Дипломная работа: Фінансовий ринок (фондовий) України

   Фінансові ринки виконують ряд важливих функцій.

   По-перше, забезпечують таку взаємодію покупців та продавців фінан­сових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінан­сові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.

На фінансовому ринку кожен із інвесторів має певні міркування щодо дохідності та ризиковості своїх майбутніх вкладень у фінансові активи. При цьому, звичайно, ним враховується існуюча на фінан­совому ринку ситуація: мінімальні процентні ставки та рівні про­центних ставок, що відповідають різним рівням ризику. Емітенти фінансових активів, для того щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. На ефек­тивно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансовий актив, яка задовольняє й інвесторів, і емітентів, і фінансо­вих посередників.

   По друге, фінансові ринки запроваджують механізм викупу у інвес­торів належних їм фінансових активів і тим самим підвищу­ють ліквідність цих активів.

 Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь-який інвестор може швидко і прак­тично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові активи на готівку.

   Фінансові посередники завжди готові не тільки викупити фінан­сові активи, а й продати їх інвесторам у разі потреби. Здійсню­ючи на постійній основі викуп і продаж фінансових активів, фінан­сові посередники не тільки забезпечують ліквідність фінансових активів, що є в обігу на ринку, а й стабілізують ринок, протидіють значним коливанням цін, які не пов'язані із змінами в реальній вартості фінансових активів та змінами в діяльності емітентів цих активів.

По третє, фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кре­диторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.

   Фінансові посередники, здійснюючи великі обсяги операцій по інвестуванню та залученню коштів, зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами. Як на ринку акцій та облігацій, так і на кредитному рин­ку саме посередники відіграють вирішальну роль у переміщенні ка­піталів. Особливо помітна ця роль при фінансуванні посередниками корпорацій, що мають не найвищий кредитний рейтинг, і кількість яких є значною в усіх країнах світу. Фінансові посередники змен­шують витрати через здійснення економії на масштабі операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів, емітентів та по­зичальників на кредитному ринку.

   У країнах з розвиненою ринковою економікою функціонують високоефективні фінансові ринки, які забезпечують механізм перерозпо­ділу фінансових ресурсів серед учасників ринку і сприяють ефектив­ному розміщенню заощаджень серед галузей економіки.

  Для того, щоб зрозуміти яким чином фінансовий ринок діє як механізм взаємодії власників заощаджень, фінансових посередників та реальних інвесторів, як відбувається мобілізація заощаджень у фінансові ресурси, необхідно з’ясувати структуру фінансового ринку.

1.2.  СТРУКТУРА ФІНАНСОВОГО РИНКУ, ЙОГО ВИДИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

   Структура фінансового ринку залежить від критерію, який покладено в її основу.   Вона може змінюватись і приймати свої специфічні особливості.

 Так в основу структури фінансового ринку, поданої на рис. № 1.2,  покладено класифікацію за суб’єктами господарювання.

Рис. 1.2. Структура фінансового ринку за суб’єктами господарювання.

    Основними су­б'єктами фінансового ринку виступають держа­ва, населення, професійні учасники ринку — фінансові інститути та інститути інфраструктури, інститути позафінансової сфери, а також іноземні учасники ринку.

  Держава на фінансовому ринку посідає окреме місце. Вона може виступати позичальником, регуляр­но розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання та інвестором, здійснюючи фінансову підтримку тих чи інших суб'єктів господарювання. Але держава також на фінансовому ринку  виконує специфічну і дуже важливу функцію -  регулювання.

Головним завданням регулювання є узгодження інтересів всіх суб’єктів ринку шляхом встановлення необхідних обмежень і заборон в їх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням в їхню діяльність.

У всіх країнах регулювання діяльності фінансового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою та судовою. Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює окремий сегмент дотримання законодавства його учасниками.

  Зміст  державного регулювання фінансового ринку полягає в здійсненні комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, на­гляду за ринком та запобіганні зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання здійснюється з метою:

•  створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних 

   фінансових ресурсів;

•  захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;

•  контролю за прозорістю та відкритістю ринку;

•  дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;

•  запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.

   Хоча в процесі регулювання фінансового ринку державою реалі­зуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку — інвесторів і емітентів, державне регулю­вання має забезпечувати однакові права й однаковий доступ до рин­ку всіх його суб'єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку. На сьогодні для всіх країн основними форма­ми державного регулювання фінансового ринку є:

•   прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку;

•   регулювання випуску та обігу фінансових активів;

•  реєстрація випусків (емісій) фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєст­рації випуску та продажу фінансових активів;

• регулювання прав і обов'язків учасників ринку;

•  видавання спеціальних дозволів (ліцензії!) на здійснення про­фесійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотри­манням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здій­снюють професійну діяльність на фінансовому ринку;

• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку, контролюючим органам;

•  контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.

   За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток рин­ку в заданому напрямі.

 До основних напрямів державного регулю­вання фінансового ринку належать регулювання:

 1) процедур випуску та обігу фінансових активів;

 2) різних видів фінансової діяльності, таких як торгівля фінансо­вими активами, валютними цінностями, надання кредитних, страхо­вих послуг, емісійна діяльність тощо;

 3)  діяльності конкретних фінансових інститутів (комерційних банків, страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та інших посередників);                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        4)  діяльності іноземних учасників ринку.

   Населення виконує на ринку роль інвестора, придбаваючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. В країнах з розвиненою ринковою економікою до 70% населення вкла­дає кошти в різноманітні фінансові активи. Значна частина населення отримує довгострокові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Україні тільки незначна частина населення займаєть­ся інвестуванням в цінні папери. Практично відсутнє також довго­строкове кредитування населення банківськими установами, що є ознакою перехідного періоду з нестабільним та нерозвиненим фінан­совим ринком.

   Представниками фінансових інститутів, без яких неможливе функціонування фінансового ринку, є комерційні банки, кредитні спілки, інститути спільного інвестування,  інвестиційні банківські фірми, пенсійні фонди, страхові та інвестиційні компанії тощо. Основними видами діяльності фінансо­вих інститутів на ринку є:

•  придбання на ринку одних фінансових активів і перетворення їх на інші, які задовольняють певним вимогам (трансформація ак­тивів);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17