку-ініціатору.
Таким чином, банк отримує готівкові кошти на
загальну суму пулу сек’юритизованих кредитів. При цьому банк продовжує
обслуговувати ці кредити (які стають позабалансовими зобов’язаннями банку), тобто
проводити розрахунки з позичальниками, отримувати кошти від погашення основної
суми боргу та процентні платежі. Отримані грошові потоки банк направляє
емітенту цінних паперів, який, у свою чергу, переводить їх інвесторам, тобто
виплачує дохід за цінними паперами. Отже, потік грошових коштів починає
надходити до інвестора, коли позичальники виплачують основну суму боргу та
проценти банку-ініціатору. При використанні
даного механізму цінні папери, що забезпечені позиками, нагадують звичайні
облігації, що гарантують виплату фіксованої процентної ставки щомісячно,
щоквартально та на півроку. Цінні папери, що випускаються при сек’ютиризації, є
особливою формою зміцнення кредиту з метою створення у покупців впевненості, що
дані інвестиції мають малий ризик.
Сек’ютиризація, являючи собою
механізм формування нових позабалансових джерел створення фінансових коштів
банку, забезпечує йому можливість зменшення банківського ризику і отримання
додаткового прибутку за рахунок розширення активних операцій та підвищення їх
доходності. Крім цього, сек’юритизація на основі реструктуризації банківського
портфеля активів застосовується з метою зниження процентного ризику, коли
процентні витрати із залучених коштів зростають швидше, ніж процентні доходи за
кредитами. Ключовими моментами для
розуміння процесу сек'юритизації є ризик, ліквідність, винагорода і можливість
обмеження на капітал фінансових інститутів. Серед факторів ризику виділяють
кредитний і процентний. При продажу кредитів ініціатор сек’ютиритизації
перекладає ризик на інвестора (покупця), яким може бути будь-який фінансовий
інститут. Продаж кредиту збільшує ліквідність фінансового інституту, який
здійснює продаж за рахунок зменшення частки ризикових активів у загальному
обсязі його активних вкладень. У процесі продажу кредитів продавці збільшують
комісійну винагороду за достатньо високий клас своїх експертиз і надійність
умов видачі кредитів. Крім того, якщо зони обслуговують кредити і цінні папери
(збирають процентні платежі і пересилають їх інвесторам), вони отримують
винагороду за послуги.
Прикладами сек'юритизованих активів є іпотеки,
автомобільні позики, оренда комп'ютерів, рахунки дебіторів за кредитними
карткам і за сервісними ценграми, оренда вантажних машин та інші. Оскільки
перехідні зобов'язання забезпечені активами, їх відповідно і називають
(наприклад, забезпечені нерухомістю цінні папери, сертифікат на автомобільну
позику тощо).
Таблиця 3.3 Стандартна схема
сек’юритизації на фінансовому ринку США [40]
Виконавець |
Функції |
Грошові потоки |
Вимоги |
Крок 1 |
Банк-ініціатор |
Ініціація
та обслуговування позики |
Кредити
(вихідний потік), сума кредиту плюс премії, якщо вони мають місце (вхідний
потік) |
Відсоток
плюс основна сума кредиту |
Крок 2 |
Пов'язана
або самостійна компанія |
Купівля
кредитів
у
банкута випуск
цінних
паперів
|
Кредити
(вхідний потік), сума позики плюс премії |
Відсоток
плюс основна сума (розподілена в часі) |
Крок 3 |
Інвестиційні
банки
|
Гарантоване
розміщення та формування пакета цінних паперів |
Отримані
комісійні
і
продаж цінних паперів, емітованих на 2-му криці
|
|
Крок 4 |
Гарант |
Повне
або часткове страхування цінних паперів |
Страхові
вклади (вхід) та оплата послуг (вихід) |
Компанії,
спеціалізовані на страхуванні фінансових або державних гарантій |
Крок 5 |
Інвестори |
Купівля
цінних паперів |
Вихідний
потік коштів на купівлю цінних паперів, відсоток плюс основна сума кредиту (
вхідний потік коштів, розподілені у часі) |
Володіння
цінними паперами |
Комерційні банки України (особливо дрібні) в наш час
зіткнулися з необхідністю диверсифікувати свої кредитні портфелі з метою
підвищення прибутковості і зменшення ризику. Внаслідок відсутності стійких
довгострокових ресурсів і неможливості вкладення власних коштів в інструменти
фінансового ринку з сумірним ступенем їхньої прибутковості й ліквідності
зробити це практично неможливо без впровадження нових фінансових інструментів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 |